Медицина/9. Гігієна і епідеміологія

Карнаух М.Г., Павленко О.І.

ДП «Український науково-дослідний інститут промислової медицини»

Комплексна система профілактики професійних захворювань в Україні

Однією з найактуальніших проблем сучасності, що перебуває в центрі уваги Всесвітньої організації охорони здоров’я є стан професійного здоров’я. Так 49-тою сесією Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я схвалено Глобальну стратегію ВООЗ, метою якої є забезпечення здорових і безпечних умов праці на кожному робочому місці та прийнято Глобальний план дії щодо охорони здоров’я працюючих на 2008–2017 рр. В економічно розвинених країнах світу вже давно зрозуміли, що хворий працівник не може виробляти якісний товар.

Професійне здоров’я є одним з інформативних показників стану суспільного здоров’я, яке чутливо реагує не тільки на соціально-економічні зміни, якість життя, але й на умови праці [1]. Проблема професійного здоров’я в Україні значно ускладнюється тим, що вони нашаровуються на демографічну кризу, яка набула загрозливого характеру. Стан професійної захворюваності є невід’ємною частиною показника соціально-економічного, гігієнічного, організаційного фактору, умов праці і життя, технічного, культурного розвитку держави, її трудового потенціалу [2].

В Україні щороку реєструється в середньому 6–8 тис. професійних захворювань з коливанням в різні роки від 2,5 до 15,5 тис. [3].

У структурі професійної захворюваності в Україні, як і у багатьох країнах світу, перше місце посідають захворювання бронхолегеневої системи, викликані впливом пилу, промислових аерозолів, подразнюючими чинниками (пневмоконіози, хронічні пилові бронхіти) – 60 % від загальної кількості захворювань (розповсюдженість пневмоконіозом є найбільш значною: щорічно в Україні реєструється близько 2000 вперше виявлених випадків профзахворювань), крім того відбувається зростання кількості хворих на хронічний пиловий бронхіт в 6,9 і на пневмоконіози в 3,4 рази. Наступні рангові місця посідають захворювання опорно-рухового апарату (15–18 %) (радикулопатії, остеохондрози, артрити, артрози, тендовагініти тощо) %) із зростанням абсолютної кількості хворих в 5,8 рази, вібраційна хвороба, нейросенсорна приглухуватість (до 20 %) та захворювання спричинені дією хімічних речовин [4, 5].

Таким чином проблема стану професійної захворюваності в Україні є актуальною та потребує наукової дискусії і пошуку нових механізмів впливу на фактори та умови виникнення професійних захворювань.

Найважливіша функція держави полягає у забезпеченні здоровя працюючого населення, яка на практиці реалізується шляхом оцінки та керування професійними ризиками.

Профілактика професійних захворювань має починатись як тільки працівник потрапляє під вплив шкідливих виробничих факторів, коли ще відсутні стійкі зміни в організмі, здійснюватись безперервно впродовж усієї трудової діяльності на підставі управління професійними ризиками [6, 7].

Управління ризиками мусить бути комплексним і скоординованним з зусиллями і фінансовими можливостями різних відомств і організацій і включати в себе:

1. Організаційно-технічні заходи.

2. Санітарно-гігієнічні заходи.

3. Медико-профілактичні заходи.

4. Соціальний захист працюючих.

1. Організаційно-технічні заходи:

- проектування нової техніки і технологій;

- розробка ДСТУ, стандартів і правил з техніки безпеки;

- атестація робочих місць на відповідність нормативам;

- виведення старих цехів, дільниць і обладнання з експлуатації;

- розробка нових засобів пилоподавлення і захисту органів дихання.

2. Санітарно-гігієнічні заходи:

- розробка гігієнічних нормативів допустимих величин запилення;

- гігієнічна оцінка машин і технологій на відповідність гігієнічним нормативам на стадії проектування, дослідних зразків і серійного випуску;

- розробка санітарних правил проектування і експлуатацій технологій і машин;

- розробка режимів праці з метою скорочення впливу пилу на працюючого;

- знешкодження шкідливих звичок – паління;

- формування здорового способу життя.

3. Медико-профілактичні заходи:

Використання:

- критеріїв ранньої діагностики і лікування професійних захворювань;

- критеріїв профвідбору для роботи у шкідливих умовах;

- якісне проведення попередніх і періодичних медичних оглядів працюючих у шкідливих умовах;

- навчання працівників профілактиці негативного впливу на організм шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища;

- диспансеризація працівників з професійними захворюваннями;

- експертиза хронічної патології для звязку з умовами праці;

- лікування у клініці інституту професійних захворювань;

- експертиза втрати працездатності.

При цьому основними напрямками лікування хворих професійною патологією є:

- зниження впливу факторів ризику;

- освітні програми;

- лікування професійної патології при стабільному стані;

- лікування загострень захворювань.

4. Соціальний захист:

- збільшення тривалості відпустки;

- пільговий стаж – скорочення термінів виходу на пенсію;

- встановлення щомісячного регресу;

- виплата одноразової компенсації за втрату працездатності;

- працевлаштування на роботу, не повязану зі шкідливими та небезпечними чинниками виробничого середовища та трудового процесу;

- пільгове санаторно-курортне лікування;

- виплата сімї грошової компенсації у випадку смерті працівника від професійного захворювання.

Таким чином сучасна медицина праці спрямована на укріплення і збереження найвищого ступеню фізичного, душевного і соціального благополуччя працюючих у всіх сферах, попередження у працюючих відхилення у стані здоров’я, які викликані умовами праці, захисту працюючих від ризиків, обумовлених шкідливими виробничими факторами, розміщення і збереження працюючих у виробничому середовищі, що пристосоване до їх фізіологічних і психологічних здібностей, адаптацію роботи до працюючих і кожного працюючого до його або її праці. Для вирішення цих проблем використовується концепція професійного ризику, тобто нової системи «прийнятного ризику», яка прийшла на зміну старої методології профілактичної медицини, а саме «нульового ризику» або «абсолютної безпеки».

Нова система ставить на меті профілактику професійних захворювань починаючи як тільки працівник потрапляє під вплив шкідливих виробничих факторів, коли ще відсутні стійкі зміни в організмі, та здійснюється безперервно впродовж усієї трудової діяльності на підставі управління професійними ризиками. Управління ризиками мусить здійснюватись комплексом організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних, економічних, інформаційних заходів та соціального захисту працюючих.

Література:

1. Концепція загальнодержавної цільової соціальної програми «збереження і розвиток трудового потенціалу України на 2008–2017 роки». – Український журнал з проблем медицини праці. – 2007. – № 4 (12). – С. 3–9.

2. Кундієв Ю. І. Професійне здоров’я в Україні і його роль у збереженні трудового потенціалу / Кундієв Ю. І., Нагорна А. М., Чернюк В. І. // Український журнал з проблем медицини праці. – 2007. – № 4 (12). – С. 10–17.

3. Карнаух М. Г. Актуальні питання збереження здоров’я працюючого населення / Карнаух М. Г. // Довкілля та здоров’я. – 2004. – № 4. – С. 55–58.

4. Нагорна А. М. Загальна й професійна захворюваність працюючого населення / А. М. Нагорна // Гігієнічна наука та практика на рубежі століть : Матер. ХІV з’їзду гігієністів України. 19–21 травня 2004 р. (Дніпропетровськ). Т. ІІ. – К., 2004. – С. 29–32.

5. Кундієв Ю. І. Професійне здоров’я в Україні. Епідеміологічний аналіз / Кундієв Ю. І., Нагорна А. М. – К. : Авіцена, 2006. – 316 с.

6. Пономаренко А. М. Вдосконалення гігієнічних засад оцінки впливу умов праці на здоров’я гірників на основі концепції «прийнятного ризику» / А. М. Пономаренко, Г. С. Передерій, В. В. Мухін // Український журнал з проблем медицини праці. – 2009. – № 4 (20). – С. 23–30.

7. Устьянцев С. Л. К оценке индивидуального профессионального риска / С. Л. Устьянцев // Медицина труда и промышленная экология. – 2006. – № 5. – С. 22–28.