“Филологические науки”. Этно-, социо- и психолингвистика

Мішкур В.Г.

Київський національний лінгвістичний університет

Посесивні відношення у семантиці іспанських паремій з анімалістичним компонентом

Пріоритетним напрямком сучасної лінгвістики є вивчення взаємозв'язку мови і людини, її культури, світовідчуття, практичної і ментальної діяльності.

З цією метою науковці усе частіше звертаються до аналізу паремій, мовних одиниць, що є своєрідною квінтесенцію народного світосприйняття. Вони дають змогу розглянути і когнітивні механізми формування основних культурних стереотипів, і культурний компонент власне мовного значення.

Паремії з анімалістичним компонентом (ПАК) являють собою один з найважливіших компонентів мовної картини світу. Вони здатні характеризувати різні сторони дійсності – від абстрактних відношень і форм існування матерії до соціальної організації суспільства, демонструючи при цьому глибинні зв'язки не лише між однорідними, але й між різнорідними явищами навколишнього світу. Зокрема, ПАК відображають відношення між концептосферами ТВАРИННИЙ СВІТ і ЛЮДИНА, виявляючи наївні антропоцентричні і зооцентричні уявлення етносу про світ.

Актуальною на согоднішній день методикою лінгвокультурологічного дослідження є фреймовий аналіз [Жаботинська 1999, Кривенко 2005, Кубрякова 2002], що базується на наявних у свідомості людини когнітивних моделях та концептуальних абстракціях. Мова фреймів зводить будь-яку унікальну ситуацію до стандарту, в якому втілено попередній досвід людини, і дозволяє стисло і ємкісно описати будь-який фрагмент дійсності [Шаова, с.62].

Згідно з М. Мінським, фрейм є сценарієм, моделлю або структурою даних для презентації стереотипної ситуації, а зв’язка двох понять у мовленнєвому або розумовому акті відбувається у ході заміщення одного фрейма іншими. [Мінський, с. 7].

С.А. Жаботинська виділяє п'ять базових фреймів: предметний, акціональний, посесивний, таксономічний і компаративний [Жаботинська 1999, с. 14].

Метою нашого дослідження є виявлення посесивних відношень у семантиці паремій з анімалістичним компонентом.

Аналіз 1700 ПАК дав змогу виокремити три основні субфрейми, що структурують відношення володіння між актантами ЛЮДИНА і ТВАРИНА структурується трьома основними субфреймами посесивного фрейму: „ЛЮДИНА-власник має (існує маючи) ТВАРИНУ-власність”, „ЩОСЬ-ціле має ЩОСЬ-частину” і „ЩОСЬ-контейнер має ЩОСЬ-вміст”. Такі типи посесивних зв’язків вербалізуються у ПАК за допомогою 1) дієслова tener (мати): En mayo quien tiene un burro tiene un caballo (досл.: В травні, в кого є віслюк, в того є кінь); 2) інших дієслів: A la oveja flaca nunca le falta rona у sarna (досл.: Худа вівця завжди не без корости); 3) прийменника de: El dueño de la vaca es el dueño del ternero (досл.: Хазяїн корови – це хазяїн телички); 4) присвійних займенників mi, tu, su : Mi yegua no lleva jinete en ancas (досл.: Моя кобила не возить наїзника на заду); 5) прикметників: No es la vaca más ubrona, quien más leche proporciona (досл.: Більше молока дає не та корова, в якої найбільше вим’я).

Перший субфрейм структурує відношення, за яким актант ЛЮДИНА виступає у ролі власника, а об’єкт з наповнювачем ТВАРИНА – у ролі власності: ЛЮДИНА-власник має (існує маючи) ТВАРИНУ-власність. Такий тип стосунків між актантами реалізується у 29 ПАК: Todavía no tienen vaca y ya pelean de la leche (досл.: Ще не мають корови, а вже сваряться через молоко), Como burro de aguatero, cargado de agua y muerto de sed (досл.: Як віслюк водоноса, навантажений водою, помер від спраги).

У межах цього субфрейму виокремлюється група ПАК, у яких у ролі власника виступають декілька осіб: Vaca de dos amos, ni da leche ni come grano (досл.: Корова двох хазяїв не дає молока і не їсть зерно). Результатом такого спільного володіння є, як правило, втрата власності: Asno de muchos, lobos le comen (досл.: Віслюка багатьох хазяїв вовки їдять).

У ході аналізу ми виявили лише одну паремію, що зображає модель „ТВАРИНА-власник має ЛЮДИНУ-власність”: Hasta que los leones tengan sus propios historiadores, las historias de cacería seguirán glorificando al cazador. (досл.: Доки в левів не буде власних істориків, історії про полювання будуть і далі прославляти мисливців).

Другий субфрейм посесивного фрейму демонструє відношення холоніма і партоніма. Виявлено чотири основні моделі партонімічних стосунків між концептосферами ЛЮДИНА і ТВАРИНА:

1) ТВАРИНА-холонім має ТВАРИНУ-партонім;

2) ЛЮДИНА-холонім має ТВАРИНУ-партонім;

3) ЛЮДИНА-партонім має ТВАРИНУ-холонім;

4) ЛЮДИНА-партонім є ТВАРИНА-холонім.

Під першу модель підпадають паремії: Hasta el rabo, todo es toro (досл.: Навіть хвіст бика – це бик), El asno cargado de oro tiene el rebuzno más sonoro (досл.: Віслюк, навантажений золотом, має більш дзвінкий голос, No puede ser el cuervo más negro que sus alas (досл.: Ворон не може бути чорнішим, ніж його крила).

Наївне уявлення носіїв іспанської мови надає тваринам партоніми, які насправді можуть їм не належати: Hasta el mosquito tiene su corazoncito (досл.: Навіть у комара є сердечко). Крім того, деякі паремії вказують на неможливість або нереальність певних подій за аналогією до нереальності приписуваних тваринам партонімів: Esto lo verán cuando las gallinas tengan dientes (досл.: Буде видно, коли кури зуби матимуть); Si los sapos tuviesen cola, no serían sapos (досл.: Якби в жаб були хвости, вони не були б жабами).

Модель „ЛЮДИНА-холонім має ТВАРИНУ-партонім” реалізується у ПАК: Cuando me dan todo lo que quiero, tengo un genio como un cordero (досл.: Коли мені дають все, що я хочу, в мене характер, к в баранчика); El que tiene ovejas, tiene pellejas (досл.: В кого є вівці, в того є і овчина); A lo que manda Dios, oreja de liebre (досл.: Що наказує Бог – слухати заячими вухами).

У цій групі найчастіше зустрічається партонім uñas (кігті): Gatos y mujeres, buenas uñas tienen (досл.: В котів і в жінок великі кігті), Cara de beato y uñas de gato (досл.: Обличчя святого і кігті кота).

Моделі „ЛЮДИНА-партонім є ТВАРИНА-холонім” і „ЛЮДИНА-партонім має ТВАРИНУ-холонім” представлені такими пареміями: Más vale ser cabeza de ratón que cola de león (досл.: Краще бути головою миші, ніж хвостом лева); Mozo creciente, lobo en el vientre (досл.: Хлопець, що росте, має вовка в животі).

В останньому прикладі наявна вказівка на контейнер: vientre (живіт), що свідчить про вербалізацію цією паремією субфрейму „ЛЮДИНА-контейнер має ТВАРИНУ-вміст”, наприклад: A cabellos enredados, piojos por descontado (досл.: В заплутаному волоссі безліч вошей), Caballo que llene las piernas, gallo que llene las manos y mujer que llene los brazos (досл.: Кінь, який би наповнив ноги, півень – долоні, жінка – руки).

Найбільш згадуваними „контейнерами” є рот і руки: Más vale pájaro en mano que ciento volando (досл.: Краще одна пташка у руці, ніж сто в небі), En boca cerrada no entran moscas (досл.: До закритого рота мухи не залітають).

Зворотня модель „ТВАРИНА-контейнер має ЛЮДИНУ-вміст” реалізується у паремії Meterse en la boca de lobo es de hombre bobo (досл.: Лізти до вовчої пащі може лише дурний чоловік).

В основі таких партонімічних відношень завжди лежить компаративний фрейм, наприклад, Cuentas de beato y uñas de gato (досл.: Чотки святого, а кігті кошачі).

ЩОСЬ-референт є (наче) ЩОСЬ-корелят

↓ ↓ ↓

людина, невинна на вигляд, є хитрою, як кіт

↓ ↓

beato ( ) uñas de gato

святий (має) кошачі кігті

↑ ↑ ↑

ЛЮДИНА-холонім має ТВАРИНУ-партонім

Цей скрипт зображає інтеграцію посесивної і компаративної фреймових моделей. Проте, у структурі однієї ПАК можливі й інші варіації, наприклад ПАК Bocado de mal pan, no lo comas ni lo des a tu can (досл.: Шматок поганого хлібу не їж сам і не давай собаці) поєднує відношення ЛЮДИНИ-власника і ТВАРИНИ-власності, структуровані посесивним фреймом, і стосунки ЛЮДИНИ-агенса, що діє на ТВАРИНУ-пацієс у межах акціонального фрейму.

Таким чином, в іспанській пареміології переважають типи посесивних зв’язків, які виражаються у моделях: „ЛЮДИНА-власник має (існує маючи) ТВАРИНУ-власність” і „ТВАРИНА-холонім має ТВАРИНУ-партонім”, при чому у пареміях, що вербалізують останню модель, анімалізми виступають одиницями вторинної номінації на позначення людини.

Література:

1. Жаботинская С. А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С. А. Жаботинская // Вісник Черкаського ун-ту. Сер. Філологічні науки. – 1999. – № 11. – С.12 – 25.

2. Кривенко Г. Л. Експліцитні та імпліцитні зоосемізми: концептуальний аналіз (на матеріалі англійської та української мов) / Г. Л. Кривенко // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. – 2005. – Т. 8, № 1. – С. 66 – 81.

3. Кубрякова Е. С. Когнитивная лингвистика и проблемы композиционной семантики в сфере словообразования / Е. С. Кубрякова // Известия Академии наук. Серия литературы и языка. – 2002. – Т. 61, № 1. – С. 13-24.

4. Минский М. Фреймы для представления знаний: Пер. с англ. / М. Минский – М.: Энергия, 1979. – 152 с.

5. Шаова О. А. Россия и Франция: национальные стереотипы и их метафорическая репрезентация (на материале французских газет в сопоставлении с российскими): дис….кандидата филол. наук: 10.02.20 / Шаова Оксана Александровна. – Екатеринбург, 2005. – 210 с.