Хандирис Ю.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Структурно-семантичні типи портретних описів

Портретний опис є складником художнього дискурсу, який конструює уявлення про зовнішність героя, особливості його поведінки й слугує засобом характеризації [ 1, c. 751] .

Лексичним фундаментом кожної портретної єдності є дві групи іменників: зі значенням "тіло" і "одяг". Перша група традиційно називається соматизмами (від грецьк. – тілесний), друга – вестизмами (від лат. vestis – одяг).

Соматизми беруть участь у створенні опису зовнішності персонажів. Залежно від функціонального навантаження вони поділяються у письменника на структурні і структурно-характеризуючі. Структурні соматизми відзначаються широким діапазоном використання і становлять 64% від загалу. На зрілому етапі кількість структурно-ідентифікуючих соматизмів збільшується, а чисельність структурних соматизмів прямо пропорційно зменшується. Для автора важливим стає не просто ідентифікувати, а схарактеризувати героя, висловивши своє ставлення до нього. 96% соматизмів уживаються з характеристичними словами, які можна розподілити на логічні й суб'єктивні. Логічні слова передають об'єктивну інформацію про зовнішність героя, завдяки якій один персонаж відрізняється від іншого. Суб'єктивні слова, поряд з об'єктивною інформацією про зовнішній вигляд, містять додаткову інформацію, яка складається з емоційного і функціонально-стилістичного компонентів [ 2, с.135-139]. Суб'єктивні характеристичні слова в середньому становлять 70% від загальної кількості, що зумовлено їх семантичною налаштованістю в поєднанні зі структурними соматизмами не лише ідентифікувати персонаж, а й давати йому більш широку характеристику.

Вестизми називають одяг персонажа. Залежно від функціонального призначення вирізняються структурно-ідентифікуючі і структурно-характеризуючі вестизми. 76% вестизмів використовуються з характеристичними словами. Характеристичні слова, з огляду на притаманну їх семантиці інформацію, розподіляються на логічні, що містять об'єктивну інформацію про одяг героя, і суб'єктивні, які, крім об'єктивної інформації про одяг, містять додаткову інформацію про особистісні якості персонажа. Логічні характеристичні слова представлені 76% від загальної кількості. Це, на нашу думку, тісно пов'язано з художніми завданнями таких слів у портретних єдностях письменника. Їх уживання має за мету ідентифікувати персонаж за допомогою об'єктивної інформації про його одяг.

Портретний опис є підсистемою у межах усього твору, і йому належить значна роль у віддзеркаленні ідіостилю письменника. Специфічною рисою портретного опису є його антропоцентричність, тому основу його вивчення у романі становлять домінантні портретні типи, виділені з погляду кількості персонажів: одиничний, здвоєний, строєний і груповий.

З огляду на основні елементи побудови у прозі письменника виділено соматичні портретні описи, засновані на деталях зовнішності героїв; вестиальні портретні типи, в основу яких покладено деталі костюма персонажів; соматично-вестиальні портретні єдності, в яких зображено зовнішність і одяг дійових осіб.

Із погляду мовної організації деталей зовнішності в автора вирізняємо індивідуалізуючі різновиди (вони підкреслюють індивідуальні риси персонажів), об'єднувальні типи (їх основу становить зовнішня схожість героїв) і об'єднувльно-індивідуалізуючі описи (тут ідентичність поступово замінюється на виокремлення індивідуальності героїв).

Портретні типи у романі вводяться в текст за допомогою інтродуктивних елементів [ 3, c. 87-92], найбільш частотними серед яких є назви деталей зовнішності. Число інтродуктивних елементів коливається від одного до кількох. Інтродуктивні елементи є характерними показниками зв'язків, що зчіплюють портретний опис із попередніми одиницями текстового членування.

За розташуванням у тексті портретні різновиди у прозі автора поділяються на сконцентровані та деконцентровані. Деконцентровані портретні описи об'єднуються в одне ціле номінативним, лейтмотивним і змішаним способами зв'язку. Номінативний зв'язок реалізується через повтор найменування персонажа. Лейтмотивний зв'язок представлений повтором деталей зовнішності чи одягу. При змішаному способі зв'язку номінативні й лейтмотивні повтори представлені одночасно. У портретних єдностях із кількома повторами останні розташовуються паралельно або розмежовуються.

Портретні описи у романі поділяються на статичні та динамічні. Основою для виділення статичних різновидів є непоширюваність опису в ході текстового розгортання, фіксованість емоційної напруги персонажів, прийом створення портрета в портреті. Динамічні типи вирізняються на основі поділу портретної єдності на окремі описові епізоди, через непряму вказівку на перебіг часових відрізків, за допомогою змалювання переміщення персонажа у просторі.

За співвідношенням фізичного і психологічного виділяються фізичні та психологічні різновиди. Реалізація внутрішніх якостей персонажів через портретний опис здійснюється двома способами: мовні одиниці реалізують у контексті закріплені за ними емоційно-оцінні значення; контекст реалізує не закріплені за мовними одиницями емоційно-оцінні значення. Автор віддає перевагу другому способу. Як фізичним, так і психологічним портретним єдностям притаманний певний тип зв'язку з макротекстом. Перший тип характеризується одностороннім, другий – двостороннім зв'язком.

1. Літературознавчий словник-довідник під ред. Р.Т. Гром’яка – К.: Академія, 2006. – 751 с.

2. Скачков А.Ю. Зовнішнє і внутрішнє в концентрованому портреті // Лінгвістичні дослі-дження: Збірник наукових праць. – Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 4. – С. 135-139.

3. Скачков А.Ю. Інтродуктивний елемент у портретних описах М. Коцюбинського // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. – Харків: ХДПУ, 2004. – Вип. 13. – С. 87-92.