Право/4.Трудове право, і право соціального забезпечення.

Антохова Т.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського торговельно-економічного університету, Україна

Особливості дотримання рівних прав та можливостей жінок в умовах ринкової економіки

Робота містить аналіз нормативно-правової бази, що регулює можливості жінки на ринку праці. У статті розкрито особливості сучасного становища жінки у суспільстві. Висвітлено проблеми ущемлення трудових прав та обов’язків жінок та чоловіків в Україні.

Актуальність теми. Проблема гендерної рівності на ринку праці має місце в Україні здавна, незважаючи на існування нормативно-правової бази, яка по сутті не була повністю втілена на практиці. Наразі постає проблема подолання недоліків та працевлаштування незалежно від статевої приналежності.

З проголошенням курсу на інтеграцію в Європейський союз Україна намагається розбудувати демократичну правову державу. Одним з необхідних факторів є забезпечення державою рівності чоловіка і жінки. Тому протягом останніх п’яти років слід відзначити появу значної кількості організацій жіночих організацій та гендерних дослідницьких центрів, що виникли, більшою мірою, через проникнення відповідних ідей із Заходу.

Проблема гендерної рівності розглядалась такими науковцями як О. Руднєва, Г. Гончарова, Е. Лібанова, Т.Романюк, В. Стешенко, О. Яременко, О. Грішнова, В. Новіков, Ю. Саєнко.

Згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи. Право на працю є конституційним правом кожного.

У Кодексі законів про працю України міститься окремий розділ із захисту трудових прав жінок – «Праця жінок», він включає статті про безпеку праці і список робіт, заборонених для жінок як небезпечних для їхнього здоров’я і життя (стаття 174), певні обмеження щодо роботи жінок у нічний час (стаття 175), пільги, надані вагітним жінкам і жінкам з малолітніми дітьми (стаття 176-186). Окрема правова норма передбачає скорочений робочий день для визначених категорій жінок (вагітні жінки, жінки з дітьми у віці до 14 років або з дітьми-інвалідами у віці до 16 років, включаючи дітей, над якими вони здійснюють опіку, а також жінки, що доглядають за хворими членами родини – стаття 56) на їхнє прохання й т.д. Варто зазначити, що деякі сучасні правознавці та феміністичні організації трактують зазначені заборони як обмеження можливості працювати на рівні з чоловіками [5].

В ст. 17 Закони України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», зазначено, що і, жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці [3].

За законодавчо-правовою базою гендерна рівність — це рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства [6].

Рівність прав жінки чоловіка і жінки забезпечується: наданням жінкам рівним з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у праці та винагороді за неї, спеціальними заходами створ щодо охорони умов праці і здоров’я жінок, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством, правовим захистом, матеріальною та моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям [4].

З правового боку в Україні забезпечене недискримінаційне для жінок законодавство. З погляду забезпечення гендерної рівності вважається, що законодавство України перебуває у стані трансформації від гендерно нейтрального до гендерно чутливого. На конституційному рівні закріплені фундаментальні права людини, а також гарантії їх захисту. Права людини і громадянина в Україні захищаються національними законами та кодексами. Водночас положення законів не закріплюють відповідні процедури забезпечення рівності статей, а отже, залишаються декларативними [1].

Жінки мають меншу можливість впливати на прийняття рішень, але більше задіяні у сфері обслуговування людей, оскільки в органах влади на державному та регіональному рівнях кількість жінок є низькою. Представленість у Верховній Раді України становить лише 7,5 % від загального складу. Однак близько 60 % припадає на так звані «жіночі професії»: догляд, громадське харчування, прибирання, канцелярія та касири. Жіноча праця цінується дешевше ніж чоловіча, заробітна плата в середньому становить 68,8% від заробітної плати чоловіків [7].

Жінки можуть зазнавати дискримінації при прийнятті на роботу, для них часто задаються питання з приводу сім’ї, хоча це і протизаконно. Не враховується і те, що жінки зазвичай працюють у домашньому господарстві на 3-4 години більше. Ця праця не оплачується і не враховується офіційними джерелами взагалі. Жінки найперші страждають у випадках скорочення штату.

Гендерна рівність є важливою передмовою збільшення зростання та забезпечення повної зайнятості, а також є ефективним інструментом збільшення народжуваності разом із потужною політикою забезпечення балансу між роботою та сім’єю [2].

Відмова у прийомі на роботу жінки з мотивів вагітності або матері, що має грудну дитину, однаково як зниження зарплати або звільнення жінки з роботи з таких же мотивів тягнуть за собою кримінальну відповідальність посадової особи [7].

Незважаючи на це за даними проведених опитувань, вдалося встановити, що, на думку опитуваних, лише 62,7% компаній надають співробітникам декретну відпустку, через що у жінок виникають складності із поєднанням роботи з вихованням дитини. Крім того, 48,2% засвідчили, що співробітники, у яких є діти, працюють у звичайному режимі, і лише 27,5% компаній надають матерям гнучкий графік роботи, а 10,3% — можливість працювати дистанційно. Натомість тільки у 3,4% підприємств є дитячі кімнати і ясла [3].

Політика гендерного розподілу праці суперечить демографічній, оскільки влада стимулюючи зростання народжуваності щедрими соціальними виплатами одночасно не створює відповідних умов працевлаштування для жінок, що мають дітей.

Незважаючи на помітні значні позитивні зрушення щодо забезпечення рівних трудових прав чоловіків і жінок в Україні присутнє значне гендерне розмежування в рівноправності на ринку праці. Великий вплив на покращення ситуації мають європейські організації. Для поліпшення гендерної рівності держава повинна створити відповідні умови для працедавців, надати дотації, зменшити соціальні виплати, тобто створити умови заохочення для працевлаштування особливих категорій жіночої статті. Існує потреба покращити проінформованість жінок про власні права та можливості. Гендерна рівність посідає важливе місце у забезпечені розвитку здорового суспільства та знаходиться в центрі економічного та соціального прогресу. Результати розвитку не можна максимізувати та підтвердити, не приділивши належної уваги рівності праці та інтересам жінок і чоловіків. Тому вдосконалюючи економіку Україні необхідно враховувати потреби обох статей, тим самим будуючи правову демократичну державу.

Література:

1. Грицяк Н.В. Правове регулювання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні: стан та шляхи вдосконалення // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej2/txts/pol-prav/05gnvssv.pdf.

2. Жінки та чоловіки на ринку праці України. Порівняльне дослідження України та ЄС.Київ: Компанія ВАІТЕ, 2011.— 32 с.

3. Жінки на ринку праці України// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://female.pit.org.ua/News/Articles/6631.aspx

4. Конституція України від 28 червня 1996 року// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

5. Кодекс законів про працю України від 10.12.71 ВВР N 322-VIII// Відомості Верховної Ради України. — 1971.

6. Представленість жінок у владних структурах// [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://female.pit.org.ua/Articles/5559.aspx

7. Трудове право України: Підручник/За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої.—К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.—564 с.

8. Український шлях до гендерної рівності: Збірник матеріалів по проекту — Харків: Райдер, 2006.—44 с.