Економіка/11. Логістика

Д.геогр.н. СМИРНОВ І.Г.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

РЕВЕРСИВНА ЛОГІСТИКА У СКЛАДІ МУНІЦИПАЛЬНОЇ ЛОГІСТИКИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ

Концептуальні засади логістики послуг, які викладені у працях автора раніше [1], повністю прикладаються до сфери муніципального управління. Що стосується муніципальної логістики, як складової частини логістики послуг, то відповідні розділи вже з'являються в посібниках з муніципального менеджменту [2, с 165] та муніципального управління [3, с.229]. Однак поки що переважає механічне застосування по відношенню до муніципального господарства таких розділів логістики, як промислова та закупівельна логістика, логістика запасів та складування, фінансова та інформаційна логістика. На нашу думку, муніципальна логістика відрізняється своєю яскравою вираженою специфікою та вимагає розробки специфічних методів, яких в арсеналі сучасної логістики можна знайти в надлишку. Отже, муніципальна логістика, яка розуміється як складова система сфери послуг, та в свою чергу являє собою комплекс різноманітних муніципальних послуг, має такі підставові засади:

1. Виділення всіх можливих видів муніципальних послуг, у т.ч.
житлово-комунальних, транспортних, освітніх, фінансових, соціальних,
торгівельних, з збирання та переробки відходів тощо.

2. У кожному виді муніципальних послуг визначення головного потоку
та обслуговуючих (допоміжних) потоків.

3. Проведення оптимізації головних та обслуговуючих потоків
муніципальних утворень з використанням вищевикладених концептуальних
засад та логістичних моделей сталого розвитку галузей та всього комплексу
сфери послуг, а також інших інструментів логістики.

Подібний підхід був застосований автором по відношенню до однієї з важливих складових частин муніципальної логістики - "міської логістики" (City Logistics - англ.) [4; 5; 6]. У даній статті розглядається ще один напрямок, який являє велику цікавість та актуальність для муніципального господарства міст України. Мова йде про логістику переробки відсотків, або т.зв. "реверсивну" логістику.

У сучасному розумінні, особливо з точки зору охорони навколишнього середовища, логістика охоплює весь "життєвий цикл" продукту, включаючи можливість рециклювання, необхідність утилізації відслуживших виробів різноманітними способами, вибір найбільш екологічних транспортних засобів тощо. Відомо, що логістичний процес впливає на навколишнє середовище і тим самим, стає об'єктом екологічного менеджменту. Так, на підприємствах Євросоюзу логістичні витрати складають 10 % загальних енерговитрат, що являє значне навантаження на навколишнє природне оточення. Значення логістики, яка зобов’язана раціоналізувати транспортні потоки в містах, визначається й тим, що 25 % усіх викидів оксиду азоту (NO_x) є результатом діяльності транспорту. Останній також пов'язаний з галасом, заторами на дорогах, загибеллю та травмами людей та всієї екосистеми. Транспортування небезпечних речовин (хімікатів, пального, відходів атомного виробництва) загрожує здоров'ю та життю людей. Будівництво автошляхів та залізниць забиває життєвий простір природи. Логістику пов'язують і з такою, зростаючою за своїм значенням, проблемою, як виробництво та утилізація пакувальних матеріалів. Отже, логістика стосується не тільки економічних проблем підприємств (наприклад, вибір стратегій, які мінімізують витрати або час виконання виробничо - технологічних операцій), але й питання, пов'язані з необхідністю врахування екологічних інтересів та проблем суспільства, клієнтів підприємств, усіх зацікавлених груп суспільства, а також муніципальних утворень.

Щодо останніх, зокрема в Україні, надзвичайно важливого значення набувають логістичні операції, пов'язані зі збиранням та повторним використанням продукції, яка відслужила свій термін. Така діяльність отримала назву "реверсивної" (зворотної) логістики. Для муніципального господарства реверсивна логістика цінна тим, що являє собою інструмент до ефективного вирішення гострої проблеми - переробки та утилізації відходів. Логістика в данному випадку науково та практично доводить, що значно вигідніше переробляти відходи, ніж їх викидати або знищувати.

Розглянемо шляхи вирішення цієї проблеми на наступному прикладі [7, с.416]. Існує ситуація в муніципальному господарстві, коли виробництво та споживання певної продукції відбувається миттєво, при цьому деяка частина продукту після споживання може бути зібрана, складована та через деякий час у процесі рециклювання перетворена в нову продукцію (як, наприклад, скляна тара). При цьому попит на продукцію становить D од./од. часу, постійні витрати запуску виробництва дорівнюють S грив. Зберігання одиниці продукції за одиницю часу обходиться в І грив. Оптимальний обсяг партії продукції визначається за відомою формулою:

Таким чином, щоб задовольнити попит, необхідно 10 разів здійснювати закупівлі по 100 од., що буде коштувати 50 000 грив. у рік.

Тепер врахуємо витати пов'язані з утилізацією спожитої продукції, при цьому утилізація одиниці продукції обійдеться в W грив. Тоді сукупні витрати визначаться за формулою

Якщо W=10, то C_PW=50000+1000^X10=60000 грив, (тобто витрати зростуть на 10 тис. грив.).

Уявимо, що певну частину продуктів (β) збирається та тримається на складі до рециклювання. Готові продукти, виготовлені на виробництві або в процесі рециклювання, зберігаються на складі готової продукції та споживаються в міру виникнення попиту, після чого частка β з них знову потрапляє на склад використаної продукції. Тут вони знаходяться, поки їх не направлять на переробку. Отже: β - частка рециклювання, L=l-β - частка утилізації (знищення); Н - витрати з зберігання одиниці спожитої продукції на складі використаної продукції; S - постійні витрати запуску процесу рециклювання; q - число продуктів, виготовлених або рецикльованих за Т одиниць часу.

Таким чином, Lq одиниць продукції виробляється заново і стільки ж утилізується, βq одиниць продукції за інтервал часу Т збирається та рециклюється.

Ураховуючи, що D^xT=q, визначимо загальний обсяг витрат за одиницю часу:

Прирівняємо виробничу цієї функції нулю, отримаємо:

В інтервалі часу Т виникають такі витрати:

де I(L)= [L² + β²]І + βН - середні витрати зберігання одиниці продукції за одиницю часу.

Загальні витрати зберігання за одиницю часу складають:

Нехай β=0,5; Н=100, тоді I(L)=250+50=300, a

Ця цифра означає, що річний попит покривається партіями товару в 183

одиниці, Lq=91,5 од. Виробляється заново та βq= 91,5 од. рециклюється.

Відповідно

Якщо врахувати витрати, пов'язані з утилізацією, то оскільки за одиницю часу утилізується L • D одиниць, мінімальні сукупні витрати складуть

Таким чином, з урахуванням витрат на утилізацію, технологія переробки (рециклювання) відходів є більш вигідною для муніципальних підприємств з чисто економічної точки зору, а також з екологічної соціальної, землекористувальної тощо. Однак є певна межа оптимального співвідношення, що показує рис. 1.

1..

У більш загальному плані процеси виробництва, споживання та рециклювання зображені на рис. 2.

2 .

Технологія вторинного використання продуктів (рециклювання) включають:

1. Безпосереднє вторинне використання без застосування технологій демонтажа (наприклад, перезарядка картриджів для принтерів).

2. Повернення у виробничий процес використаної продукції або деталей (наприклад, скляна тара).

3. Демонтаж, обробка та повторне використання у виробничому процесі (деталі автомобілів, комп'ютерів).

Якщо результати цих процесів не можуть бути включеними до інших процесів, то утворюються відходи. Вони можуть виникати як у процесах виробництва та споживання, так і рециклювання. Відходи розуміються як деякі об'єкти, яких хоче позбутися їх власник - будь-яким шляхом. Тобто відходи вже не є товаром, вони не мають жодної вартості для їх власника. В якості відходів можуть виступати непотрібні споруди (особливо екологічно забруднені), будівельні та виробничі майданчики. Відповідно, одну частину їх можна утилізувати, а іншу (шляхом рециклювання) - повернути до господарського використання (обігу). Сучасне суспільство, зокрема в розвинутих країнах, вимагає щоб власники відходів їх переробляли (рециклювали), а не просто скидали у відвали або знищували. Для цього розроблене спеціальне екологічне законодавство, прийняте парламентами переважно більшості розвинутих країн світу. В свою чергу, широкомасштабна переробка відходів можлива, коли існує відповідна інфраструктура або інтегрована схема переробки та утилізації відходів. Такі схеми є комбінацією наступних методів (рис. 3): а) збирання та сортування відходів; б) видалення шкідливих речовин; в) утилізація матеріалів; г) термічна обробка та утилізація енергетичних та залишкових
матеріалів; д) зберігання залишкових матеріалів, що не підлягають утилізації.

3

Вторинне використання відходів у всіх розвинутих країнах світу (США, Канаді, ЄС, Японії та ін.) є правовим обов'язком, якщо він є виконаним з економічної та технічної точок зору. Подібні інтегровані системи збирання та

переробки відходів охоплюють в промислово розвинених країнах до 70% обсягу відходів і складаються з часткових процесів збирання, сортування, розподілу, класифікації, підготовки до реалізації та виносу на ринок. Складовою частиною ефективної господарської стратегії переробки та, використання відходів є логістична концепція їх збирання та сортування, висока норма утилізації відходів, задовільна якість та чистота зібраних залишкових матеріалів.

Знищення (видалення) відходів здійснюється в результаті процесів спалювання, хімічної або фізичної обробки, а також захоронення. Для спеціальних відходів, що потребують особливої уваги та контролю, необхідні документи підтвердження їх походження та дозвіл на перевезення. В документах фіксується постачальник відходів, перевізник, приймальник та ін. Суворі правила та високі витрати з знищення відходів, що існують у розвинених країнах, автоматично ведуть до того, що самі підприємства починають порівнювати та все ширше застосувати альтернативні стратегії, скеровані на попередження появи та утилізації відходів. Таким чином, ознайомлення з європейським та світовим досвідом з впровадження реверсивної політики в практику муніципального управління буде вельми корисним для українських муніципальних органів, для яких проблема екології міста, переробки та утилізації відходів є нині надзвичайно актуальним.

Література

1. Смирнов І.Г. Логістика фінансово-банківських послуг // Наукова думка інформаційного віку – 2007: Матеріали ІІ Міжн. наук.-практ. конф. Том 2. Економічні науки. – Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2007. – С. 76-82.

2. Мельник А.Ф., Монастирський Г.Л., Дудкіна О.П. Муніципальний менеджмент: Навч. пос./ За ред. А.Ф. Мельник.-К.: Знання, 2006.-420 с

3. Иванов В.В., Коробова А.Н. Муниципальное управление: Справ. пос. - М.: Инфра - М, 2006. - 510 с.

4. Смирнов И.Г. Развитие городской логистики как фактор эффективного муниципального менеджмента: европейская практика и украинские возможности// Економічний часопис - XXI. - 2006. - №7-8. - с. 51-52.

5. Смирнов И.Г. Городская логистика и логистические парки как факторы устойчивого развития городов// Логистика. Проблемы и решения. - 2006. №4. - с. 44-48.

6. Смирнов И.Г. Міська логістика та створення логістичних парків в Україні// Коммунальное хозяйство городов. - 2006. - №69. - с. 137-143.

7. Пахомова Н.В., Эндрес А., Рихтер К. Экологический менеджмент. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.