Зінченко А.Ю., Дьоміна І.І., Кравченко Ю.С

Національний університет біоресурсів та природокористування

ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУНТІВ КИЇВЩИНИ ТА ЇХ РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ

Ґрунт – самостійне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів. Ґрунт має специфічні ознаки та властивості, що створюють гарні умови для росту і розвитку рослин.

Більша частина території нашої країни знаходиться у західній частині Східноєвропейської рівнини, в наслідок цього рівнини займають 95%, а гори - лише 5%. Проте завдяки гарному, сприятливому клімату та природним умовам ми маємо досить родючі ґрунти, які здавна прославляли нашу країну у всьому світі.

Зупинимо увагу на ґрунтах Київської області. Київщина знаходиться в зоні м’якого помірно континентального клімату, який дає достатнє зволоження території. За рік випадає приблизно 500–600 мм опадів, головним чином влітку. Це і є основним чинником формування на цій території певних типів ґрунтів. На півночі області поширені дерново-підзолисті ґрунти, в долинах рік переважають дерново-глеєві, лучні та болотні ґрунти. Центральна частина Київщини в основному – леси. Тут існують опідзолені чорноземи, темно-сірі та світло-сірі лісові ґрунти. Південна частина трохи бідніша, майже всю її частину займають глибокі мало-гумусні чорноземи. На всій території зустрічаються ще лучно-чорноземні, лучні солонцюваті, солончакові і болотні солончакові ґрунти.

Київська область має досить багатий лісовий фонд, який складає близько 675,6 тис. га. Для північної частини території області характерні масиви хвойних і змішаних лісів, значні площі різно-травно-злакових луків і заболочені ділянки. На півдні переважають широколистяні ліси, кущі й луки.

Завдяки родючим ґрунтам в області добре розвинене сільське господарство, що дає змогу раціонально використовувати ґрунтовий покрив території. Основна ланка АПК області – сільське господарство. В загальному обсязі його валової продукції 42% припадає на рослинництво і 58% – на тваринництво. За обсягом виробництва Київська область посідає одне з перших місць серед інших регіонів України. Так, частка області у загальному виробництві продукції сільського господарства в країні становить 6,5%, у тому числі продукції тваринництва – 8,4%, продукції рослинництва – 5,4%. Слід також зазначити, що вплив на продуктивність та спеціалізацію сільськогосподарського виробництва мають, як природні, так і соціально-економічні чинники. Найважливішим з них є кількість та якість земельних ресурсів, транспортне сполучення, наявність переробних галузей, ринку збуту, попит на певні види продукції. Важливим обмеженням у подальшому функціонуванні сільськогосподарського комплексу Київської області може стати й нерегульований розвиток ринку землі в разі припинення дії мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Результатом цього може стати витіснення малих і середніх виробників , що призведе до скорочення бази розвитку сільського господарства та переробних галузей.

Значні сільськогосподарські площі та водойми виведено з народногосподарського обороту внаслідок забруднення радіоактивними елементами після катастрофи на Чорнобильській АЕС в 1986 р.

Площа земель в адміністративних межах області становить 2812,1 тис. га, з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутича, яке територіально розташоване в Чернігівській області.

Сільськогосподарські угіддя становлять 1664,9 тис. га, або 59,2 % від загальної площі області. Розорюється 1356,2 тис. га земель, що дорівнює 48,2 % загальної площі області та 81,4 % сільськогосподарських угідь.

Забудовані землі займають 126,6 тис. га, що становить 4,5 % від загальної площі області.

З усіх земель 7,3 тис. га становлять землі природоохоронного призначення, 0,5 тис. га оздоровчого, 2,5 тис. га рекреаційного й 0,1 тис. га історико-культурного призначення.

Ліси та інші лісовкриті площі займають 649,0 тис. га, що становить 23,1 % від загальної площі області і є в середньому на рівні розрахунково-оптимального показника, який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами.

Під внутрішніми водами знаходиться 175,3 тис. га. В зонах впливу водосховищ підтоплено близько 10 тис. га сільськогосподарських угідь.

Землі промисловості становлять 24,4 тис. га (0,8 % від загальної площі області), транспорту і зв’язку — 29,3 тис. га (0,9 % від загальної площі області), силових структур — 25,3 тис. га (0,8 % від загальної площі області).

За роки земельної реформи структура земель у регіоні поступово змінюється. Тенденції щодо зміни структури сільськогосподарських угідь у цілому позитивні, але ще недостатньо пов’язуються з їхнім екологічним станом.

Майже всі сільськогосподарські угіддя належать колгоспам і радгоспам. Останнім часом з'явилися фермерські господарства. На сьогоднішній день в області налічується 1771 тис. га під сільськогосподарськими угіддями.

Площа переданих в оренду земельних часток (паїв) у 2011 році становить 797,14 тис. га. Укладено 255021 договорів оренди земельних часток (паїв), з них 133913 селянами-пенсіонерами. Середній розмір орендної плати за рік становить 321,9 грн. за один гектар. Договори оренди земельних часток (паїв) укладаються на короткі строки: близько 66,4 % договорів (169293) — на 4−5 років. Це свідчить про те, що селяни не поспішають взяти на себе зобов’язання конкретного орендаря і задовольнятися рівнем орендної плати, яку їм нині пропонують. Плата за оренду земельних часток у грошовому еквіваленті за 2011 рік становить 236007,4 тис. гривень. Більше половини цих коштів одержать селяни-пенсіонери. Поки що плата справляється переважно у натуральній формі (70,9 %).

Відповідно до визначених ст. 121 Земельного кодексу України норм безоплатної передачі земельних ділянок, надання громадянам земельних ділянок державної або комунальної власності у власність (користування) здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З початку приватизації землі громадянами України в населених пунктах і за їх межами, на території Київської області приватизовано 1138712 земельних ділянок загальною площею 247,3 тис. га, з них: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 101,9 тис. га; для ведення особистого селянського господарства 128,7 тис. га; для ведення садівництва 16,4 тис. га; для індивідуального дачного та гаражного будівництва 0,3 тис. га.

Площа зрошуваних земель становить 122,3 тис. га, а осушених — 176,8 тис. га. Найбільша зрошувальна система Бортницька. Сільське господарство області базується на вирощуванні зернових культур та тваринництві. Воно характеризується розвиненим високотоварним зерновим господарством (основна культура — озима пшениця), виробництвом технічних культур (цукровий буряк, льон-довгунець), картоплі, овочів. У 2010 в області намолочено понад два мільйони тонн зерна. Середня урожайність склала 34 центнера з гектара.

Із частим використання можливостей ґрунту він може виснажитись, тому його потрібно удобрювати. Збереження родючості ґрунтів є основною проблемою в землеробстві області на сучасному етапі. Застосування в малих обсягах органічних та мінеральних добрив, припинення вапнування кислих ґрунтів, за останні роки, призвело до значного зниження їх родючості. Навіть при невисоких урожаях сільськогосподарських культур в ґрунтах спостерігається від`ємний баланс гумусу і основних елементів живлення.

Важливим заходом підвищення родючості ґрунтів, особливо на віддалених полях, є вирощування і обробка на них сидеральних культур. При високих урожаях зеленої маси сидератів (350-400 ц/га) в ґрунт надходить 150-200 кг/га азоту, що рівноцінно 30-40 т/га гною. Коефіцієнт використання азоту сидератів в перший рік дії, за даними багатьох досліджень, майже в два рази вищий ніж гною.

Проблема збереження потенціальної родючості ґрунтів господарства, як ніколи раніше, набуває актуального значення. Основним шляхом її вирішення є розширення виробництва, покращення зберігання і раціональне застосування гною та компостів. Іншими джерелами поповнення органіки є використання сидератів, торфу, мулу, залишків соломи минулих років, розширення площ багаторічних трав, особливо бобових, тощо.

Одним з найбільш негативних факторів, які суттєво погіршують екологічну ситуацію в області є радіаційне забруднення довкілля.

Серед різних хімічних сполук, що забруднюють навколишнє середовище, і зокрема ґрунти, небезпечними вважаються ті, що містять токсичні та стабільні компоненти. Це – важкі метали (ВМ) та азотовмісні сполуки (АВС), які в основному входять до складу органічних і мінеральних добрив, пестицидів, осадів стічних вод, що застосовуються у сільському господарстві.

За своєю токсичністю та здатністю накопичуватись в окремих ланках харчових ланцюгів важкі метали (Pb, Cu, Zn, Mo, Co, Ni, Cd, Hg, V, Sn) та металоїди (As) можуть також бути сильними забруднювачами біосфери взагалі, і зокрема ґрунту. Слід зазначити, що за профілем ґрунту важкі метали розподіляються таким чином: у верхніх гумусових горизонтах вони накопичуються найчастіше; спостерігається також їх біологічне перенесення з нижніх горизонтів у верхні за рахунок кореневої системи рослин та випаровувального режиму ґрунтів.

Використання у сільському господарстві мінеральних і органічних добрив, пестицидів, стічних вод та їх осадів, побутових і промислових відходів може призвести до забруднення ґрунту та суміжних із ним середовищ стійкими забруднювачами у вигляді ВМ та АВС. Вивчення накопичення цих елементів у ґрунтах, особливо в умовах додаткового його забруднення радіонуклідами, має надзвичайно велике як соціальне, так і гігієнічне значення. У зв’язку з тим, що Київська область найбільше зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС, дослідження проводились в цьому регіоні.

Ґрунти відносяться до важливих компонентів біологічного середовища, тобто вони можуть характеризуватись як складна частина біосфери, що постійно змінюється. Розповсюдженість мікроелементів у ґрунтах впливає на надходження цих елементів у рослини та живі організми, що має велике значення для стану навколишнього середовища й здоров’я населення.

Результати проведених досліджень показали, що активна реакція (рН) ґрунтів досліджуваних районів знаходилась у межах нейтральної, хоча мінімальне і максимальне значення відзначалось на рівні 5,5ч7,45 при середньому - 6,75 рН. Фактична вологість ґрунтів досліджуваних районів характеризувалась помірними значеннями: від 2,6 до 10,8 % при середніх - 8,84 %. Вміст нітратів у ґрунтах присадибних ділянок знаходився на рівнях значно нижчих ГДК (130 мг/кг): від 2,2 до 63,8 при середньому 27,72 мг/кг ґрунту, тобто у 4 рази менше ГДК.

Дослідження накопичення важких металів у ґрунтах дозволили встановити, що вміст свинцю за середніми та мінімальними величинами значно нижчий за фоновий, тільки в окремому випадку (с. Вітрівка Макарівського району) - максимальний вміст цього елемента у ґрунті становив 15,36 мг/кг, що перевищувало фон у 1,5 рази. Разом з цим, ця величина не перевищувала ГДК – 32 мг/кг.

Вміст міді у ґрунтах розподілявся аналогічно свинцю: і мінімальні, і середні значення були значно менші за фонові величини, а максимальні наближались до фонових (с. Берестянка Бородянського району – 18,3; с. Пилява Вишгородського району – 17,36 мг/кг ґрунту). Тільки в одному випадку – с. Рихта Вишгородського району вміст міді у ґрунті становив 25,40 мг/кг при фонових значеннях - 20 мг/кг). Що стосується вмісту нікелю і хрому у досліджуваних ґрунтах присадибних ділянок сіл Київської області, то слід звернути увагу на те, що визначені їх кількості значно нижчі фонових.

Аналогічна картина спостерігалась щодо вмісту кобальту у ґрунтах у 3-х районах, окрім Макарівського (с. Бишів), де максимальне значення становило 14,06 мг/кг, що перевищувало фонові рівні у 1,4 рази.

Вміст кадмію у ґрунті вищий за фоновий спостерігався тільки у с. Рихта Вишгородського району (0,67 – 0,81 при допустимих рівнях 0,5 мг/кг). У досліджуваних ґрунтах переважної більшості сіл його вміст був значно нижчий за фоновий, але не перевищував ГДК – 2,0 мг/кг.

Вміст цинку у грунті вище за фоновий (50 мг/кг) у с. Небрат (середні значення – 68,58, максимальні – 82,68 мг/кг), у с. Нова Гребля (максимальні – 73,99 мг/кг) Бородянського району, у с. Яблунівка та Горобіївка Макарівського району (відповідно 58,46 та 64,32 мг/кг), але ці значення становили менші рівні, ніж ОДК цинку у ґрунті (100 мг/кг). В інших випадках величини вмісту цинку у ґрунті або наближались, або були значно нижчі за фонові.

Таким чином, з гігієнічної точки зору стан ґрунтів обстежуваних районів Київської області (за середніми значеннями вмісту хімічних елементів) слід характеризувати, в основному як задовільний, хоча в окремих випадках спостерігалось перевищення фонового вмісту деяких важких металів за максимальними величинами. Дослідження, проведені в останні роки, вказують на стабілізацію показників забруднення ґрунту і більшої частини сільськогосподарської продукції цезієм-137. В цілому агрохімічна, токсикологічна, радіологічна ситуація по господарству і в області досить складна, по ряду позицій вона погіршується, що вимагає здійснення невідкладних агрохімічних, протирадіаційних і інших заходів, а також систематичного моніторингу об`єктів довкілля.

Не так давно пішла в розробку спеціальна програма збереження та раціонального використання ґрунтів. Програма використання та охорони земель у Київській області на період 2012-2016 роки розроблена Головним управлінням Держкомзему у Київській області за участю територіальних органів Держкомзему у районах і містах Київщини. Законодавчою основою для розроблення Програми є Земельний кодекс України, Закони України «Про землеустрій», «Про охорону земель», «Про державні цільові програми».Програма визначає мету та пріоритетні напрямки дій на 2012-2016 роки щодо подолання найгостріших проблем реформування земельних відносин та охорони земель.

Виходячи з наведених фактів, можна зробити висновок, що ґрунти нашої області досить родючі і багаті, але нам в свою чергу слід вносити в них добрива для підтримки родючості. Саме завдяки родючим ґрунтам область посідає значне місце в Україні за рейтингом сільського господарства та продукції. Це досить перспективний шлях розвитку, який належним чином буде забезпечувати економіку області та використовувати земельний фонд раціонально.