Экономические науки/ 9. Экономика промышленности

Колодійчук А.В., аспірант

Інститут регіональних досліджень НАН України, м. Львів, Україна

ІННОВАЦІЙНІ ТЕОРІЇ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Дослідивши відображення теорій інноваційного розвитку промисловості у працях вітчизняних і зарубіжних вчених, ми виявили, що найбільшої уваги потребують інноваційні теорії технологічного розвитку, які становлять базу теоретичного підґрунтя інших інноваційних теорій. До складу цієї групи теорій входять: теорія інноваційного типу розвитку Й. Шумпетера; інноваційна теорія С. Кузнеця; неокласична теорія нововведень; концепція формування технологічних систем і дифузії нововведень та інші.

У своїй праці “Теорія економічного розвитку” (1912 р.) австрійський економіст Йозеф Шумпетер виклав теорію інноваційного типу розвитку (рис. 1).

Рис. 1. Основні положення теорії інноваційного типу розвитку Й. Шумпетера

Перша частина теорії Шумпетера полягає у тому, що інновації як зміни у технології чи управлінні є фактором динамічних змін в економіці. Вчений виділив дві складові господарської діяльності: статичну, або рутинний кругообіг (прийняття управлінських рішень у повністю передбачуваних умовах, відсутність змін) і динамічну, або інноваційний кругообіг (прийняття управлінських рішень відбувається в умовах невизначеного середовища). Остання складова саме і базується на поширенні інновацій. Термін “інновації” в економічну науку ввів саме Й. Шумпетер, під якими він розумів кількісні зміни продукту з урахуванням змін в усій сукупності діючих на нього факторів [3]. При цьому він чітко визначив, в яких випадках спостерігається інновація:

1. Випуск нового продукту або нового продукту нової якості.

2. Впровадження нового, досі не відомого в даній галузі методу виробництва.

3. Проникнення на новий ринок збуту відомий чи невідомий.

4. Отримання нових джерел сировини чи напівфабрикатів.

5. Організаційна перебудова [3].

Шумпетер визначав інновацію як нову науково-організаційну комбінацію виробничих чинників, мотивованих підприємництвом [1, c. 13]. Центральною постаттю теорії постає фігура підприємця, завдяки якому через нову комбінацію факторів виробництва відбувається економічний розвиток.

Друга частина теорії інноваційного розвитку Шумпетера полягає в обґрунтуванні ролі інноваційних кластерів як сукупності базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протягом тривалого періоду часу [2]. Також Й. Шумпетер розробив класифікацію технологічних устроїв, які панували в минулому.

Важливим здобутком Шумпетера є також і те, що він перевів категорію “хвилі Кондратьєва” у площину своєї теорії інноваційного розвитку, поєднавши економічні цикли з інноваційною діяльністю.

Йозеф Шумпетер також вважав, що інновації – фактор виникнення недосконалої конкуренції. Досконала конкуренція – автоматично або в результаті спеціальних заходів – тимчасово руйнується і завжди руйнувалася скрізь, де з’являлось будь-що нове [1, c. 151].

По суті, праця Шумпетера стала на той час єдиною спробою обґрунтування економічного розвитку, об’єднавши два рівні господарської діяльності – макро- й мікрорівень. Однак, положення Шумпетера тоді не отримали належного визнання, головним чином, через економічні кризи 20-30-х років. Та увага, яку дослідник приділяв ролі підприємництва й конкуренції, здалася на той час неактуальною: подолання криз успішно здійснювалось кейнсіанськими інструментами, що значно підвищувало роль держави у регулюванні економіки.

Важливий внесок в інноваційну теорію здійснив і С. Кузнець. Він стверджував, що “революційні інновації виникають переважно випадково під впливом певних зовнішніх обставин” [2]. Крім того, Кузнець поєднав економічні цикли з циклами інновацій.

Наступною важливою теорією інноваційного розвитку промисловості була неокласична теорія нововведень, представниками якої є Г. Менш і Р. Фостер.

Г. Менш розробив свою класифікацію нововведень (рис. 2). Він виділяв базисні нововведення; нововведення, що поліпшують; псевдоінновації. Базисні інновації Менш поділив на технологічні (створюють нові ринкові сегменти), і нетехнологічні (управлінські та інші нововведення).

Рис. 2. Класифікація нововведень за Г. Меншем [2]

Як і його попередники, Менш оперує двома категоріями “базисна інновація” та “інновація удосконалення”, але він робить їх центральними у своїх дослідженнях. Вчений вважав, що саме базисні інновації – єдиний ефективний антикризовий захід, що і пояснює інноваційний бум на фазі депресії у “хвилях Кондратьєва”. Менш наголошував на необхідності розробки ефективного механізму державної інноваційної політики, яка повинна регулювати не лише економічну, але й науково-технічну, соціальну сферу. Крім того, вчений наголошував на визначальній ролі середнього бізнесу як рушійної сили інноваційного розвитку промисловості. За Меншем економічна криза є ознакою того, що існуючі базисні інновації вже неефективні і потрібні нові.

З досліджень Г. Менша можна зробити висновок, що основним стимулюючим фактором інноваційного розвитку промисловості є економічна криза. Незважаючи на те, що під час кризи розмір прибутку підприємств невеликий, інвестори сприймають з меншим ризиком вкладення капіталу в інноваційні технології, ніж у існуючу продукцію чи технологію.

Р. Фостер у своїй праці “Оновлення виробництва. Атакуючі виграють” (1985 р.) виявив закономірності інноваційного розвитку промисловості і можливості його прогнозування. Для аналізування цих тенденцій для здійснення управління інноваційним розвитком промисловості необхідне залучення наукових кадрів, проведення наукових досліджень. Згідно Фостера основний фактор виникнення кризових явищ – недооцінювання управлінцями ролі і значення інновацій через свою інертну поведінку.

Авторами концепції формування технологічних систем і дифузії нововведень Фріменом, Кларком і Суіте введено в економічну науку категорію “технологічна система”. На їхню думку, технологічна система – система взаємозалежних сімей технічних і соціальних нововведень [2]. Рівень економічного росту є похідною від рівня розвитку технологічної системи. Крім того, рівень розвитку технологічних систем диференціює країни, регіони за рівнем економічного розвитку. У рамках даної концепції економічне зростання сприймається як результат появи нових галузей [2].

Таким чином, аналіз інноваційних теорій технологічного розвитку показав, що дана група теорій заклала основу інноваційної теорії в цілому, адже в них розглядаються базові категорії цієї сфери досліджень і характеризуються їхні взаємозв’язки. Можна зробити висновок, що на становлення даної групи теорій інноваційного розвитку промисловості суттєво вплинула циклічна теорія М. Кондратьєва, а дані теорії – пояснення результатів спостережень Кондратьєва. Інноваційний розвиток промисловості, з даної точки зору, розглядається як безальтернативний шлях виходу економічних суб’єктів з кризи.

Література:

1. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.

2. Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки. Навч. посіб. / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 448 с.

3. Шумпетер Й. Теория экономического развития / Й. Шумпетер. – М: Прогресс, 1992. – 231 с.