Інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат підприємств

Экономические науки/3.Финансовые отношения.

К.е.н. Коваленко О.Ю.

Миколаївський Національний університет імені В.О. Сухомлинського, Миколаїв, Україна

Інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат підприємств

Фінансові результати діяльності підприємств формуються у процесі отримання ним доходів і здійснення витрат. Доходи і витрати є основними факторами формування прибутку (збитку) підприємства за всіма видами його господарської діяльності. Для успішного здійснення аналізу доходів і витрат підприємств необхідним є вивчення інформаційного забезпечення процесу аналізу. Питанням інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат підприємств присвятили свої праці вітчизняні вчені: Г.І. Андрєєва, М.Д. Білик, З.Ф. Петряєва, І.Ф. Прокопенко, Ю.С. Цал-Цалко і ін. Однак посилення вимог до інформаційного забезпечення аналізу доходів і витрат підприємств у сучасних умовах визначається необхідністю урахування постійних змін у чинному законодавстві. Тому важливим є вивчення понять доходів та витрат, оскільки сьогодні налічується певна кількість їх трактувань.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 3 “Звіт про фінансові результати|” визначається, що доходи це – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) [2]. Податковий кодекс України (ПКУ) (розділ I, стаття 14, пункт 1.56) [6] надає інше визначення: “доходи – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами”. Визначення доходу у Податковому кодексу України, не співвідноситься з базовим бухгалтерським визначенням у П(С)БО 3 і має таку тавтологічну особливість – використання повторювання, коли одна частина висловлювання частково дублює зміст іншої, тобто (доходи – це доходи). Трактування поняття доходу у International Accounting Standards (IAS) 18 “Revenue” (Міжнародному стандарті бухгалтерського обліку (МСБО) 18 “Дохід”) [3] повністю співвідноситься з тим, що наведено у (П(С)БО) 3: “дохід – це валове надходження економічних вигід протягом періоду, що виникає у ході звичайної діяльності суб’єкта господарювання, коли власний капітал зростає у результаті цього надходження, а не у результаті внесків учасників власного капіталу”. Критерії визнання доходу наведені у П(С)БО 15, відповідно до якого їх класифікують за такими групами [4]: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи. Згідно з П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена [4].

Окремого міжнародного стандарту, який визначає методологію обліку витрат і собівартості, немає. Питання, що стосуються поняття, оцінки, визнання, класифікації витрат та собівартості, розкриваються у Концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, МСБО (IAS) 1 “Подання фінансових звітів”, МСБО 2 “Запаси”, МСБО 16 “Основні засоби” [3]. В англомовній економічній літературі з управлінського обліку не приділяється особливої уваги самому терміну “cost”, під яким розуміють затрати, витрати, ціну, вартість, собівартість у залежності від конкретної виробничогосподарської ситуації. Показовим є те, що самого терміну “собівартість” в американській обліковій літературі немає. Певною мірою він заміняється поняттям “cost” (витрати) чи “unit cost” (витрати в розрахунку на одиницю виробу). Разом з тим у західноєвропейській літературі є спеціальний термін (німецьке “Selbskosten” чи французьке “prix de revient”), що буквально перекладається українською мовою як “собівартість”.

Чинне законодавство України надає чітке та лаконічне визначення поняття витрат, причому у різних законодавчих актах неузгоджена інтерпретація цього поняття відсутня. Вперше визначення терміна “витрати” подано у пункті 1 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” [1]. При цьому під витратами мають на увазі “зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’зань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)”. У П(с)БО 16 “Витрати” [5] зазначено, що “витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені”. Витрати – це найважливіша складова фінансової діяльності підприємства, тому від порядку їх здійснення, обліку і розподілу залежить її ефективність. У П(С)БО 16 наведена складна номенклатура витрат за статтями і елементами, а також методика їх розподілу. У ПКУ п. 14.1.27 нааголошується, що: “витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)” [6].

Крім вищезазначених джерел, для аналізу доходів і витрат підприємства використовуються такі джерела інформації: форма № 1-З “Звіт про собівартість і рентабельність реалізованих послуг (робіт)”; форма № 5-С “Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг”; форма № 2 “Звіт про фінансові результати”; форма № 22 “Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств (об’єднань)”. Крім того, Баланс підприємства, відповідні таблиці бізнес-плану підприємства, планові (кошторисні, нормативні) дані про витрати на виробництво і реалізацію продукції та окремих виробів (робіт, послуг). Першочерговим завданням аналізу витрат має бути раціональне використання ресурсів, оптимізація рівня витрат з позицій якості продукції, ціни її продажу та обсягу виробництва. Основою управління витратами є класифікація витрат, що визначає побудову аналітичного обліку і формування інформаційної бази для їх аналізу (табл. 1):

Таблиця 1

Класифікація витрат

Ознака класифікації	Статті витрат
За економічними елементами (однорідність елементів витрат незалежно від місця їх виникнення)	- матеріальні витрати; - оплата праці; - відрахування на соціальні потреби; - амортизація основних засобів;
За статтями калькуляції при калькуляції виробничої собівартості одиниці продукції	- сировина і матеріали + транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ); - (-) поворотні відходи; - купувальні вироби і напівфабрикати +ТЗВ, послуги виробничого характеру сторонніх організацій; - паливо і енергія на технологічні цілі; - заробітна плата виробничих робітників; - відрахування на соціальне страхування; - витрати на підготовку і освоєння виробництва; - відрахування в резерви майбутніх витрат і платежів; - витрати на утримання і експлуатацію устаткування; - цехові витрати; - загальнозаводські (управлінські витрати); - втрати від браку
По відношенню до технологічного процесу	основні і накладні
За способом віднесення на собівартість	прямі і непрямі
За складом витрат	одноелементні і комплексні
За відношенням до обсягу виробництва	змінні і постійні
За роллю в процесі виробництва і реалізації продукції	виробничі (мають відношення до виробництва продукції), комерційні і невиробничі
За доцільністю витрачання ресурсів	продуктивні і непродуктивні
За періодичністю виникнення	поточні і одноразові
За відношенням до готової продукції	витрати на незавершене виробництво і витрати на готову продукцію
За можливістю планування	планові та непланові
За видами продукції	по кожному виду продукції визначається собівартість одиниці виробу і собівартість всього обсягу
За центрами відповідальності	за місцем виникнення витрат

продовж. табл. 1

Регульовані і нерегульовані витрати	з позицій окремого менеджера конкретного центру відповідальності регульовані (можливість впливати на рівень витрат) і нерегульовані (поза межами компетенції менеджера)
Інформація про витрати для ухвалення рішень і напряму аналізу витрат:
Витрати для визначення собівартості запасів готової продукції і собівартості виробленої продукції	- витрати на період і собівартість готової продукції; - склад і структура витрат; - позаказна і попроцесна калькуляція
Ознака класифікації	Статті витрат
Витрати на виробництво, дані про які визначають ухвалення рішень	- динаміка витрат; - витрати майбутніх періодів; - альтернативні витрати;* - зростаючі витрати**
Витрати, за даними про які здійснюється контроль і регулювання	- регульовані і нерегульовані витрати; - постійні і змінні витрати; - динаміка витрат

Перелік використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87. Інтернет-ресурс: [http://zakon2.rada.gov.ua/laws]

2. П(с)БО 3 “Звіт про фінансові результати”, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87. Інтернет-ресурс: [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0397-99]

3. Міжнародні стандарти фінансової звітності. Інтернет-ресурс: [http://www.minfin.gov.ua/control/uk/]

4. П(с)БО15 "Дохід", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290. Інтернет-ресурс: [http://zakon2.rada.gov.ua/]

5. П(с)БО 16 "Витрати", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318. Інтернет-ресурс: [http://zakon1.rada.gov.ua/laws]

6. Податковий кодекс України / Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, № 15-16, № 17, ст.112. Інтернет-ресурс:[http://zakon1.rada.gov.ua]