Филологические науки/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Побережник Н.О.

Чернівецький національний університет, Україна

Особливості вираження експліцитної ввічливості в сучасній німецькій мові

Ввічливість є проявом поваги до іншої людини. Визначення ввічли­вос­ті як хороших манер акцентує поведінкову сторону цього явища.  Дослідження комунікативно-прагматичної категорії ввічливості в її мовно­му втіленні в руслі нових лінгвістичних напрямів допомагає розкрити меха­нізм людських взаємин і пояснити способи досягнення комунікатив­них цілей у мовному спілкуванні людей. Ввічливість регламентує комуні­ка­тив­ну взаємодію спілкування, встановлюючи певні норми і стереотипи вербальної / невербальної поведінки (за допомогою мовленнєвого етикету) і регулюючи взаємини людей в різних формах комунікації – міжособистіс­ної, групової, масової (за допомогою комунікативних стратегій). Тим самим реалізація ввічливості у спілкуванні тісно пов'язана з особливостями комунікативної поведінки та комунікативного свідомості тієї чи іншої лінгвокультурної спільноти.

Ввічливість як предмет лінгвістичного вивчення неодноразово привертала до себе увагу мовознавців. Так, у працях В.М. Алпатова [1], Е.А. Земської [2], Н.І. Формановської [3], Г. Каспер [5], Р. Лакоффа [7] ввічливість аналізується або в плані дослідження загальних стратегій поведінки, або в плані виявлення специфіки вираження позитивного ставлення до людини на матеріалі приватних мовних актів (вибачення, вдячності, компліменту, вияву співчуття і т. д.).

Об'єкт дослідження – нормативна комунікативна поведінка німець­кої лінгвокультурної спільноти на сучасному етапі. Предмет дослідження – експліцитні форми ввічливості, що характеризують ввічливе поводження учасників комунікації. При цьому ввічливість експлікується за допомогою мовного етикету.

Фактичним матеріалом дослідження слу­гу­є суціль­на вибірка ситуа­цій, в яких використовуються ти­пові фор­му­ли вираження експліцитної ввічли­вості з художніх творів німецьких пись­мен­ни­ків (див. [4; 6; 8]). Загальна кількість до­слі­джу­­­ваних ситуацій становить 650 фразо­вих єдностей.

Проведене дослідження способів функціонування експліцитної ввічли­вості дозволило зробити висновок про те, що в німецькій мові вироблений багатий арсенал метакомунікативних засобів для прояву ввічливого, шанобливого ставлення до співрозмовника. При цьому експліцитна ввічливість виражається за допомогою різних лексичних, граматичних і синтаксичних засобів, наприклад, вживання:

1) деяких прикметників (schön, wunderschön, herzlich, gut, verbindlich та інші) у складі формул привітання, прощання, подяки:  „Gute Nacht, Max. Schlaf gut“, sagte Sternheim und ging kopfschüttelnd aus dem Zimmer [8: 84].  Фразові єдності з використанням прикметників у складі експліцитних форм ввічливості (147 прикладів, 22,6 % нашої вибірки), є скоріше фразами-кліше, стереотипами ввічливості як загальноприйнятого явища, хоча і містять в собі позитивний відтінок люб’язності;

2) прикметників gut, verbindlich у найвищому ступені в мовленнєвих актах подяки, як-от: Besten Dank! Danke verbindlichst! Таких прикладів небагато (7 фраз, 1,1 % вибірки), оскільки такі експресивні форми перед­бачають високий емоційний рівень вияву вдячності, що не є типовим для німецькомовної спільноти;

3) прислівників sehr, vielmals, so, wirklich, jedenfalls, recht, ganz у складі формул подяки: „Sie haben uns sehr geholfen. Danke. Ich bin jetzt viel ruhiger”, sagte Willenbrock [4: 154]. У таких випадках (44 приклади, 6,8 % вибірки) прислівник включається як компонент, що виражає інтенсивність подяки, тобто виступає модифікатором, що підсилює акт ввічливості;

4) займенника viel у мовленнєвих актах подяки: „Vielen Dank für die Auskunft“ [8: 132]. У зафіксованих нами 36-ти прикладах (5,5 % вибірки)  неозначений займенник viel надає емоційно-позитивного забарвлення. Розши­рення формули (стереотипу) подяки в німецькій мові завжди стиліс­тично марковане, тобто це більш ввічливе, експресивне вираження подяки;

5) „підсилювача ввічливості“ bitte у складі формул прохання, вибачення: „Und nun machen Sie mir bitte die Tür auf!“ [8: 176]. Частка bitte досить часто використовується у складі формул прохання (144 приклади, 22,2 % вибірки), при цьому bitte може стояти як на початку, так і  всередині або в кінці фрази;

6) модальних дієслів при вираженні ввічливого прохання, пропозиції, запрошення, поради, вибачення і т.д.: „Bello, kann ich mich auf dich verlassen?“, fragte Sternheim, während er in höchster Eile die Kleidungsstücke im Flur aufsammelte [8: 176]. Приклади з модальними дієсловами (76 фраз, 11,7 % вибірки) несуть в собі скоріше приватний, аніж загальноприйня­тий чи стереотипний характер ввічливості;

7) деяких часток на кшталт mal, doch, ja, vielleicht у спонукальних висловлюваннях (28 фраз, 4,3 % вибірки): „Ihr könnt uns ja auch mal besuchen kommen“, erwiderte Susanne, „ihr wart ewig nicht bei uns“ [4: 133];

8) перформативного дієслова bitten у функції ввічливості (18 фраз, 2,8 % вибірки): „Darf ich Sie um einen gefallen bitten?“ [8: 211];

9) деяких формул вибачення у мовленнєвих актах прохання (7 фраз, 1,1 % вибірки): „…sag also nichts, sag bitte nichts, und vor allem nichts: entschuldige bitte und so, es tut mir Leid, aber da ist nichts zurückzudrehen,…“ [4: 107];

10) контактних і дистантних звертань в експресивних і спонукальних мовленнєвих актах (26 фраз, 4 % вибірки): „Ich dachte, wir könnten miteinander ins Gespräch kommen, Bernd…“ [4: 108];

11) зворотів Erlauben Sie, Gestatten Sie, які використовуються най­часті­ше у складі спонукальних мовленнєвих актів: „Erlauben Sie mir eine abschließende persönliche Bemerkung, Herr Sternheim…“ [8: 183]. Викорис­тан­ня цих зворотів (8 прикладів, 1,2 % вибірки) має офіційно-діловий характер ведення розмови між людьми, які мало знайомі і до того ж бажають показати високий рівень поваги до співрозмовника;

12) лексико-синтаксичних конструкцій Seien Sie so nett / liebenswürdig / freundlich / gut, Wenn es Ihnen nichts ausmacht / Würde es Ihnen etwas ausmachen, wenn…, Tu (Tun Sie) uns (mir) den Gefallen ... при вираженні ввічливого прохання (13 фраз, 2 % вибірки): „Tun Sie mir einen Gefallen, Herr Berger, einen winzigen Gefallen“ [4: 15];

13) лексико-синтаксичної конструкції Mir wäre es lieber, wenn… в мовленнєвих актах запрошення і пропозиції (9 фраз, 1,4 % вибірки): „Mir wäre es lieber, wenn sie sich für Papa entscheidet“ [8: 146];

14) вступних дієслів glauben, denken, meinen та ін. у складі спонукаль­них висловлювань: „Ich denke aber schon, dass wir etwas machen können“, sagte er in das Telefon, „ich habe da eine Idee, aber die möchte ich nicht am Telefon mit Ihnen besprechen“ [4: 274]. Така експліцитна форма ввічливості має дещо стриманий характер, хоча і спонукає співрозмовника до дії. Загалом таких прикладів 27, що становить 4,2 % вибірки;

15) кінцевих формативів ja, oder, gelt в мовленнєвих актах пропозиції, прохання і т.д.: „Das hast du ja. Nun komm bitte“ [4: 125]. Ці мовленнєві акти (18 прикладів, 2,8 % вибірки) можливі між знайомими, які товари­шують або давно один одного знають. До того ж ввічливість у цьому випадку стає неформальною, навіть подекуди фамільярною, але водночас зберігає свою основну мету;

16) умовного способу в спонукальних мовленнєвих актах (14 прикладів, 2,2 % вибірки): „Darf ich dich um etwas bitten, Margot? Ich würde dir gern einen Kuss geben, auf die Wange, wenn du erlaubst“ [4: 77]. Умовний спосіб сигналізує про деяку віддаленість у стосунках між співрозмовниками і надмірну ввічливість;

17) питальної форми в спонукальних мовленнєвих актах (17 фраз, 2,6 % вибірки): „Hast du noch einen Moment Zeit?“, fragte Geissler, „kann ich dich zu einem Bier einladen?“ [4: 103];

18) безособової форми в спонукальних мовленнєвих актах (11 фраз,    1,7 % вибірки): „Darf man Ihren Namen erfahren?“, fragte Papa [8: 222], що має нейтральний характер ввічливого звертання, але з очікуванням позитивної відповіді.

Функціонування експліцитних форм ввічливості в німецькій мові націо­нально-специфічне. Так, досить часте використання німецьких формул вітання і прощання в мовному спілкуванні (наприклад, обов’язкове вітання і прощання у німців в громадських місцях, в магазині, на роботі, в ліфті, в купе вагона тощо) свідчить про високий рівень побутової ввічливості німецької лінгвокультурної спільноти. Цей висновок підтвер­джується також частим зверненням німців до формул вибачення і подяки.

Перспективним вважаємо дослідження імпліцитних форм ввічливості як комплексного явища та порівняльний аналіз з експліцитними формами ввічливості.

 

Література:

1.     Алпатов В.М. Категория вежливости в современном японском языке / В.М. Алпатов. – М.: Либроком, 2009. – 152 с.

2.     Земская Е.А. Русская разговорная речь: лингвистический анализ и проблемы обучения / Е.А. Земская. – М: Русло, 1987. – 234 с.

3.     Формановская Н.И. Речевое взаимодействие: коммуникация и прагматика / Н.И. Формановская. – М.: ИКАР, 2007.– 480 с.

4.     Hein Ch. Willenbrock / Ch. Hein.– Frankfurt a.M.: Suhrkamp, 2001.– 320 S.

5.     Kasper G. Linguistic politeness: Current research issues/ G. Kasper // Journal of Pragmatics. – 1990. – №14. – Р. 193–218.

6.     Krauss N. Die Geschichte der Liebe / N. Krauss. – Reinbek: Rowohlt Verlag, 2006. – 350 S.

7.     Lakoff R. The logic of Politeness; or minding your p's and q's / R. Lakoff // Papers from the 9th Regional Meeting, Chicago Linguistics Society. –Chicago: Chicago Linguistics Society, 1973. – P. 292-305.

8.     Maar P. Herr Bello und der blaue Wunder / P. Maar. – Hamburg: Verlag Friedrich Oetinger, 2007. – 224 S.