Экономические науки /15.Государственное
регулирование экономики
К.е.н.
Костюк У.З., к.е.н. Негрич І.М.
Івано-Франківський
національний технічний
університет
нафти і газу, Україна
Екологічні субсидії як один з інструментів екологічної політики
Сьогодні економічний
механізм екологічного регулювання в Україні ґрунтується на концепції платності
природокористування, охоплює систему економічних інструментів, що спрямовані, з
одного боку, на акумулювання матеріальних ресурсів для реалізації
природоохоронних програм, а з іншого — на спонукання товаровиробників до
обмеження діяльності, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу,
згідно з вимогами нормативних актів, постанов і законів.
Ключовою роллю
економічних інструментів є те, що саме через них відбувається вплив на головні
спонукальні мотиви діяльності суб’єктів господарювання – їх економічні
інтереси.
Екологічні субсидії є одним з найбільш часто вживаних
інструментів екологічної політики розвинених країн. Їхніми одержувачами можуть
бути муніципалітети (у США державна програма обробки стічних вод на 75%
фінансується за рахунок федеральних фондів) або окремі громадяни (у
Великобританії одержувачами є родини з низькими доходами, і субсидії призначені
для утеплення будинків). В індустріально розвинених країнах державні субсидії складають від 60 до 80
% витрат підприємств на впровадження природоохоронних заходів. Субсидії можуть
застосовуватися для заохочення фірм, що використовують устаткування, яке знижує
рівень забруднення навколишнього середовища.
Екологічні субсидії (у формі прямих виплат, податкових
послаблень, знижених процентних ставок та ін.) можуть бути не менш ефективним
засобом екологічної політики, ніж податки, однак їхнє застосування має інші
наслідки. Вони можуть використовуватися для просування на ринок більш
екологічних товарів або інноваційних процесів, інвестицій в устаткування з
контролю за навколишнім середовищем, скорочення деяких видів виробництва. Проте
у зв’язку з мінливими соціальними і виробничими умовами при постійному
використанні субсидій їхня ефективність знижується. При нормальному доступі на
ринок вони можуть призвести до створення зайвих виробників чи споживачів.
Більше того, у випадку, коли субсидії надаються для скорочення виробництва,
їхні одержувачі можуть і не розглядати інші можливості створення більш
екологічних товарів.
ОЕСР не підтримує застосування субсидій, які часто
використовуються забруднювачами для очисних програм, що суперечить принципові
цієї організації “забруднювач платить”, тим більше що витрати відновлення
навколишнього середовища далеко не завжди несуть забруднювачі.
Субсидіювання не повинне стимулювати створення брудних
виробництв. Наприклад, окремі сільськогосподарські субсидії сприяють
застосуванню шкідливих для навколишнього середовища методів. В останні роки в країнах Західної Європи
намітилася тенденція до відмовлення від державних субсидій при реалізації
сільгоспдобрив. У минулі роки часткове
субсидіювання купівлі добрив розглядалося як один з ефективних заходів
підтримки аграрного сектору. Тепер же
відмова від субсидіювання споживання
добрив вважається способом збереження ґрунтів
від забруднення внаслідок надмірного вживання добрив і заохочення біологічних методів збільшення
врожайності.
У країнах Східної Європи в 80-90ті рр.
одним з методів зменшення ресурсоспоживання стало скорочення державних субсидій
споживачам води й електроенергії. Хоча введення цього заходу більшою
мірою було обумовлено фінансовими проблемами, побічним наслідком стало
скорочення споживання природних ресурсів і зменшення забруднення навколишнього
середовища.
Проте субсидії можна використовувати для встановлення
сонячних батарей, застосування устаткування для зниження ступеня забруднень,
посадки дерев для захисту ґрунтів від ерозії.
Екологічні субсидії виглядають досить привабливим
інструментом екологічної політики з низки причин:
-
у деяких випадках екологічні субсидії можуть бути єдиним законним засобом
стимулювання екологічно чистого виробництва, оскільки місцеві влади часто
можуть бути позбавлені права піднімати рівень податків;
-
їхнє застосування одержує менше опору з боку виробників або споживачів (як,
наприклад, у випадку використання зборів і податків), оскільки негативні
аспекти їхнього застосування не такі очевидні;
-
одні і ті ж фірми можуть користуватися відразу декількома видами допомоги —
соціальними виплатами, компенсаціями за охорону навколишнього середовища,
субсидіями, що заохочують екологічний контроль. Такими пільгами користуються,
наприклад, невеликі альпійські фермерські господарства.
Негативні наслідки застосування екологічних субсидій для конкурентоспроможності
компенсуються вигодами для всієї економіки країни:
-
поліпшенням якості життя,
-
збільшенням рентабельності в секторах, що залежать від стану екології
(таких, як виробництво високотехнологічних хімікатів, електроніки,
продовольства).
Слід відмітити, що екологічні субсидії повинні створювати преференції
«зеленій» економіці, екологічно дружнім джерелам енергії, підприємствам з
екологічно безпечного управління відходами тощо.