Филологические науки/1.Методика преподавания языка и литературы

Муханова О.М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Формування мовленнєвої компетенції студентів у професійно орієнтованому навчанні іноземним мовам

В умовах сьогодення зросла значимість вивчення іноземних мов та їх професійна функція на ринку праці в цілому. Особливості сучасних змін у викладанні мови полягають не тільки у прийнятті комунікативного принципу в якості ведучого, але, насамперед, у висуванні на перший план особистості, її потреб у комунікації.

Актуальним завданням навчання іноземної мови у немовних ВНЗ є формування іншомовної комунікативної компетенції майбутнього фахівця, що дозволяє використовувати іноземну мову як засіб професійного та міжособистісного спілкування. Мова йде про формування у студентів комунікативної, лінгвістичної, соціокультурної та професійної компетенції. Для комунікації у професійній сфері є важливим чинником підвищення професійної підготовки спеціаліста.

В різних публікаціях, що стосуються проблем реалізації в освітній практиці компетентнісного підходу, в якості базових використовуються такі поняття, як «компетентність» і «компетенція». Компетенція - це коло питань, в яких будь - хто добре обізнаний, володіє знаннями, досвідом. У свою чергу компетентність - складне особистісне утворення, яке дозволяє найбільш ефективно та адекватно здійснювати навчальну діяльність і забезпечує процес розвитку і саморозвитку студента. Можна констатувати, що компетентність - є готовність і здатність людини діяти в будь-якій області.

Термін «комунікативна компетенція» означає здатність здійснювати спілкування за допомогою мови, тобто передавати думки і обмінюватися ними в різних ситуаціях в процесі взаємодії з іншими учасниками спілкування, правильно використовувати систему мовних і мовленнєвих норм і вибирати комунікативну поведінку, адекватну ситуації спілкування. Комунікативна компетенція не розглядається як особистісна характеристика тієї чи іншої людини; її сформованість проявляється у процесі спілкування.

Іншомовна комунікативна компетенція включає в себе мовну, мовленнєву та соціокультурну компетенції. Мовленнєва компетенція передбачає знання способів формування та формулювання думок за допомогою мови, а також здатність користуватися мовою у мовленні.

Формування мовленнєвої компетенції передбачає такі види діяльності як письмо, читання, аудіювання, говоріння. Щоб навчити студентів вибирати і використовувати адекватні мовні форми і засоби залежно від мети і ситуації спілкування необхідно використовувати систему комунікативних, умовно-комунікативних та некомунікативних вправ. некомунікативні вправи спрямовані на ознайомлення студентів з лексикою, пов'язаною з їх професійною діяльністю. До таких вправ можна віднести завдання на підбір відповідного визначення або пояснення терміна або поняття. Також до числа некомунікативних відносяться вправи на складання або продовження фраз за зразком, однак вони спрямовані на автоматизацію дій студентів з лексичними одиницями, тобто сприяють розвитку комунікативно-мовленнєвої компетенції.

Найбільш ефективними є умовно-комунікативні та комунікативні вправи. До їх числа відносяться завдання на визначення вірного і невірного висловлювання (True or False), а також вправи на заповнення пропусків активними словами з текстів, узагальнення інформації і висловлення власного ставлення до проблеми.

Комунікативні вправи розвивають як діалогічне, так і монологічне мовлення студентів. Також можна використовувати імітаційні методи, які передбачають, як правило, навчання професійним умінням і навичкам і пов'язані з моделюванням професійної діяльності, інакше кажучи, імітується як ситуація, так і сама професійна діяльність. Комунікативні вправи спрямовані на розвиток у студентів уміння практично користуватися реальною, живою мовою і покликані навчати не маніпулюванню мовними засобами, а усвідомленому співвідношенню цих структур з їх комунікативними функціями.

Розвиток міжнародних контактів і зв’язків в політиці, економіці, культурі і інших областях зумовлює послідовну орієнтацію сучасної методики навчання іноземним мовам на реальні умови комунікації. І компетентнісний підхід в освіті - це спроба привести у відповідність, з одного боку, потребу особистості інтегрувати себе в діяльність суспільства і, з іншого, потребу суспільства використовувати потенціал кожної особистості.

Література:

1. Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В. Основы общей методики обучения иностранным языкам. – К.: Вища школа, 2004. – 225 с.

2. Державна національна програма "Освіта". Україна ХХІ століття. – К.: Райдуга, 2004. – 61 с.

3. Комунікативні методи та матеріал для викладання англійської мови // Перекл. з англ. мови та адаптація Л.В. Биркун. – Oxford Univ. Press, 1998. – С. 20-48.

4. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах / Під. ред.С.Ю. Ніколаєвої та ін. – К.: Ленвіт, 1999. – С.300-320.