СТРАТЕГІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ У ПРАГМАЛІНГВАЛЬНОМУ АСПЕКТІ

Демиденко О.П.

доцент кафедри теорії, практики

та перекладу англійської мови, кандидат педагогічних наук Національного

технічного Університету України «КПІ»

Вплив мовлення на свідомість та поведінку людини останнім часом є у фокусі наукових розвідок сучасних дослідників, оскільки сприйняття реальності та відповідна реакція на неї багато в чому залежать саме від мовлення. Незважаючи на це, проблематика комунікативного впливу залишається недостатньо вивченою, особливо по відношенню до різних мовленнєвих жанрів, оскільки будь-яке висловлення невід’ємно пов’язане з аспектом впливу [7, c.2]. Поряд з цим наразі існує величезна кількість методик впливу, особливо маніпулятивного, які з огляду на доступність для широких верств населення можуть призводити до провалів комунікації, оскільки їх застосування потребує глибинного розуміння, а не «сліпої» алгоритмізації дій.

Явище комунікативного впливу безпосередньо стосується свідомості людини, процесів пізнання, інформації та принципів, що керують ментальними процесами. Вплив на адресата є однією з функцій прагматичного значення поряд з емотивністю та оцінністю, мовлення впливає на емоції людини і тому, як зазначає Е. Е. Шуберт, саме у впливі поєднуються всі основні поняття і цілі комунікативного акту — пошуки смислу, передача та виявлення інтенції, точності вираження, особливості людського розуміння, сприйняття [7, c. 3]. Комунікативний вплив як результат комунікативної поведінки може регулюватися такими найбільш загальними максимами як принцип кооперації [8, с.41-58] та принцип увічливості [9, с.292-305]. Незалежно від того, чи є мета комунікативного впливу позитивною або негативною для об’єкта впливу, вказані принципи можуть використовуватися суб’єктом і реалізуватися у вигляді позитивних і негативних комунікативних стратегій, спрямованих на максимальне використання прагматичного потенціалу висловлення.

Мовленнєві стратегії, тобто відбір мовних ресурсів й адаптацію їх до умов комунікації, мають першочергове значення для реалізації впливу. При цьому не можна недооцінювати значення екстралінгвального аспекту комунікації та паралінгвального оформлення мовлення (голос, міміка, жести, погляд і т.д.).

Вирізняють такі рівні впливу: фонологічний (фоносемантичне наповнення мовлення, тобто вплив різних звуків та ритму мовлення на психіку людини), просодичний (гучність, темп, паузи, висота, інтонація, тембр, артикуляція, систематичність ритмічності мовлення тощо), соматичний (вплив на паралінгвальному рівні, оскільки поведінка людини часто стає визначальним фактором впливу), лексико-семантичний (зв’язок між словниковим складом та сферою його вживання , оскільки слово справляє ефективний вплив тоді, коли використовується у повній відповідності з притаманним йому значенням), морфо-синтаксичний (зв’язок між граматичним складом мовлення та установкою реципієнта), екстралінгвальний (знання, що апелюють до внутрішнього, суб’єктивного досвіду іншої людини) [7, c. 5].

Як зазначає О.В.Милосердова, прагматичний рівень спілкування повною мірою виявляє відношення між знаком (висловом), мовцем і комунікативною ситуацією. [3, с.83]. І саме на цьому рівні реалізуються стратегії комунікативного впливу, які зумовлюються інтенціями учасників комунікативного акту, ступенем стереотипізації ситуації спілкування, що визначають засоби вербалізації таких стратегій у певних мовленнєвих жанрах.

За І.І. Морозовою, стереотип є моделлю поведінки, пов’язаною з національно та соціально-історично детермінованим вибором тієї чи іншої стратегії поведінки в певній ситуації. При цьому стереотипи розглядаються як знаки, що є вербальною фіксацією певним чином опредметнених потреб певної соціальної групи, етносу, національно-культурного ареалу, як фіксоване відображення певної діяльності, продукти якої виступають у ролі предметів, що задовольняють певні потреби. Стереотип інтерпретується як комунікативна одиниця цього етносу, здатна шляхом актуальної презентації соціально санкціонованих потреб справляти стимулюючий типізований вплив на свідомість соціалізованої особистості [4, с.24 ]. Стереотип також визначається як стійка схема мовленнєвої поведінки комунікантів у типізованих ситуаціях дискурсу на основі стереотипного образу комунікативної поведінки, що відображається у вигляді ментально-лінгвального уявлення [2, с. 179; 6 ].

Стратегії комунікативного впливу реалізуються за рахунок використання поведінкових стереотипів у певній комунікативній ситуації, які зберігаються у свідомості у формі штампів і виконують роль канону/еталону, якого необхідно дотримуватись [4, с. 26; 1, с. 35],. У комунікативній ситуації інтенція суб’єкта впливу вербалізується у поєднанні зі стереотипами поведінки, типовими для відповідної комунікативної ситуації та мовленнєвого жанру. Іншими словами, стереотипи підказують, яку інформацію важливо сприймати або, навпаки, можна ігнорувати. В цьому процесі виявляється тенденція підтверджувати всі існуючі стереотипи, звертаючи увагу на інформацію, що їм відповідає, й ігноруючи інформацію, що не узгоджується з ними [5, с.19]. Так, наприклад, стратегії впливу, обрані учасниками ділових переговорів та сімейною парою можуть бути однаковими, але їх вербальні прояви будуть різними за рахунок різних ступенів близькості учасників комунікації, їх суспільних та гендерних ролей, умов здійснення комунікації, тощо.

Таким чином, перлокутивний ефект може досягатися під час комунікації за рахунок використання мовцем різних комунікативних стратегій та принципів, спрямованих на зміну інформаційного або емоційного стану, намірів або естетичного сприйняття адресата і вербалізованих відповідно до стереотипної комунікативної ситуації в межах певного мовленнєвого жанру.

Література

1. Демиденко О. П. Методика навчання студентів немовних спеціальностей стандартів повсякденної комунікативної поведінки американців: дис. … кандидата пед.наук : 13.00.02 / Демиденко Ольга Павлівна. – Одеса, 2012. – 345 с.

2. Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: курс лекций / В. В. Красных. − М.: ИТДГК «Гнозис», 2002. − 284с.

3. Милосердова Е. В., Национально-культурные стереотипы и проблемы межкультурной коммуникации / Е. В. Милосердова // ИЯШ. – 2004 – № 3. –С. 81-84.

4. Морозова И. И. Коммуникативные стратегии вежливости в стереотипном речевом поведении викторианской женщины : дис. … кандидата фил. наук :10.02.04. / Морозова Ирина Игоревна. − Харьков, 2004. − 181 с.

5. Нельсон Т. Психология предубеждений. Секреты шаблонов мышления, восприятия и поведения / Т. Нельсон. − Санкт-Петербург: «Прайм-Еврознак», 2003. − 384 с.

6. Швачко Е. В. Так формируются стереотипы /Е. В. Швачко // Журнал практикующего психолога. − 1997. −№ 3. −С.147-152.

7. Шуберт Э.Э. Дискурсные единицы, уровни, приемы и принципы речевого воздействия в когнитивном аспекте : автореф. дис. на соискание науч. Степени канд филол.н.: спец. 10.02.19 «Теория языка» / Э. Э. Шуберт. − Краснодар, 2006. − 24 с.

8. Grice C. P. Logic and conversation / C. P. Grice // Syntax and Semantics. − NY: Academic Press, 1975. − P. 41-58

9. Lakoff R. The logic of politeness or minding your p’s and q’s / R. Lakoff // Papers from the 9^th Regional meeting of the Chicago Linguistic society. − Chicago: Chicago Linguistic Society, 1973. − P. 292-305.