Маркіна С. А. Экономические науки

Внешнеэкономическая деятельность

Донецкий национальный университет экономики и торговли

им. М. Туган-Барановского, Украина

Сучасна структура економіки Швейцарії

Швейцарія є однією з розвинутіших та богатих країн світу. Політика нейтралітету дозволила уникнути розрухи після двох світових війн. Низьке оподатковування в банківському секторі економіки дозволило створити найсильнішу кредитно-фінансову систему. Активи другого за розміром у світі й самому великому банку Швейцарії UBS досягають майже одного трильойона доларів. Швейцарські банки вважаються надійними і перспективними, розплачуватися платиновою кредитною карткою банку UBS вважається ознакою гарного тону.

Економіка Швейцарії поділяється на чотири сектори: транснаціональні корпорації, зариєстровані у Швейцарії, які приносять більшу частину національного доходу; досить конкурентноспроможні інноваційні малі та середні підприємства, які спеціалізуються на експортних операціях; державні і наполовину приватизовані компанії - поштова служба, оператор мереж зв'язку Swіsscom електроенергетична система; численна група малих підприємств із невисокою продуктивністю праці, що займаються дрібною торгівлею, будівництвом, сільським господарством, наданням туристичних послуг та інше.

Беручи до уваги розмір країни, кількість транснаціональних корпорацій велика. Це банки UBS і Credіt Suіsse, страхова компанія Zurіch, компанія харчової промисловості Nestle, фармацевтичні компанії Novartіs і Roche, годинникове підприємство Swatch. Не дивлячись на те, що деякі з них обвинувачувалися в монополістичних діях, а деякі мали певні кризові ситуації, в цей час всі вони показують дуже непогані фінансово-економічні результати. Великі міжнародні компанії бачать у Швейцарії багато переваг: політична й економічна стабільність, приваблива система оподатковування, добре розвинутий ринок капіталу, розвинена мережа телекомунікацій, наявність мобільних і висококваліфікованих кадрів, високий рівень життя. Зазначені компанії грають дуже важливу роль у розвитку національної економіки.

Другий сектор включає невеликі компанії, які спеціалізуються в машинобудуванні, проектуванні, біотехнологіях, медичній техніці. Ці підприємства роблять значні інвестиції в НДДКР і експортують більшу частину продукції. Так само як і у випадку з великими міжнародними компаніями, їхня частка в структурі зайнятості невелика, а внесок у національну економіку - значний.

Третій сектор складається з державних і частково приватизованих підприємств, на яких працює майже чверть працездатного населення країни. Можливо наступна приватизація дозволить поліпшити фінансово-економічні результати цього сектора, хоча інтенсивного розвитку очікувати не слід.

Приблизно 60% структури зайнятості доводиться на частку четвертого сектора - малі і середні підприємства, які працюють на внутрішньому ринку в галузях будівництва, роздрібної торгівлі, готельного і ресторанної справи, у сфері надання консультаційних послуг і т.д. Ці підприємства надійно захищені від іноземних конкурентів, а часто й від внутрішніх. Уряд Швейцарії вже довго намагається створити реально функціонуючий внутрішній ринок, однак зі змінним успіхом.

Важлива галузь Швейцарської економіки - це шоколад. Компанія Nestle відома в усьому світі. Компанія вважається еталоном харчової промисловості. Більша частина шоколадних виробів випускається на заводі в місті Невшателе. Також важливе місце займає виробництво сиру (150 млн. т у рік).За підсумками 2006 року Швейцарська економіка визнана найконкурентнішою економікою у світі. У рейтингу Всесвітнього економічного форуму Швейцарія вперше потіснила Сполучені Штати і посіла перше місце. Запорукою успіху швейцарської економіки аналітики вважають прекрасну інфраструктуру, розумне керування, розвинутий та ефективний ринок, постійне впровадження новітніх технологій.

Однак, не дивлячись на це, Швейцарія поступово втрачає статус самої богатої країни світу. Якщо виходити з розміру приросту ВВП за рік (8285 млн.доларів), то Швейцарію обійшли Греція (9324 млн.доларів), Іспанія (8789 млн.доларів), Нідерланди (10231 млн.доларів), а також ряд інших країн. Останнім часом темпи розвитку швейцарської економіки дуже невисокі: у середньому, за останні два десятиліття вони становили 1,25%.

Швейцарія імпортує, у першу чергу, сировину, напівфабрикати і споживчі товари. Щодо невеликий обсягів її внутрішнього ринку,то ця обстаавина змушує вітчизняних виробників виходити на європейський і міжнародний ринки. Щоб витримувати конкуренцію з боку іноземних фірм, вони повинні бути орієнтовані на випуск високоякісних товарів, оскільки маленькі розміри країни обмежує кількість вироблених товарів. Отже, імпортуючи відносно дешеву сировину, країна спеціалізується на виробництві високотехнологічної продукції.

Слід відмітити проблему збільшення витрат бюджетних засобів всіх рівнів. Це явище викликало гострий дефіцит у сфері фінансування суспільних послуг. Швейцарія завжди мала порівняно невеликий рівень державних і муніципальних витрат у ВВП, однак останнім часом розрив з основними європейськими країнами скорочується. Взагалі, збільшуються витрати на потреби соціального забезпечення. Так, витрати на охорону здоров'я зараз досягають 10% ВВП, що у два рази більш ніж 30 років тому.

Таким чином економіка Швейчарії має такі сектори : 1) транснаціональні корпорації які відіграють достатьньо важливу роль у розвитку національної економіки, 2) сектор який включає невеликі компанії, які спеціалізуються в машинобудуванні, проектуванні, біотехнологіях, медичній техніці та інше, 3) та сектор що складається з державних і частково приватизованих підприємств, 4) і останній сектор який створюють численні малі підприємства із невисокою продуктивністю праці, що займаються роздрібною торгівлею, будівництвом, все це дозволяє мати Швейцаріїї доволі високі темпи розвитку нацонального господарства та конкурентноспроможню єкономіку