Экономические науки/ 4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Кирилюк Т.І., Вербицька Ю.В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

ІНВЕСТИЦІЙНІ РИЗИКИ

В Україні стимулюючим фактором для збільшення капіталовкладень в інвестиційні проекти протягом багатьох років залишається високий рівень ризику вкладання інвестиційних ресурсів, який сприяв зростанню недовіри до нашої держави. Невизначеність економічної ситуації на ринку призводить до ймовірності відхилення фактичних результатів реалізації економічного рішення щодо інвестиційних проектів від інвестиційних планів, оскільки потенційний прибуток, отриманий від інвестицій, обраховується теоретично і не може осягнути увесь перелік можливих економічних, політичних і природних чинників. Економічний розвиток та зростання забезпечить ефективне використання широкого спектра економічних методів та інструментів.

Визначенням поняття інвестиційний ризик та проблеми його класифікації займалися багато авторів, таких як Вітлінський В.В., Верчено П.І., Гайдис Н.М., Гуторов О.І., Мойсеєнко І.П. ,Пересада.

Мета статті полягає в класифікації інвестиційних ризиків, визначенні ключових факторів, які їх зумовлюють та методів оцінки ризиків.

На сьогоднішній день немає однозначного поняття інвестиційний ризик. Так, Реверчук С.К. та Скоморович І.Г. вважають що інвестиційний ризик – це невизначеність доходів від певного виду інвестиційного проекту, пов’язана з можливістю виникнення, протягом його реалізації несприятливих ситуацій і наслідків [1]. Гайдис Н.М. під інвестиційним ризиком розуміє ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрату ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності [2].

Підприємства всіх форм власності під час здійснення інвестиційної діяльності стикаються з численними ризиками, рівень загрози його ефективності надзвичайно високий. Негативні наслідки економічних рішень, затверджених та впроваджених без урахування ризиків, можуть виявитися значними. При виборі об′єкта інвестування досвідчений інвестор насамперед оцінює його за ступенем очікуваного ризику і розміром дохідності.

Розрізняють загальноекономічний ризик, що походить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальний – пов'язаний з умовами певного проекту. При впровадженні інвестиційного проекту підприємство стикається з великою кількістю ризиків, головні з яких:

- технічний ризик - пов'язаний з якістю проектування, управлінням проектом, збоями в комп'ютерній мережі, перевищенням кошторису;

- кадровий ризик - пов'язаний з людським чинником, некваліфікованим керівництвом підприємства;

- фінансовий ризик – недоліки фінансового планування, непередбачене зменшення обсягів фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів;

- проектний ризик - виникає під час реалізації проекту;

- маркетинговий ризик - недостатня гнучкість проекту, некваліфікована організація рекламної кампанії, неправильне позиціонування товару;

- правовий ризик - різка зміна законодавства, прийняття законодавчих актів;

- екологічний ризик - пов'язаний з факторами зміни природних умов, потенційною аварійністю.[3].

Загальноекономічний ризик зумовлюється цілою системою ризиків, котрі впливають на загальний стан економіки країни. Найпоширеніші з них: інфляційний ризик, різке загострення конкуренції на ринку, ворожість влади, нечесна конкуренція, зміни кон'юнктури ринку, коливання на ринку валют.

Усі фактори, що визначають ступінь ризику, поділяються на дві групи – об’єктивні, або зовнішні і суб’єктивні, або внутрішні [3].

До об’єктивних належать фактори, які не залежать безпосередньо від конкретного підприємства. Своєю чергою, об’єктивні або зовнішні фактори ризику поділяють на фактори безпосереднього впливу(законодавчі і нормативно-правові акти, які регулюють господарську і підприємницьку діяльність, бюджетна, фінансово-кредитна та податкова системи, дії органів влади) і фактори опосередкованого впливу (політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їхні зміни, стихійні лиха, міжнародні економічні зв’язки та торгівля, НТП)

До суб’єктивних належать фактори, які характеризують безпосередньо конкретне підприємство: стратегія розвитку,маркетинг, виробничі потужності, технології, кадри та мотивація їхньої діяльності.

Кількісний вимір інвестиційних ризиків виконують за допомогою таких методів: статистичний; бальної оцінки; експертний; комбінований. Статистичний метод полягає у визначенні статистики втрат і прибутку, що були на цьому чи аналогічному виробництві. Метод експертного оцінювання – це використання людини як "вимірювального" приладу для одержання кількісних оцінок процесів і суджень. Комбінований – це поєднання усіх методів одночасно або частково [2].

Отже, інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків або ймовірними збитками. Тому під час прийняття рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво підприємств має обов’язково враховувати вплив всіх видів інвестиційних ризиків.

Література

1. Реверчук С.К., Реверчук Н.Й., Скоморович І.Г. Інвестологія: наука про інвестування. – К.: Атіка, 2009. – 264 с.

2. Гайдис Н.М. Інвестування. – Л.: Львівський банківський інститут НБУ, 2010. – 271 с.

3. Борецкий М. Проблематика долгосрочного кредитования /М. Борецкий // Весник НБУ – 2011.-№5.-с. 32-38.

4. Инвестиционная деятельность в Украине [Электронный ресурс].- Режим доступа: www.ukrstat.gov.ua .