Економічні науки/3. Фінансові відносини

Ціжма О.А.

Івано-Франківський інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету

Ціжма Ю.І.

ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”

Нові надбання та перспективи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні

Міжбюджетні відносини є важливим інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, важливим чинником економічного та політичного розвитку країни.

Бюджетна система країни являє собою сукупність бюджетів відповідно до державного і територіального устрою. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, регулюються Бюджетним кодексом України [5, c. 86].

Реформування бюджетної системи є найважливішою складовою соціально-економічних трансформацій, які відбуваються в Україні. Визначальну роль у цьому процесі відіграє реформа міжбюджетних відносин. Адже саме від створення оптимального механізму міжбюджетних відносин, забезпечення дієвого поєднання інтересів на всіх рівнях бюджетної системи, досягнення максимальної фінансової незалежності всіх органів влади значною мірою залежить успіх економічної стабілізації в країні.

Забезпечення збалансованого соціально-економічного розвитку країни неможливе без створення обґрунтованої системи міжбюджетних відносин. Хоча її формування розпочалося з набуттям Україною незалежності, через суперечливість та певну неоднозначність цього питання воно остаточно не вирішене.

Теоретичним основам організації міжбюджетних відносин присвячено праці багатьох українських та зарубіжних вчених, серед яких Р. Берд, О.Василик [2], А. Вагнер, О. Кириленко [3], І. Луніна [4], Р. Масгрейв, В. Опарін, В. Уотес, С. Юрій та ін. Однак існує низка не розв’язаних проблем, котрі потребують подальшого дослідження.

Формування міжбюджетних відносин являє собою досить складну та багатогранну проблему, що стосується не тільки розподілу фінансових ресурсів між різними рівнями бюджетної системи, але і вдосконалення діючого механізму управління фінансуванням органів місцевого самоврядування.

Існуюча система міжбюджетних відносин в Україні пройшла два етапи становлення. Перший етап (1992 р. – 2001 р.) характеризувався формуванням дохідної частини місцевих бюджетів через систему нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів. Ці стягнення були не єдиним джерелом доходів місцевих бюджетів, проте забезпечували їх більшу частину. Планування ж видатків визначалося наявністю об’єктів місцевого господарства, установ і організацій освіти, охорони здоров’я, освіти, соціального захисту і забезпечення, котрі перебували у підпорядкуванні відповідних місцевих органів влади. Недосконалою така система була через відсутність справедливо і неупереджено розподілити бюджетні кошти; частковий дозвіл місцевим органам влади належним чином планувати свою діяльність; неточність даних щодо реальних потреб бюджетів, через що утворювався дисбаланс між величиною фінансових ресурсів та обсягом владних повноважень.

Другий етап розпочався з прийняттям Бюджетного кодексу (прийнятий 08.07.2010р., набрав чинності з 01.01.2011р.), котрий принципово змінив порядок планування доходів і видатків місцевих бюджетів та організацію взаємовідносин між ними [1]. В галузі міжбюджетних відносин до Кодексу включено низку норм, які раніше ним не передбачались, а регулювались окремими законами України та іншими нормативно-правовими актами.

Фінансування повноважень, що їх держава передає на виконання місцевим бюджетам, здійснюється за рахунок закріплених за ними загальнодержавних доходів, а в разі їх недостатності з державного бюджету місцевим передаються міжбюджетні трансферти. При цьому держава повинна регулювати місцеві бюджети таким чином, щоб обсяги бюджетних ресурсів відповідали повноваженням на здійснення видатків, які вони здійснюють.

Принципово новим положенням (ч. 3 ст. 94 Бюджетного кодексу України) є розрахунок на підставі державних соціальних стандартів і нормативів, котрі встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами, загального обсягу фінансових ресурсів за кожним видом видатків, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Таким чином тепер виключається принцип пріоритетності території і суб’єктивний фактор розподілу бюджетних коштів.

Нова редакція Бюджетного кодексу чітко встановлює порядок міжбюджетних відносин при передачі коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст. 92) та передачі коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст. 93).

Очікувалося, що внесені зміни до системи регулювання міжбюджетних відносин зроблять її більш стабільною та прозорою, дозволять підвищити рівень автономії бюджетів, відповідальності влади і сприятимуть розвитку регіонів [6, с 86 - 97].

Тому доцільно було б врахувати ряд передумов розвитку міжбюджетних відносин, зокрема:

- забезпечення прозорого і чіткого механізму надання субвенцій, визначення окремих видатків;

- необхідність надання права вносити зміни до місцевих бюджетів, починаючи з другого півріччя;

- створення єдиної інформаційно-аналітичної бази фінансових показників;

- реформування існуючої організації місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- здійснення ефективного і раціонального розмежування повноважень, функцій та сфер відання між центральними та місцевими органами виконавчої влади;

- підвищення ролі органів місцевого самоврядування у розв’язанні повсякденних потреб людей.

Міжбюджетні відносини в економіці України потребують подальшого вдосконалення з метою запровадження децентралізованого варіанту міжбюджетних відносин. Тому на підставі вище сказаного можна відзначити, що роль місцевого самоврядування в Україні на сьогоднішній день перебуває під загрозою, незважаючи на прийняття у новій редакції Бюджетного кодексу. Адже брак власних фінансових ресурсів, недостатньо обґрунтований розподіл фінансових ресурсів, систематичне істотне недофінансування суттєво обмежує самостійність місцевих бюджетів, веде до посилення впливу на них органів центральної влади, гальмує темпи економічного і соціального розвитку регіонів.

Література

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://rada.gov.ua

2. Василик О.Д. Бюджетна система України / О.Д. Василик, К.В. Павлюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.

3. Кириленко О.П. Місцеві фінанси : [підручник] / О.П. Кириленко. – К. : Знання, 2006. – 677 с.

4. Луніна І.О. Міжбюджетні відносини в Україні: концептуальні підходи до реформування / І.О. Луніна // Економіка України. – 2002. – № 5. – С. 10 – 16.

5. Стефанюк І.Б, Крисюк Н.Е. Актуальні аспекти міжбюджетних відносин у світлі нової редакції Бюджетного кодексу України / І.Б. Стефанюк, Н.Е. Крисюк // Фінанси України. – 2011. – № 2. – С. 86 – 96.

6. Юшко С.В. Організація міжбюджетних відносин в Україні: стан, проблеми і перспективи / С.В. Юшко // Фінанси України. – 2009. – № 1. – С. 86 – 97.