Економічні науки/16. Макроекономіка
К.е.н., доцент Ковбатюк М.В., аспірант Шкляр В.В.
Київська державна академія
водного транспорту
ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, Україна
Види криз та їх класифікація
В сучасній літературі ще не встановилося загальновизнане уявлення про
кризи в розвитку соціально-економічної системи. Деякі вважають, що воно
відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми
або підприємства, наприклад, існують тільки більш менш гострі проблеми, викликані
помилками або непрофесіоналізмом управління [1]. Але існують й інші автори, які
відстоюють та обґрунтовують протилежну думку, що найбільша кількість кризових
явищ спостерігається на мікрорівні. Вони вважають, що щорічно 10-20 % малих
підприємств потрапляють в кризові ситуації і в середньому близько 10 % з них
припиняють свою діяльність.
Значно рідше кризові явища виникають на рівні галузі. Найчастіше
кризові явища галузевого характеру виникають унаслідок неправильної економічної
політики держави. Те ж саме можна сказати і про виникнення кризових ситуацій на
міжгалузевому рівні. На регіональному рівні кризові явища виникають, як
правило, з екологічних причин, а також через глобальні техногенні катастрофи [2].
Поняття
«криза» найтіснішим чином зв'язано і з поняттям «ризик», яке в тій чи іншій
мірі впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Криза —
це крайнє загострення суперечностей в соціально-економічній системі
(організації), що загрожує її життєстійкості в навколишньому середовищі.
Причини кризи діляться на об'єктивні та природні,
зовнішні і внутрішні. Саме тому можна констатувати ту обставину, що небезпека
кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати.
Крім того, практика показує, що кризи
неоднакові не тільки з своїх причин і наслідків, але і по самій своїй суті. Таке різноманіття факторів впливу, що сприяють
виникненню кризових явищ в економіці, обумовлює необхідність класифікації криз.
Також
необхідність в розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією
засобів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру
кризи, з'являються можливості зниження його гостроти, скорочення часу і
забезпечення безболісності протікання [1].
Кризи класифікуються з наступних основних
причин їх виникнення:
• непередбачені події, що раптово наступили в
зовнішньому середовищі;
• зміни відносин суб'єкта управління з його
контрагентами;
• зміни усередині суб'єкта управління;
• зміни, що відбуваються завдяки
науково-технічному прогресу, результатом чого є формування нових підходів,
поглядів і орієнтирів.
Чернявський А.Д. класифікує кризові явища і ситуації за
наступними ознаками, що наведені в таблиці 1[2].
В свою чергу Коротков Є.М. виділяє
наступну типологію криз: загальні і локальні кризи; макро- і мікрокризи;
економічні, соціальні, організаційні, психологічні, технологічні; природні,
суспільні, екологічні; передбачувані (закономірні) і несподівані (випадкові);
явні і латентні (приховані); глибокі і легкі; затяжні і короткочасні.
Типологія криз має велике значення в їх
розпізнаванні, а отже, і успішному управлінні ними. Класифікаційні ознаки
реальної кризи можуть розглядатися і як його параметри, «підказуючі» або
визначаючі оцінку ситуації, розробку і вибір вдалих управлінських рішень.
Небезпека кризи існує завжди, навіть коли її немає. Тому дуже важливо знати
ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їх дозволу. Успіх
управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи, симптомів її настання[1].
Таблиця
1. Класифікація кризових явищ і
ситуацій
|
№ п/п |
Класифікаційна ознака |
Вид кризових явищ і ситуацій |
|
1 |
Приналежність до країни функціонування
суб'єкта управління |
зовнішні за межами країни внутрішні в межах країни |
|
2 |
Рівень виникнення |
суб'єкта управління (мікрорівні) галузеві (групові) міжгалузеві регіональні державні світові (глобальні) |
|
3 |
Сфера походження |
соціально-політичні адміністративно-законодавчі виробничі комерційні фінансові природно-екологічні демографічні геополітичні |
|
4 |
Причини виникнення |
з невизначеністю відносно майбутнього з недоліком інформації особові (суб'єктивні) |
|
5 |
Ступінь системності |
системні не системні (унікальні) |
|
6 |
Можливість прогнозування |
прогнозовані частково прогнозовані |
|
7 |
Ступінь реалізації |
що реалізувалися що не реалізувалися |
|
8 |
Час ухвалення рішення по антикризовому управлінню |
з наперед виробленою стратегією управління з ухваленням поточних рішень по
антикризовому управлінню |
|
9 |
Вплив на діяльність суб'єкта управління |
руйнуючі суб'єкт управління частково руйнуючі суб'єкт управління не впливають на суб'єкт управління |
Отже, розпізнавання кризових ситуацій і
передбачення криз сьогодні у зв'язку з великою складністю управління і
масштабів виробничої діяльності, що збільшуються, повинне бути поставлено на
професійну основу. Це, в свою чергу, дозволить обрати підприємству оптимальну
антикризову стратегію розвитку.
1. Коротков Э.М. Антикризисное управление. – М.:
ИНФРА-М, 2003.
2. Чернявский А.Д. Антикризисное управление:
Учеб. Пособие. – К.: МАУП, 2000. – 208 с.