Право/11. Криминалистика и судебная медицина

Викладач Прокопенко В.В.

Науковий керівник:

К.ю.н., професор Гордуз М.О.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Україна

Генезис і сучасний стан судово-почеркознавчої експертизи

Сьогодні Україна переживає період становлення ринкових відносин в економіці, що супроводжується значним зростанням кількості документів, які складаються фізичними та юридичними особами. Одним з найважливіших реквізитів документа є підписи, які належать до числа найбільш розповсюджених об'єктів судово-почеркознавчої експертизи.

Разом з тим аналіз слідчої, судової та експертної практики показує, що у слідчих і суддів виникають значні проблеми при призначенні судово-почеркознавчих експертиз, пов'язані з підготовкою об'єктів, формуванням питань, дослідженням і оцінкою висновку експерта-почеркознавця. Особливо яскраво зазначені проблеми виявляються при підготовки порівняльних почеркових матеріалів, коли особа, яка перевіряється, протидіє проведенню почеркознавчої експертизи. Це призводить до низької результативності судово-почеркознавчих досліджень або відмови від проведення експертиз.

Відзначені обставини пояснюються відсутністю сучасних комплексних наукових і методичних розробок та рекомендацій з питань тактики призначення судових експертиз взагалі, а також тактики проведення судово-почеркознавчих експертиз, одержання зразків почерку та підписів в умовах протидії особи, яка перевіряється, зокрема. Цим обумовлений й недостатній рівень спеціальної підготовки слідчих і суддів.

Крім того, серед криміналістів, до теперішнього часу, немає єдиної думки про віднесення процедури підготовки та призначення судової експертизи і відібрання зразків для експертного дослідження до системи слідчих дій, що не сприяє розробці тактичних основ і прийомів їх проведення.

Судове почеркознавство сьогодні – традиційна предметна галузь криміналістики та судової експертології, яка вирішує задачі, спрямовані на встановлення фактичних даних у процесі розслідування злочинів і судового розгляду кримінальних, цивільних і господарських справ. Основні напрямки наукових досліджень у судовому почеркознавстві завжди відображали потреби експертної й судово-слідчої практики у розробці теоретичних підстав і створенні методик вирішення задач, що виносяться на вирішення експерта-почеркознавця. Уявлення про сучасний стан судового почеркознавства та судово-почеркознавчої експертизи, перспективи їх подальшого розвитку пов’язані з діалектичним процесом накопичення, поглиблення й розширення знань, переходом їх на більш високий якісний ступінь розвитку, у зв'язку з чим їх необхідно розглядати з урахуванням історичних аспектів генезису судового почеркознавства.

Судове почеркознавство пройшло тривалий шлях розвитку, перш ніж були сформовані його наукові засади. У літературі виділяють окремі історичні етапи становлення судового почеркознавства, різні школи й напрямки: каліграфічне, прикметоописувальне, вимірювальне, графометричне, природно-наукове. Експертиза письма безпосередньо пов’язана із появою і поширенням писемності та має тривалу історію розвитку. За літературними даними, ще у Давньому Римі під час правління імператора Юстиніана (5-6 ст.ст.) судові спори про справжність документів вирішувалися за допомогою експертизи письма. У Росії перші відомості про проведення експертизи письма відносяться до початку ХVІІ століття. За Російським Зведенням законів звіренням почерків могли займатися люди, які володіють «таємницею» письма – секретарі присутніх місць, вчителі краснопису й інші особи, які, відповідно до сучасних уявлень, виконували роль експертів-почеркознавців. Основна вимога, яка висувалася до цих осіб, полягала в умінні красиво писати. Таким чином, історично першим напрямком у дослідженні письма в Росії була так звана «каліграфічна експертиза». Процес каліграфічного дослідження зводився лише до з’ясування подібності або розбіжності зовнішнього накреслення окремих букв у порівнюваних рукописах. Природно, що таке механічне зіставлення побудови письмових знаків без урахування обставин, що впливають на формування письмово-рухової навички, призводило до найгрубіших помилок. Основним методом проведених у зазначений період наукових досліджень був природно-науковий експеримент. Велика кількість певних закономірностей, що виявляються з його допомогою, характеризувалися як закони-тенденції й формулювалися в якісно-описовій формі. Наприклад, В.Ф. Орловою експериментальним шляхом вдалося встановити ознаки, які закономірно характеризують види координації рухів, що, у свою чергу, є показником виробленості почерку. Оскільки рекомендації, сформульовані на їх підставі, носили для експертів орієнтовний, приблизний характер, виникла необхідність у розробці нових, більш точних значень про раніше вивчені закономірності й вираження їх у більш суворому кількісному виді. Складна структура почерку зумовила адекватність вірогідно-статистичного підходу і застосування методу математичного моделювання при вивченні його закономірностей. Таким чином, наукові дослідження з вирішення цих проблем, на нашу думку, повинні бути спрямовані на розробку теоретичних засад судово-почеркознавчої експертизи, систематизацію її задач, створення теоретичних моделей вирішення окремих задач, систематизацію діагностичних ознак, розробку методик вирішення окремих задач, розвиток тактичних прийомів проведення експертизи й організації її проведення у державних експертних установах.

Тактичним засадам підготовки і призначення судово-почеркознавчих експертиз присвячений наступний підрозділ нашого дослідження.

Література:

1.Базаль М. Ф. Теоретико-методологічні засади судово-бухгалтерської експертизи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: МАУП, 2007. – 488 с.

2. Завора Т.М, Тополь І.С. Методичне забезпечення судово-бухгалтерської експертизи // Економіка і регіони: Науковий вісник Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка. – 2008. - № 4. – С. 149-151

3. Рудницький В.С., Бруханський Р. Ф., Хомин П. Я. Судово-бухгалтерська експертиза економічних правпорушень: Навчальний посібник. – К. : ВД «Професіонал», 2004. – 304 с.