Міронова Н.М., керівник Черкасова О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Залучення інвестицій в агропромисловий комплекс України

Питання інвестування аграрної сфери є визначальними для розвитку будь-якої економіки. Агропромисловий комплекс, як один із базових секторів економіки України потребує значних інвестиційних ресурсів. Стале виробництво, відсутність коштів на модернізацію виробництва, недосконала законодавча база, слабка підтримка держави, нестача кваліфікованої робочої сили робить процес інвестування у цей сектор непривабливим для інвестора.

Проблемі розвитку інвестиційного процесу сьогодення присвячені наукові праці вітчизняних вчених економістів В. Алексейчука, О. Гаврилюка, П. Гайдуцького, М.Герасимчука, Б. Губського, С. Гуткевич, М. Дем’яненка, І. Караваєвої, М. Кісіля, П. Лайка, А. Музиченка, Г. Підлісецького, П. Саблука, А. Фукса, А. Холопова, О. Шпичака та ряду інших. В публікаціях цих авторів розкриваються актуальні складові цього важливого питання. Проте питання, пов’язані із проблемами інвестування та розвитку агропромислового комплексу України, залишаються розробленими недостатньо. Метою даної статті є визначення проблем інвестування агропромислового комплексу України та шляхів їх подолання.

Очевидно, що для розвитку АПК потрібні значні інвестиційні ресурси. Як зазначає асоціація “Український клуб аграрного бізнесу”, український АПК потребує близько 60 млрд. дол. США інвестиційного капіталу [1]. Внутрішні інвестиційні можливості України сьогодні є вкрай обмеженими, тому держава має використовувати всі можливі способи фінансового наповнення та розвитку підприємств АПК, адже цей сектор забезпечує продовольчу безпеку та безпосередньо впливає на здоров’я нації. На жаль, у цьому напрямі наша держава працює недостатньо ефективно і за останні роки суттєво не покращила своєї загальної інвестиційної привабливості та АПК зокрема.

З 1992 до 2010 р. в АПК України іноземними інвесторами було вкладено близько 2,7 млрд дол. США, що становить 6% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій (далі - ПІІ), які надійшли в країну. Розподіл цих коштів між харчовою промисловістю та сільським господарством становить відповідно 69 і 31%. Як бачимо з рис. 1, протягом останніх років приріст іноземних інвестицій в АПК є незначним і має тенденцію до зменшення. Починаючи з 2008 р. щорічний приріст ПІІ, вкладених в АПК почав різко скорочуватись з 340,2 млн. дол. США в 2008 р. до 71 млн. дол. США в 2010 р. В той час, коли у 2006 р. було вкладено 192,4 млн. дол. США, у 2007 р. – 444,9 млн. дол. США, а у 2009 р. обсяг ПІІ, які вкладено у сільське господарство, вперше за усі роки, був навіть меншим від обсягу коштів, що були виведені з нього [5].

Рисунок 1. – Динаміка залучення ПІІ в АПК України у 2002-2011 рр.

Така динаміка залучення іноземних інвестицій у вітчизняний АПК характеризується наявністю значних кризових явищ, головними причинами яких є макроекономічні фактори. До них можна віднести:

1. Соціально-економічні фактори. В Україні до цього часу не сформована чітка стратегія розвитку економіки, не визначені основні напрями та заходи щодо її реалізації. Це викликає певне нерозуміння з боку іноземних інвесторів, насамперед щодо питань розвитку підприємництва, формування дієвої інфраструктури у сільській місцевості, інформаційного розвитку, започаткування купівлі-продажу землі, іпотечного кредитування, підвищення рівня доходів та подолання бідності населення. Також до цих факторів можна віднести:

- недосконалість нормативно-правової бази;

- значний рівень тінізації економіки та корупції;

- високий рівень податків;

- відсутність налагодженої системи збуту продукції;

- різке погіршення умов отримування кредитів, розміри відсотків по яких перевищують рівень беззбитковості кредитів;

- криза фінансово-кредитної банківської системи;

- зростання неплатежів.

Одним з головних чинників зниження активності інвестиційного процесу в аграрному секторі слід вважати відсутність довгострокового кредитування. Через відсутність відповідної застави, сезонність і ризикованість сільськогосподарського виробництва банки не можуть забезпечити сільськогосподарські підприємства середньо-та довгостроковими кредитами. За такої ситуації лізинг є одним з доступних та ефективних способів фінансування придбання сільськогосподарської техніки й обладнання. У країнах з ринковою економікою до 50 відсотків капіталовкладень здійснюється за рахунок лізингових операцій [2].

Проте, в Україні і досі не повною мірою використовуються можливості цього фінансового інструменту. Темпи розвитку лізингу невисокі, особливо в галузі сільського господарства.

2. Політичні фактори. В Україні залишається високою вірогідність політичних ризиків, які зумовлені постійною політичною боротьбою за владу, непослідовністю щодо напрямків і моделей міжнародної інтеграції України, зміною законодавства в сфері інвестицій і підприємництва тощо. За таких нестабільних умов ризиковість інвестиційного проекту зростає.

3. Організаційно-інформаційні фактори. Іноземні інвестори зацікавлені у тому, щоб звести свої ризики до мінімуму, тому вони приділяють багато уваги складанню бізнес-планів своїх інвестиційних та інноваційних проектів. Для складання реального науково обґрунтованого бізнес-плану потрібно мати доступ до великої кількості різнопланової інформації. За низького рівня розвитку інформаційної підтримки АПК часто виявляється, що потрібна інформація або відсутня, або недоступна з тих чи інших причин (є закритою, як наприклад, схеми землекористування масштабу 1:10000, або відсутні й переклади на іноземні мови).

4. Екологічний фактор. Інвестиційна привабливість земель сільськогосподарського призначення в Україні сильно різниться в залежності від екологічного стану територій та регіональних природно-кліматичних умов. Інвестори не зацікавлені вкладати гроші в сільськогосподарське виробництво на малопродуктивних, еродованих або забруднених землях. Тому відповідь на питання, чому іноземні інвестиції не ідуть в Україну, треба шукати також і в сучасному стані українських земельних ресурсів [2].

Значна частка території України забруднена різними речовинами неорганічної і органічної природи через викиди промисловістю шкідливих речовин в атмосферу та скидів забруднених стічних вод. Внаслідок цього сільгоспугіддя України також потерпають від забруднення.

Тому вкрай необхідно, щоб інформація про реальний екологічний стан українських територій була прозора та доступна максимальній кількості користувачів: органам державного управління, науковцям, громадськості і, зокрема, міжнародним організаціям та потенційним інвесторам.

Основними інвесторами в агропромисловий комплекс України є країни:

- у сільське господарство: Кіпр, Великобританія, Данія, Сполучені Штати Америки, Німеччина, Австрія, Франція, Російська Федерація;

- в харчову промисловість: Нідерланди, Швеція, Кіпр, Великобританія, Сполучені Штати Америки, Швейцарія, Франція, Німеччина, Російська Федерація [3].

Серед іноземних фірм-інвесторів АПК, які успішно займаються підприємництвом в Україні, це «Монсанто», «Каргілл», «Кейс» (США), «Даймлер-Бенц», Головний кооператив «Райффайзен», «Янке» (ФРН), «Ілта Холдінг С.А. « (Швейцарія) та багато інших. Але загальний обсяг іноземних інвестицій в АПК України все ще недостатній [4].

Найбільш пріоритетними і одночасно прибутковими сферами для іноземного інвестування в АПК є: впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання худоби і птиці; оновлення і модернізація на базі нових технологій підприємств харчової промисловості, а також тих, що займаються заготівлею та зберіганням зерна та іншої сільськогосподарської продукції; створення потужностей та сировинної бази для виробництва обладнання для олійножирової, м’ясо-молочної, борошномельно-круп’яної та хлібопекарської промисловості; налагодження випуску ефективних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин і тварин; надання виробничих послуг сільськогосподарським та іншим агропромисловим підприємствам.

Основними напрямками інтегрування АПК України у світову економіку слід вважати: створення спільних підприємств, формування вільних економічних зон агропромислового типу. Створення спільних підприємств дає можливість більш інтенсивно залучати іноземний капітал, валютні надходження від агропромислової діяльності будуть значно зміцнювати регіональну економіку. Для підвищення ефективності функціонування спільних підприємств необхідними є подальше вдосконалення принципів зовнішньоекономічної діяльності, подолання процесів інфляції та забезпечення стабільності в економіці [4].

Саме ці фактори здатні підвищити зацікавленість великих іноземних компаній у спільній підприємницькій діяльності та сприяти входженню України до міжнародних організацій.

Отже, в українській економіці попит на інвестиції значно перевищує їх пропозицію, що в ринкових умовах призводить до їх високої вартості. Так, позичкові інвестиції (банківський, комерційний кредити, лізинг) сьогодні переважно невигідні для сільського господарства, оскільки у більшості випадків вони короткострокові й надзвичайно дорогі. Виходячи з обмеженості внутрішніх ресурсів, найбільш привабливим джерелом ресурсного забезпечення сільського господарства можуть бути іноземні інвестиції. Проте відсутність життєздатних виробничих механізмів поряд з низьким рівнем ліквідності більшої частини підприємств аграрного сектора створюють значні перешкоди для цього.

Від вирішення цих проблем на сучасному етапі значною мірою залежить подолання кризового стану економіки агропромислового комплексу, відновлення та зростання виробничого капіталу, підвищення рівня виробництва та конкурентоспроможності продукції, вирішення всього спектру соціально-економічних проблем галузі.

Література:

1. Домашиц М.В. Структурні інформації залучення іноземних інвестицій в АПК України / М.В. Домашиц // Держава та регіони. – 2011. – № 5. – С. 198 – 202.

2. Семикіна К.В. Проблеми інвестування агропромислового комплексу України / К.В. Семикіна // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. – № 1. – С. 85 – 89.

3. Каламан О.Б. Проблеми інвестування та розвитку АПК України / О.Б. Каламан // Економіка харчової промисловості . – 2010. - № 2. С. 17 – 21.

4. Назарова Л.В. Розвиток інвестиційних процесів в АПК України: стан, проблеми, перспективи / Л.В. Назарова // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2011. – № 1. – С. 71 – 75.

5. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності: статистичний збірник / Держкомстат України. – К., 2011. – 67 с.