Філіпова Н. В.

Чернігівський державний інститут економіки і управління

Інвестиційна діяльність з точки зору процесного підходу

Інвестиційний процес – це взаємозв’язок різноманітних інвестиційних циклів, що пов’язані з реалізацією конкретних інвестиційних проектів. Він Можна виділити наступні стадії інвестиційного процесу: мотивація інвестиційної діяльності; прогнозування та програмування інвестицій; обґрунтування доцільності інвестицій; страхування інвестицій; державне регулювання інвестиційного процесу; планування інвестицій; фінансування інвестиційного процесу; проектування та ціноутворення; забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами; освоєння інвестицій; підготовка до виробництва продукції; попередні передача-прийом до експлуатації; кінцеве здавання об’єкта до експлуатації. Основними учасниками інвестиційного процесу є держава, банки, страхові компанії, підприємства, інвестиційні фонди.

Держава відіграє важливу та першочергову роль в інвестиційному процесі України. Вона може виступати як інвестор, як учасник та в той же час виконує функції регулятора інвестиційного процесу країни. Як інвестор держава виконує функції фінансування тих галузей економіки та напрямів виробництва, які носять державний характер. Сюди відносяться промисловий та військовий комплекси, магістралі, інфраструктура. Регулювання державою інвестиційних процесів відбувається через правову базу, податкову систему, інноваційну та амортизаційну політику, державне кредитування тощо.

Наступний учасник – банки. Вони являється складовою фінансово-кредитної системи країни. Існують національні, комерційні, інвестиційні, ощадні банки. В інвестиційному процесі більш активну участь приймають комерційні та інвестиційні банки. Національний Банк України переважно виконує роль контролера, а ощадні банки виконують накопичувальну функцію.

У світовій практиці операції з цінними паперами вважаються найдієвішими методами грошово-кредитного регулювання економіки. З метою кредитної експансії центральні банки купують державні цінні папери і, навпаки, продають їх, коли прагнуть обмежити розширення кредиту комерційних банків. Центральні банки опосередковано впливають на інвестиційну діяльність і через регулювання норми обов’язкових або мінімальних резервів. Цей метод полягає у встановленні комерційним банкам норм обов’язкових резервів у вигляді певного проценту від суми їх депозитів, що зберігаються у нього на рахунках. При збільшенні норм обов’язкових резервів зменшується розмір кредитних ресурсів і, навпаки, при їх зниженні комерційні банки отримують можливість для розширення кредитних операцій, збільшення частки довгострокових кредитів, стимулюючи тим самим інвестиційний процес.

 Слід звернути увагу на кредитні спілки, вони створюються з метою залучення коштів громадян та кредитування. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Діяльність страхових компаній – це, передусім, надання страхових послуг. В інвестиційному процесі вони відіграють значну роль, забезпечуючи захист від інвестиційних ризиків. Вони можуть робити вкладення в цінні папери, нерухомість або майнові права, здійснюють реальні та портфельні інвестиції.

Підприємства. Це можуть бути приватні підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), акціонерні товариства (ВАТ-ПрАТ, ЗАТ-ПАТ), повні товариства (ПТ), товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), командитні товариства (КТ). Їх функціональне призначення: виробництво товарів та послуг. Інвестиційна діяльність підприємств відбувається через випуск цінних паперів та здійснення реальних та портфельних інвестицій. Відбувається процес капіталовкладень в оборотні фонди, цінні папери, майнові права та інтелектуальні цінності. Організаційно-правовою формою інвестиційних фондів є спільне інвестування. Діяльність направлена на випуск цінних паперів та вкладення в цінні папери. Портфельне інвестування – розміщення активів інвестиційних фондів.

Проаналізувавши поняття інвестиційного процесу та основних його учасників ми можемо запропонувати наступну схему, рисунок 1.

Рис. 1 - Інвестиційна діяльність як процес.

На рисунку зображено інвестиційну діяльність з точки зору процесного підходу. Спочатку визначаються цілі, такі як зростання прибутку, вирішення соціальних або екологічних проблем, збільшення обсягів виробництва і т. ін. Далі необхідно вибрати об’єкт інвестування, а потім знайти джерела фінансування (або посередників). До фінансових посередників відносять банки, небанківські фінансово-кредитні установи, біржі. До не фінансових посередників можна віднести товарні біржі, торгівельних посередників, торгівельні палати. На наступному етапі відбувається залучення інвестицій та їх розміщення в об’єкт інвестування, і останній крок – досягнення бажаного ефекту, це може бути отримання прибутку, економічного ефекту, збільшення капіталу та ін. Цей процес є циклічним.