ДОМАШНЄ 3АВДАННЯ З ФІ3ІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДЛЯ CТУДEHТOB СПЕЦІAЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ ГРУПИ.

Осіпова І. В., Коцигой З. О., студ. Осіпов Є. В.

Проблема домашніх завдань і самостійних занять

неодноразово привертала до себе увагу педагогів, психологів, лікарів, гігієністів. Домашні завдання, що практикуються в вузах мають, як правило, лише теоретичну форму (розробка комплексу РГГ, вивчення літератури з окремих видів спорту, основ техніки рухів, правил суддівства змагань, тощо). При цьому методики застосування домашніх завдань для студентів спеціального медичного відділення, складених диференційовано, з урахуванням характеру захворювання, рівня фізичного розвитку і підготовленості, ступеня функціональних зрушень в організмі, до теперішнього часу представлено недостатньо.

Була зроблена спроба розробити систему домашніх завдань з фізичного виховання для студентів з різними захворюваннями та вивчити їх ефективність, використовуючи деякі методи медичного та педагогічного контролю за займаються. Спостереження проводилися протягом одного навчального року.

Характеристика студентів спеціальної медичної групи показує, що найбільший відсоток (43%) складають студенти з відхиленнями в серцево-судинній системі, іншу частину - з захворюваннями органів дихання, зору, шлунково-кишкового тракту, порушеннями функцій після різних травм, хворобами опорно-рухового апарату.

Лікарсько-педагогічні спостереження за студентами спеціальної медичної групи включали: результати медичних оглядів, дані самоконтролю, педагогічні тести і спостереження.

При оперативному контролі використовувалися найбільш прості методи дослідження: підрахунок ЧСС, виміри рівня артеріального тиску, ортостатична проба, функціональні проби серця і легенів.

Інформативними педагогічними методами контролю, що відображають динаміку рівня фізичної підготовленості була здача нормативів державних тестів.

Оцінка результатів проводилася порівнянням результатів у динаміці. Особлива увага в оцінці функціональних можливостей організму надавалась самоконтролю. Студент, який виконував всі вимоги по самоконтролю, набував необхідні навички контролю за станом свого здоров'я, ступенем фізичної підготовленості.

Самоконтроль - це незаперечний фактор стимулювання, свідомого ставлення студентів до занять фізичним вихованням.

Зі суб'єктивних характеристик були використані оцінки загального самопочуття та настрою, працездатності, наявність задишки, запаморочення, оцінки уваги, пам'яті, якості сну, режиму дня і відпочинку. В якості об'єктивних методів самоконтролю студенти тижні фіксували в щоденнику показники рівня тренованості та дані ОП (ортостатична проба). Крім того, студенти регулярно, тобто на кожному занятті, підраховували пульс та відзначали його зміни при навантаженні (на заздалегідь визначених етапах заняття), фіксуючи отримані дані в щоденнику. В кінці семестру кожен студент становив по ці даними графічний звіт, що дозволяє наочно оцінювати динаміку функціональних характеристик серцево-судинної системи, що свідчать ¬ про рівень фізичної підготовленості та ступеня нормалізації зазначених раніше зрушень. Індивідуальне домашнє завдання складалося з урахуванням характеру захворювання та даних, отриманих за допомогою аналізу ступеня порушень функцій організму з досліджуваним фізіологічним пара ¬ метрів. Кожне завдання передбачало вирішення двох задач:

- нормалізація зрушень в організмі, викликаних характером захворювання специфічними вправами, застосовуваними при даному захворюванні (комплекс лікувальної гімнастики);

- удосконалення саногенетических механізмів (адаптації до фізичного навантаження, дії холоду, гіпоксії).

Комплекс лікувальної гімнастики складався студентами самостійно (попередньо проводилися консультації, лекції за видами захворювань). Викладач рекомендує літературу, що дозволяє вивчити характер захворювання, дає індивідуальні рекомендації з лікувальної фізичної культури.

Друге завдання вирішувалось шляхом використання навантажень, адекватних стану організму (індивідуально дозований біг, поперемінний біг з ходьбою), загартовування (водні процедури за розробленою схемою), застосування спеціальних дихальних вправ (біг, регламентована ходьба).
Адекватність застосовуваного навантаження по інтенсивності та тривалості визначалася показниками ЧСС (після навантаження та через інтервал відпочинку).

Домашнє завдання складалося на тиждень та передбачало виконання ранкової гігієнічної гімнастики (8-10 вправ), комплексу лікувальної гімнастики (10-12 вправ).

Перед початком експерименту всі студенти навчалися самостійного контролю за показниками. Особливу увагу було приділено розвитку «почуття навантаження», тобто вмінню прогнозувати (а потім і програмувати) величину пульсу до навантаження, протягом і після занять.

При поліпшенні тренованості тих, що займаються (швидке відновлення пульсу), пропонувалося збільшити інтенсивність і тривалість навантаження.
Для об'єктивної оцінки результатів впливу регулярних диференційованих домашніх завдань з фізичного виховання було проведено порівняння двох приблизно однакових за функціональним можливостям і типом захворювань груп студентів по досліджуваним фізіологічним характеристикам (юнаки, дівчата): контрольна - 44 людини і експериментальна - 46 осіб. В експериментальній групі студенти регулярно протягом навчального року виконували домашнє завдання.

Аналіз отриманих даних показав, що в експериментальній групі приріст всіх показників значно вище, ніж у контрольній, приблизно на 1/3. Крім того, в контрольній групі було відзначено 20 випадків захворювань, а в експериментальній - 6.

Результати даного експерименту показують, що для отримання стійкого лікувального ефекту і розвитку певних фізичних якостей, що сприяють збільшенню функціональних можливостей організму, двох занять фізичним вихованням у тижневому циклі недостатньо. Щоденне виконання 30-35 хвилинних самостійних занять збільшує обсяг фізичного навантаження до 150 - 200 годин на рік. Це вагоме поповнення з фізичного виховання.

На основі отриманих даних були зроблені наступні висновки:

- домашнє завдання повинне складатися з урахуванням функціональних можливостей кожного, хто займається;

- застосування простих інформативних методів контролю забезпечує адекватність, доступність застосовуваного навантаження;

- чітко розроблена система самоконтролю гарантує безпеку та ефективність застосовуваних засобів фізичної культури, підвищуючи свідоме ставлення студентів до предмету «Фізичне виховання»;

- самостійні заняття фізичною культурою та лікувальною гімнастикою у позанавчальний час збільшує руховий обсяг, сприяючи прискоренню нормалізації зрушень;

- застосування в домашньому завданні індивідуально розробленої системи гартують мало особливо велике значення при таких захворюваннях, як нефрит, хронічний тонзиліт, бронхіальна астма.