Економічні науки / 3. Фінансові відносини

Забродський М. С.

(науковий керівник – д. е. н., проф. Костюк О. М.)

Харківський національний економічний університет, Україна

Роль та місце управління фінансовими ризиками

в формуванні фінансової стратегії підприємства

Неодмінною умовою успішного функціонування підприємства є побудова ефективної стратегії управління, формування якої залежить від особливостей організації. У 80-х на початку 90-х років стратегія стала невід'ємною частиною управління бізнесом практично у всіх країнах з ринковою економікою. Глобалізація економічних процесів, зростання конкуренції, збільшення впливу іноземних компаній обумовили широке визначення стратегічного мислення як єдиного правильного підходу до управління підприємством, а в сучасному кризовому періоді питання стратегічного управління набуває все більшої актуальності.

У науковій та навчальній літературі пропонуються різні погляди щодо місця стратегічного аналізу фінансових ризиків в системі стратегічного менеджменту підприємства. Заслуговують на особливу увагу праці з стратегічного аналізу [1-6] та ін., проте сьогодні питання стратегічного аналізу фінансових ризиків з метою мінімізації їх негативних наслідків недостатньо висвітлені у науковій літературі, що підтверджує необхідність подальших наукових досліджень у цій галузі.

Метою дослідження є розкрити сутність стратегічного аналізу фінансових ризиків з погляду їх впливу на формування фінансової стратегії підприємства.

Ризик - це невід'ємна частина процесу стратегічного управління; його неможливо уникнути, але можна і потрібно враховувати. Ризики, які супроводжують фінансову діяльність підприємства, формують великий портфель ризиків і визначаються загальним поняттям - фінансовий ризик [1].

Фінансові ризики, незалежно від їх конкретного походження і характеру ризикогенного середовища, є безпосереднім наслідком фінансових відносин, фінансових операцій.

У широкому розуміння фінансові ризики - це ризики, які характеризуються ймовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів) у підприємницькій діяльності. У цьому значенні поняття «фінансовий ризик» тотожне поняттю «комерційний (підприємницький) ризик». Поняття «фінансовий ризик» також використовується і у вужчому значенні як частина комерційних ризиків, пов'язана з ймовірністю фінансових втрат внаслідок операцій у фінансово-кредитній і біржових сферах [5]. Для потреб стратегічного аналізу спеціалісти поділяють фінансовий ризик на чотири види: ризик контрагента, ризик фінансування, процентний ризик, валютний ризик [6]. Окремі автори ще більше звужують це поняття, вважаючи фінансовим ризиком лише такий, що зумовлюється економічною кон'юнктурою і поділяється на процентний, валютний і ціновий. При цьому кредитний ризик (ризик неповернення кредиту) вони відносять до оперативного ризику - як такий, що зумовлений якістю менеджменту [4].

Визначення сутності фінансових ризиків, їх характеру та місця виникнення має важливе як теоретичне, так і прикладне значення. Це є необхідним для створення підприємством ефективної системи стратегічного аналізу фінансових ризиків та дієвої системи ризик-менеджменту.

Фінансові ризики відіграють найзначущу роль у загальному портфелі ризиків підприємства. Вони становлять найбільшу частину сукупних господарських ризиків підприємства і впливають на різні аспекти господарської діяльності підприємства. Рівень фінансових ризиків зростає із збільшенням обсягів і диверсифікацією фінансової діяльності підприємства. Зростання ступеня впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності підприємства пов'язано із швидкою зміною економічної ситуації в країні і кон'юнктури фінансового ринку, розширення сфери фінансових відносин, появою нових фінансових технологій та інструментів.

Стратегічний аналіз фінансових ризиків на підприємстві повинен здійснюватись поетапно. Інформація, що використовується для управління фінансовими ризиками, являє собою рішення, за допомогою яких суб'єкт управління (наприклад, ризик-менеджер) впливає на об'єкти управління (фінансові ризики). Кожне стратегічне рішення, яке приймається керівництвом, повинно бути правильно і своєчасно доведено до осіб, які безпосередньо впливають на об'єкти управління. Своєю чергою, сигнали знизу повинні швидко надходити нагору для своєчасного реагування на них і оперативного коригування управлінських рішень.

У практиці господарювання застосовують якісний і кількісний аналіз ризику. Якісний аналіз є найскладнішим і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції в економічних питаннях. Його головна мета - визначити чинники ризику, сфери ризику, після чого ідентифікувати всі можливі ризики. Кількісний аналіз передбачає кількісне вимірювання ступеня впливу окремих ризиків на певний стратегічний проект, а також визначення загальної ризикованості проекту. Оскільки будь-яке стратегічне рішення пов'язане з реалізацією того чи іншого проекту, ризик проекту є предметом посиленої уваги менеджера під час прийняття управлінського рішення.

Ризику можна уникнути шляхом відмови від заходу, пов'язаного з ризиком, але в основному це означає відмову від можливого прибутку. Ризиком можна управляти, тобто використовувати різноманітні способи та методи, що дають змогу певною мірою спрогнозувати настання ризикового явища і вживати заходів щодо зниження ступеня ризику.

Різноманіття видів ризиків, що супроводжують господарську і зовнішньоекономічну діяльність підприємства, а також існування різних видів загроз економічній стабільності підприємства, спонукають до створення системи управління ризиками і захисту від можливих загроз. Управління ризиками є системою заходів щодо ідентифікації, оцінювання, профілактики і страхування з метою мінімізації можливих економічних втрат у процесі господарської діяльності підприємства. Ідентифікація всіх видів ризиків передбачає три стадії [5]:

- на першій стадії ідентифікації ризиків в розрізі кожної з сфер господарської діяльності підприємства, включаючи матеріально-технічне постачання і збут продукції, визначається перелік можливих несистематичних ризиків підприємства, пов'язаних з окремими операціями;

- на другій стадії ідентифікації визначається переділ систематичних ризиків, пов'язаних з виробничою і зовнішньоекономічною діяльністю підприємства загалом;

- на третій стадії ідентифікації формується загальний портфель всіх можливих ризиків підприємства (включаючи систематичні і несистематичні їх види), які підлягають подальшому оцінювання за ступенем імовірності їх виникнення і розміром можливих фінансових втрат.

Групуванням господарських процесів і операцій діяльності підприємства за рівнями ризику можна визначити, які з них знаходяться в межах допустимого ризику, особливо в зоні катастрофічного ризику, щоб оцінити доцільність їх проведення. Виділення операцій з високим рівнем ризику дасть змогу розглядати їх як об'єкт підвищеної уваги при стратегічному управлінні цими ризиками. Користуючись цією методикою, можна прорахувати можливі фінансові втрати або гарантований фінансовий результат у розмірі суми операційного прибутку. На підставі ідентифікації різних видів ризиків можна розробити конкретні заходи щодо їх усунення або зниження їх негативних наслідків. Основними прийомами управління ризиком є: уникнення, попередження, прийняття та зниження ступеня ризику [3]. Загалом ж ризик-менеджмент містить п'ять можливих стратегій, які можуть бути використані для оптимізації рівня фінансових ризиків при побудові фінансової стратегії підприємства:

1) відмова від видів діяльності, які містять визначене джерело фінансового ризику;

2) прийняття відповідальності за ризик фінансової стратегії з гарантією повної компенсації втрат за рахунок власних джерел;

3) продаж і передаванням відповідальності за фінансовий ризик іншим особам (зокрема страховим організаціям);

4) скорочення або попередження можливих негативних наслідків від фінансового ризику за допомогою попереджувальних заходів;

5) орієнтація діяльності на фінансовий ризик, тобто використання усіх видів ресурсів в одній сфері діяльності з метою отримання прибутку при високому рівні ризику.

Таким чином, можна зробити висновок, що категорія ризику притаманна ринковим відносинам і проявляється на всіх стадіях виробничого процесу (виробництво, оптова і роздрібна торгівля, інші сфери фінансово-господарської діяльності, що пов'язані з отриманням прибутку), тому стратегічний аналіз ризиків повинен враховувати особливості діяльності підприємства з метою своєчасного запобігання негативних наслідків ризикових подій. Тому вибір можливої стратегії оптимізації рівня ризику фінансової стратегії залежить від розміру можливого збитку та ймовірності настання ризику.

Література:

1. Гусаков Б.И. Управление риском средствами внутреннего аудита / Б.И. Гусаков, Ю.М. Сидорович // Финансы и кредит. – 2007. – №4. – С.54-56.

2. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: моногр. / Л.А. Лахтіонова. – К..КНЕУ, 2006 – 287 с.

3. Омелянович Л.О. Економічна безпека торговельного підприємства: моногр. / Л. Омелянович, Г. Долматова. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. – 195 с.

4. Редченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч. посіб. / К.І.Редченко. – 3-е вид., доп. – Л. : Новий Світ-2000, 2007. – 272 с.

5. Фаріон І.Д. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / Фаріон І.Д. – Тернопіль: ТНЕУ, 2009. – 635 с.

6. Шокун В.В. Про питання вдосконалення фінансової системи України / В.В. Шокун, Л.П. Пилипенко //Фінанси України. – 2004. – №6. – С.22-26.