Фізична культура і спорт /2. Развиток физичної культури

і спорту в сучасних умовах

К. пед. н. Грибан Г.П., Денисовець А.П., Ткаченко П.П., Пилипчук П.Б., Ободзінська О.В., *Бартош К.А.

Житомирський національний агроекологічний університет

*Житомирський інститут медсестринства

Визначення фізичних навантажень студентами шляхом самооцінки власного фізичного стану

Процес фізичного виховання у ВНЗ вимагає створення умов для індивідуального і диференційованого фізичного навантаження студентів з урахуванням рівня їх фізичного розвитку, фізичної підготовленості, стану здоров’я, морфо-функціонального статусу тощо. Оперативному і доступному вирішенню цих завдань у навчальному процесі з фізичного виховання може сприяти самооцінка студентами власної фізичної працездатності та фізичного стану.

Встановлення чітких критеріїв оцінки працездатності та фізичного стану організму, об’єму його функціональних резервів дозволяє перейти від емпіричного дозування навантажень до застосування науково-обґрунтованих рухових режимів з найбільш об’єктивною енергетичною оцінкою [4]. Фізичним станом студента можна управляти, змінюючи його в необхідному напрямку [3]. На фізичний стан студентів, з одного боку, діє досить багато факторів, а з іншого, фізичний стан суттєво впливає на цілий ряд показників життєдіяльності, в тому числі і на працездатність студентів [1, с. 59].

Фізичний стан студентів визначається сукупністю взаємопов’язаних ознак, серед яких можна виділити: здоров’я (відповідність показників життєдіяльності, стійкість організму до несприятливих зовнішніх чинників), будова тіла, фізична працездатність, функціональний стан органів і систем організму, фізичний розвиток, фізична підготовленість, технічна підготовленість тощо.

Показниками фізичного стану є: рівень максимального споживання кисню, рівень максимальної фізичної працездатності, параметри діяльності функціональних систем організму, морфологічного і психічного статусу, фізична підготовленість, стан здоров’я. Виділяють 5 рівнів фізичного стану (низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий) у здорових людей [6].

Оцінка рівня фізичного стану студента може використовуватися як критерій оздоровчої ефективності занять фізичними вправами, а також як критерій готовності до навантажень різного характеру, а загалом може бути критерієм ефективності процесу фізичного виховання у ВНЗ [5]. Відсутність можливості вчасного отримання інформації про стан студента знижує ефективність даного процесу, а інколи призводить і до негативних наслідків [2].

Існує досить велика кількість діагностичних систем та тестів оцінки рівня фізичного стану [1, с. 60–74], але всі вони мають ряд недоліків:

• різноманітну інформативність, досить часто різні показники характеризують одну функцію або декілька тестів характеризують однакові показники з однаковою інформативністю;

• можуть бути одержані тільки в результаті поглиблених методів функціональних досліджень за допомогою велоергометричних або степ-тестових навантажень з реєстрацією електрокардіограми і газоаналізу;

• вимагають для їх проведення певних умов і багато часу для оцінки фізичного стану студентів;

• значна їх частина характеризує фізичний стан дорослого населення або дітей, що є досить важким завданням для практичного їх застосування в навчальному процесі з фізичного виховання студентів;

• є досить складними і потребують спеціальної підготовки від викладацького складу та забезпечення кафедр фізичного виховання спеціальним обладнанням.

Виходячи з вищесказаного, слід зазначити, що основними завданнями оцінки фізичного стану студентів в навчальному процесі з фізичного виховання повинні бути:

• оцінка умов і організації проведення навчальних занять;

• вивчення функціонального стану студента з метою оцінки його фізичної підготовленості;

• вивчення впливу фізичного навантаження на організм у процесі навчального заняття;

• оцінка відповідності фізичного навантаження та використовуваних засобів фізичного виховання можливостям організму студента для позитивного впливу на подальшу навчальну діяльність;

• визначення засобів фізичного виховання для відновлення і поліпшення розумової та інтелектуальної діяльності.

Тому для забезпечення оптимального оздоровчого ефекту навчальних занять з фізичного виховання, корекції фізичних навантажень, відповідно до функціональних і фізичних можливостей організму студентів необхідний вихідний рівень їх працездатності. Найбільш оперативним показником може бути самооцінка студентів власної працездатності. Проведені дослідження підтвердили її неоднорідність і неоднозначність розвитку (табл. 1). Чим вища загальна фізична працездатність студента, тим більший обсяг роботи при певному зростанні ЧСС він може виконати. Результати досліджень підтвердили, що студенти добре орієнтуються і можуть визначити свою працездатність, яка суттєво підтверджується їхньою фізичною підготовленістю і має кореляційні зв’язки з реальними показниками, що отримані за допомогою експериментальних методик.

Таблиця 1

Самооцінка студентами власної фізичної працездатності (в %, n = 647)

Рік навчання	Стать	Фізична працездатність
		відмінна	добра	посередня	низька	погана	не визначена
І	чол. жін. всього	6,7 3,7 5,3	50,5 39,0 45,6	32,3 47,6 39,0	4,8 6,1 5,3	– 2,4 1,1	5,7 1,2 3,7
ІІ	чол. жін. всього	14,1 4,7 7,1	65,5 45,0 50,1	14,1 37,7 31,8	6,3 9,4 8,6	– 1,6 1,2	– 1,6 1,2
ІІІ	чол. жін. всього	5,7 3,9 4,6	45,7 39,3 41,9	28,6 35,3 32,6	17,1 13,7 15,1	2,9 – 1,2	– 7,8 4,6
ІV	чол. жін. всього	8,8 3,5 5,0	47,1 45,8 46,2	26,4 34,1 31,9	11,8 11,8 11,8	5,9 2,4 3,4	– 2,4 1,7
Всього по ВНЗ	чол. жін. всього	8,8 4,2 5,9	53,3 43,3 47,0	26,1 38,6 34,0	8,0 9,8 9,1	1,3 1,7 1,5	2,5 2,4 2,5

В той же час результати досліджень підтвердили, що спеціально організований освітній процес під час навчальних занять дозволяє студентам вільно орієнтуватися в оцінці своєї фізичної підготовленості, працездатності, фізичного стану, зрозуміти суттєві відмінності між цими чинниками, що в подальшому надає можливість студенти підбирати засоби фізичного виховання і режими навантажень під час навчально-тренувальних занять. Такий підхід має велике практичне значення не тільки під час навчальних занять у ВНЗ, а в подальшій життєдіяльності студента під час канікул, закінчення ВНЗ, в сім’ї тощо.

Література

1. Грибан Г.П. Життєдіяльність та рухова активність студентів: [монографія] / Г.П. Грибан – Житомир: Вид-во Рута, 2009. – С. 55–80.

2. Григорьев В.К. Физическое воспитание студентов: / В.К. Григорьев, Н.А. Третьяков // Теория и методика физического воспитания: учеб. / под ред. Т.Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003. – Т. 2. – С. 167–183.

3. Зациорский В.М. Спортивная метрология: / В.М. Зациорский – М.: Физкультура и спорт, 1982. – С. 8–9.

4. Плахтій П.Д. Тестування, оцінка та корекція функціонального стану школярів: навч. посіб. / П.Д. Плахтій – Кам’янець-Подільський: КПДПУ, 1997. – 112 с.

5. Сіренко Р. Фізичний стан як критерій якості процесу фізичного виховання студентів: / Р. Сіренко, Т. Козакова // Фізична культура, спорт та здоров’я нації: зб. наук. праць. – Вип. 5. – ДОВ “Вінниця”. – Вінниця, 2004. – С. 140–144.

6. Теорія і методика фізичного виховання: підручник для студ. вузів фіз. вихов. і спорту: в 2 т. / за ред. Т.Ю. Круцевич. – Т. 1. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання. – К.: Олімпійська література, 2008. – 392 с.

АВТОРСЬКА ДОВІДКА

Грибан Григорій Петрович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри фізичного виховання Житомирського національного агроекологічного університету

Телефон дом.: (0412) 34-20-33 Моб. 050-90-60-691

Адреса для листування:

Грибан Г. П.

вул. Велика Бердичівська,

буд. 54, кв. 48,

м. Житомир,

10002

Співавторами є старші викладачі кафедри фізичного виховання Житомирського національного агроекологічного університету:

Денисовець Анатолій Петрович – заслужений тренер України

Ткаченко Павло Петрович

Пантус Олена Олександрівна

Пилипчук Павло Борисович

Ободзінська Оксана Василівна

*Бартош Катерина Анатолівна – викладач другої категорії Житомирського інституту медсестринства