Франко Ю.П. ,магістрант

Науковий керівник: Токарчук Діна Миколаївна, асистент

Вінницький національний аграрний університет

ІННОВАЦІЙНІ ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА ТА СПОЖИВАННЯ БІОДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА В УКРАЇНІ

У сучасних умовах Україна використовує близько 50 млн. тонн нафтопродуктів у рік, з яких лише 10-12% добувають із власних джерел. Тому на сьогоднішній день тема біопалива є однією із найбільш обговорюваних. Біопаливо - вагома альтернатива традиційному пальному. Вважається, що його виготовлення в найближчі роки буде максимально вигідним для української економіки [3].

Україна має величезний потенціал для розвитку власного ринку біопалив, що набуває особливого значення в умовах нестабільності світової економіки, зростання цін на традиційні енергоносії та енергозалежності країни від імпорту вуглеводнів. В Україні наявні всі економічні умови для виробництва та реалізації моторного біопалива: вільні площі під вирощування зернових, олійних і спеціальних "енергетичних" культур; науковий, технічний та кадровий потенціал для виробництва біопалив, зростаюча внутрішня потреба в моторному біопаливі. Все це дозволяє швидко нарощувати потужності з його виробництва.

Важливим чинником, що викликає підвищений інтерес до біодизельного палива, є його екологічність, тобто менші викиди шкідливих сполук у навколишнє середовище порівняно з нафтовим. У разі потрапляння у ґрунт або воду біодизельне паливо протягом 25-30 днів практично повністю розпадається й не завдає екологічної шкоди, тоді як один кілограм мінеральних нафтопродуктів може забруднити майже мільйон літрів питної води, знищуючи в ній всю флору й фауну [4, с.191].

Біопаливо характеризується високими мастильними властивостями. Сприяє цьому особливий хімічний склад та високий вміст кисню. Внаслідок змащення рухомих деталей двигуна, який працює на біопаливі, міжремонтний термін його експлуатації збільшується майже на 50 %. Але найважливішим є той факт, що переорієнтовуючись на біодизельне паливо, не потрібно додатково переобладнувати ні сам двигун, ні інші його системи.

Разом із тим, проти впровадження біопалива виступають деякі скептики, які вважають, що для його виробництва по-перше, потрібно багато коштів, по-друге, треба мати площі, на яких вирощували б сировину. Загалом ці проблеми можна вирішити і виробництво біодизелю має, безперечно, більше плюсів.

Біоенергетика може активно використовувати як сировину продукти аграрного комплексу: ріпак, кукурудзу, сою, цукрові буряки та інші культури. За нормальних умов українські фермери щороку мають всі шанси додатково отримувати близько десяти мільйонів доларів, які могли б кардинально змінити ситуацію в селі. А ще можна припустити, що спираючись на сировинну базу для біоенергетики, Україна змогла б значною мірою задовольняти зростаючі потреби у біопаливі європейських країн.

За підрахунками, з 75 % урожаю ріпаку, зібраного на площі 2,5 млн. га, можна виробити 2,25 млн. тонн дизельного біопалива. А це 1,9 млн. тонн звичайного дизпалива, на виробництво якого потрібно майже 6 млн. тонн нафти. Також експерти зазначають, що ціна на біопаливо не повинна перевищувати 85 % вартості звичайного дизельного пального [2, с.305].

Зараз в Україні щорік випускається близько 200 тис. т біологічного палива (застосовується для роботи двигунів внутрішнього згорання, котелень, печей та ін.), або всього біля 1% від загального обсягу виробництва світлих (бензинів і дизпалива) і темних (мазуту) нафтопродуктів.

Нині найперспективнішими культурами для виробництва біопалива в Україні є кукурудза, насіння ріпаку та меляса. Виробництво біоетанолу із зерна кукурудзи забезпечить надлишок пропозиції цієї культури, а виробництво біодизелю з насіння ріпаку – збільшенню внутрішньої переробки ріпаку та розвитку біопаливної галузі в Україні. Попит на ці культури спричинив значне зростання їх вартості. Починаючи з червня 2010 р. спостерігається суттєве підвищення світових цін на зерно. Основними факторами, що впливають на розвиток світової торгівлі зерном та будуть мати вплив у майбутньому, є поступова ліквідація наслідків економічної кризи; відновлення високих темпів зростання економік країн, що розвиваються, насамперед Китаю та Індії, а також відновлення економічного зростання в країнах СНД; перманентне збільшення населення Землі [3].

Повернення світу до стійкого збільшення доходів підтримає довгострокову тенденцію зростання попиту на продукти харчування та збільшення світової торгівлі сільськогосподарськими товарами.

Ще одним вагомим аргументом, який впливає на зростання цін на рослинні олії вважають зростання цін на нафту. На внутрішньому біржовому ринку ціна як на ріпак, так і на кукурудзу впродовж 2010 року помітно зростала.

Перелік культур, які використовують для виробництва біопалива в різних країнах, відображено в таблиці 1. Загальна назва для усіх видів палива, що одержують з рослинної і тваринної біомаси, – біопаливо.

Таблиця 1. Використання сільськогосподарських культур у

виробництві біопалива в різних країнах

Країна	Біоетанол	Біодизель
Бразилія	цукровий очерет, соєві боби, пальмова олія	касторова олія
Канада	кукурудза, пшениця, солома	тваринні жири, рослинні олії
Китай	кукурудза, пшениця, маніоку, солодке сорго	рослинні олії
ЄС	пшениця, інші зернові культури, цукровий буряк, вино, спирт	рапс, соняшник, соя
Індія	меляса, цукровий очерет	пальмова олія
Індонезія	цукровий очерет, маніоку	пальмова олія
Таїланд	меляса, маніок, цукровий очерет	пальмова олія, рослинна олія
США	кукурудза	соя, інші олійні культури, тваринні жири, рециркуляція жирів і олії

Важливими та перспективними напрямами вирішення проблеми виробництва біопалива в Україні є наступні:

- сприяння внутрішньому виробництву та споживанню (підтримка виробництва біопалива та його споживання шляхом пільгового оподаткування);

- сприяння виробництву біопалива в Україні на експорт (впровадження субсидій на виробництво біопалива для зниження виробничих витрат та встановлення експортних обмежень);

- забезпечення привабливого інвестиційного клімату державою, за умови віднесення питання прибутковості виробництва біопалива до компетенції інвестора (виробництво та споживання біопалива не субсидуються) [3].

Висновки. Отже, Україна має величезний потенціал для розвитку власного ринку біопалив, що набуває особливого значення в умовах нестабільності світової економіки, зростання цін на традиційні енергоносії та енергозалежності країни від імпорту вуглеводнів.

Для збільшення в Україні власного виробництва моторних палив доцільно організувати адекватну заміну традиційного моторного палива на моторні суміші з різними видами паливних домішок, одною з яких є біодизель, що може використовуватись як домішка до світлих нафтопродуктів.

Необхідно удосконалити державну політику у сфері енергозбереження та використання поновлюваних джерел енергії, що забезпечують скорочення частки викопних енергоносіїв у паливному балансі країни та розвивати максимально широку співпрацю українських і зарубіжних працівників галузі, здійснювати постійний обмін знаннями та досвідом.

Література

1. Безуглий М. Енергоносіям з біосировини – науковий підхід / Микола Безуглий // Аграрний тиждень. – 2010. – № 16. – С. 10.

2. Вишневська О.М., Саваренюк Н.В. Альтернативна енергія: реальність та перспективи в Україні // Економічний простір - №38. – 2010. – С. 303-310.

3. Воскобійник Ю.П. Проблеми виробництва та формування ринку біопалива в Україні [Електронний ресурс].Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Agroin/2011_79/VOSKOBIYNYK.pdf.

4. Гейд О.П., Ковтун А.П. Виробництво дизельного біопалива як шлях формування енергозбалансованого та екологічно безпечного аграрного сектора економіки в Україні // Вісник Полтавської державної аграрної академії - №4 – 2010. – С. 190-195.

5. Кирилов Ю.Є., Губа М.І. Виробництво та ринок біопалива Світові тенденції [Електронний режим доступу]: www.nbuv.gov.ua/portal/.../66_48.pdf .

6. Оцінки ефективності державного регулювання експорту і експортних цін на ринку зернових та олійних культур в Україні / В. Є. Андрієвський, Осташко Т.О., Н. В. Сеперович [та ін.] // Посібник українського хлібороба. – 2011. – С. 18–29.