Кравченко О.Б.

Українська інженерно-педагогічна академія, м. Харків, Україна

Підходи до визначення поняття «професійна культура фахівця»

Проблема визначення суті та шляхів формування професійної культури фахівця є предметом вивчення у філософії, психології та педагогіки. У філософії питання становлення професійної культури фахівця вивчаються у взаємозв'язку з формуванням його світоглядного, соціально-аксіологічного та логіко-гносеологіческого потенціалу (Р. Берне, М. Каган, В. Франкл та інші).

Психологи стверджують, що значущість професійної культури визначається спрямованістю поведінки національних, етнічних та інших груп на загальнозначущі цінності як сукупність загальних стійких сенсів (Є.Клімов, Д.Леонтьєв та інші).

У свою чергу, педагоги професійну культуру фахівців розглядають як передумову формування їхнього професіоналізму (В. Краєвський); показник професійної готовності (І. Ісаєв, В. Сластьонін, Є.Шиянов); єдність професіоналізму та культури людської діяльності (В. Ігнатов); сукупність знань, умінь і навичок, необхідних для успішного здійснення професійної діяльності (А. Анохін); суспільна й особистісна цінність (О.Бондаревська); спосіб сприйняття і досягнення загальнолюдських цілей і цінностей, які зумовлюють становлення особистості фахівця і характеризують його світогляд, рівень інтелекту, ставлення до навколишнього світу (М. Богуславський, Г. Чіжакова та інші).

У працях учених розглядається професійна культура фахівців різного профілю: педагогів, лікарів, інженерів, менеджерів, військових фахівців тощо (А. Анохін, О.Бондаревська, В.Гриньова, В. Ігнатов, І. Ісаєв, Н. Кузьміна, І. Кузнецова та інші). У дослідженнях розкриваються основні змістові характеристики професійної культури фахівців різних професійних сфер, визначаються особистісні особливості фахівців, найбільш значущі для певної професійної діяльності.

Зміст поняття «професійна культура» можна конкретизувати в контексті певної професії, а її виділення як атрибутивної якості певної професійної групи людей є результатом поділу праці, що зумовлено відокремленням певних видів спеціальної діяльності. Так, наприклад, І. Ісаєв визначає професійно-педагогічну культуру як конкретну педагогічну діяльність на професійному рівні, як «інтегративну якість особистості педагога-професіонала, умову й передумову ефективної педагогічної діяльності, узагальнений показник професійної компетентності викладача і мету професійного самовдосконалення» [1, с. 18].

А от Н.Кузьміна під професійною культурою педагога розуміє «сукупність норм, правил поведінки; прояв педагогічного такту, педагогічної техніки та майстерності; педагогічну грамотність і освіченість» [2, с. 34].

С. Алієва, розглядаючи професійну діяльність державного службовця, визначає професійну культуру як культуру особистості суб'єкта – носія певних знань, здібностей, традицій, норм діяльності. В якості складників професійної культури державного службовця автор виділяє когнітивний, ціннісний і операційний компоненти.

Предметом досліджень Я. Войтальянової є формування професійної культури майбутнього менеджера. Учена вважає, що професійна культура менеджера є узагальненим показником його особистісно-професійної компетентності в галузі менеджменту. Професійна культура визначає пріоритетні способи професійної діяльності, відображає їх гуманістичну спрямованість і виявляється у внутрішньому (культура мислення, емоційна культура, культура рефлексії) і в зовнішньому (культура спілкування, культура прояву емоцій, культура поведінки, культура професійної діяльності, культура зовнішнього вигляду) аспектах. Професійна культура менеджера характеризує ставлення фахівця до професійної діяльності на основі усвідомлення її значущості як державної, суспільної, особистісної цінності [3, с. 9].

Поняття «професійно-педагогічна культура офіцера» розуміється як «професійно-орієнтований варіант загальної культури, системоутворюючим компонентом якого є усвідомлення майбутнім офіцером культурно-освітньої, розвивальної та виховної функцій військової освіти, глибокий інтерес і повагу до власної справи» [4, с. 182].

Отже, аналіз літератури дозволяє визначити професійну культуру як найвищий рівень підготовленості фахівців, що об’єднує інформаційну обізнаність про професійну діяльність, психологічну готовність до її виконання, і технологічні вміння вирішувати професійні завдання. Професійна культура фахівця функціонально визначає зміст і спосіб існування фахівця в предметно-професійному середовищі відповідно соціальної спрямованості професійної праці і способів її перетворення.

Література:

1. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя [Текст]: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / И.Ф. Исаев. – М.: «Академия», 2002. – 208 с.

2. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения [Текст] / Н.В. Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.

3. Войтальянова Я.И. Формирование профессиональной культуры будущего менеджера в процессе его профессиональной подготовки [Текст]: автореф. дисс. канд. пед. наук / Я.И. Войтальянова. – Чита, 2007. – 22 с.

4. Петренко А.С. Профессионально-педагогическая культура офицера в теоретическом и практическом опыте ХХ в. [Текст] / А.С. Петренко // Право и образование. – М., 2007. – № 1. – С. 181-191.