Экономические науки / 4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

К.д.у. Шапошнікова О.М.

Донецький державний університет управління, Україна

К ПИТАННЮ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Постановка проблеми. Залучення інвестицій (іноземних і вітчизняних) в українську економіку є життєво важливим засобом усунення інвестиційного «голоду» у країні. Необхідно зазначити, що інвестиції є основою перебудови сектора матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних заходів для підвищення інвестиційної активності, особливу роль відіграють промислові підприємства.

Аналіз останніх публікацій. Проблемі управління інвестиціями присвячена значна кількість публікацій, як вітчизняних науковців, так і зарубіжних. Так, С.О. Буткевич розглядає механізм управління інвестиціями з урахуванням галузевого спрямування. Д.М. Черваньов та А.А. Пересада досліджують проблему управління інвестиційним процесом на вітчизняних підприємствах, а Р.Г. Коваль досліджує у своїх наукових роботах напрями відтворення і прискорення інвестиційних процесів. Однак, ця проблема залишається недостатньо вивченою і потребує поглибленого дослідження.

Метою даного дослідження є аналіз інвестиційного процесу у промисловості в ринкових умовах.

Виклад основного матеріалу. Регулювання інвестиційного процесу в промисловості здійснюється через державний та ринковий механізми. В основу державного регулювання інвестиційного процесу було покладено такі принципи: послідовна його децентралізація; збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб’єктів господарювання у фінансових інвестиційних програмах; перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування; виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм, спрямованих на здійснення структурної перебудови економіки; фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі; віддання переваги раніше розпочатому будівництву, технічному переобладнанню та реконструкції діючих підприємств; здійснення відповідними державними організаціями контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій; розширення змішаного фінансування Інвестиційних програм; удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій; запровадження системи страхування інвестицій [1].

Інвестиції є основою перебудови сектора матеріального виробництва, а тому держава повинна застосовувати весь комплекс економічних, правових та адміністративних заходів для підвищення інвестиційної активності у промисловості. Усі методи державного регулювання інвестиційного процесу в промисловості є взаємопов’язаними, а тому застосування їх не може бути довільним. Кожна модель державної інвестиційної політики є певним поєднанням заходів та відповідних державних інститутів, що розробляють і реалізують ці заходи. Відповідність організаційних форм і методів державного регулювання інвестиційного процесу в промисловості залежить від стану розвитку ринкових відносин.

Державний механізм регулювання інвестиційного процесу в промисловості націлений на комплексне вирішення триєдиного завдання: стабільність, ефективність і справедливість. Це досягається шляхом пом’якшення чи навіть усунення «фіаско» ринку шляхом захисту його від монополізму [2].

В умовах розвитку ринкових відносин в Україні інвестиційний процес у промисловості є найбільш регульованим з боку держави – це одна з найважливіших сфер державної опіки й активного втручання. Як не парадоксально це здається на перший погляд, але головний принцип вільного ринку – гра попиту і пропозиції – застосовується тут обмежено: інакше країна ризикує зануритися у вир соціально-економічних конфліктів [3].

Функціонування інвестиційного ринку являє собою дуже складне економічне явище, оскільки воно складається під впливом багатьох факторів різного характеру і спрямованості. Основним фактором, що визначає в кінцевому підсумку загальний стан і масштаби інвестиційного ринку, є формування сукупного інвестиційного попиту та пропозиції.

Висновки. Регулювання інвестиційного процесу в промисловості здійснюється через державний та ринковий механізм регулювання. Державу та ринок об’єднує те, що вони є регуляторами інвестиційного процесу в промисловості, а тому мета у них одна, один і той самий результат – досягнення збалансованості, рівноваги у співвідношенні попиту і пропозиції товарів за обсягом, структурою і якістю. Основи інвестиційного процесу доцільно розглядати через механізм інвестиційного ринку. За допомогою інвестиційного ринку в економіці здійснюється кругообіг інвестицій, перетворення інвестиційних ресурсів на вкладення, що визначають майбутній приріст капітальної вартості.

Чинниками, що визначають загальний стан і масштаби інвестиційного ринку, є: макро- та мікроекономічні фактори, які визначають інвестиційний попит і пропозицію. На макроекономічному рівні факторами, що визначають інвестиційний попит, є національний обсяг виробництва, величина нагромаджень, грошових доходів населення, розподіл одержуваних доходів на споживання і заощадження. На мікроекономічному рівні факторами, які визначають інвестиційний попит, є норма очікуваного прибутку, відсоткова ставка, витрати на здійснення інвестицій, сподівання підприємств.

Література:

1. Демчук В.В. Інвестиційний процес у промисловості // Держава та регіони. Серія: «економіка та підприємство», 2006 р., №5, с. 100-105.

2. Скоромнюк Н.О. Невизначеність і ризики в інвестиційних процесах // Фінанси України 2003 р. №5 с. 13-20.

3. Федоренко В.А. экономическое положение предприятий и инвестиционные процессы // Экономика Украины. 2003г. №5. с. 28-33.