Максимович В.І.

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана.

Шляхи соціалізації економіки у сучасних умовах.

Процес соціалізації економіки, на нашу думку, тісно пов’язаний не тільки з ідеєю демократизації суспільного ладу, але й є його початковим етапом. Оскільки демократизація суспільства здійснюється завдяки проведенню економічних реформ, реформування економіки можна вважати одним з найважливіших шляхів соціалізації. Ідея забезпечення достатку для всіх за рахунок економічних перетворень по суті виступає як соціалістичний принцип рівності, а ідея збереження капіталістичної приватної власності, що забезпечує свободу особистості, видається умовою, в надрах якої можна розгледіти теж соціалістичний принцип гарантії свобод для особистості. Реформування економіки сприяє забезпеченню зайнятості населення, одержання достатньої заробітної плати, більш широке задоволення потреб життєдіяльності людей тощо. Крім того, реформування економіки призводить до підйому виробництва та розширення ринків, стабілізації економічного механізму і суспільства в цілому. При цьому здійснюється справедливий принцип соціалізму: від кожного за здібностями, кожному – за працею.

Громадсько-суспільний шлях соціалізації економіки полягає у тому, що соціалізацію здійснює не держава, а громадськість завдяки керованому нею робітничому, профспілковому та суспільному рухам. Гармонійні відносини у суспільстві забезпечуються договорами між підприємцями та працівниками, в яких поєднуються інтереси всіх суб’єктів підприємництва.

Наступний шлях соціалізації – політичний, тобто шлях політичної боротьби за втілення в життя принципів соціалізму. Серед різних політичних партій тільки в партії соціалістів найбільш яскраво виражені програмні засади щодо соціалізації суспільства, перш за все економічної сфери. Хоча принципи соціалізації простежуються і в програмах партій комуністичного, ліберального, соціал-демократичного та інших основних політичних спрямувань.

Ще один шлях соціалізації економіки – суб’єктно-підприємницький. Його можна тлумачити як шлях сприяння соціалізації економічної сфери. Так, підприємці, розуміючи, що не виконання соціальних вимог робітників, веде до втрат робочої сили (перехід робітників до інших роботодавців), масових заворушень та страйків, ідуть на зустріч інтересам робітничого класу, застосовують на своєму виробництві більш справедливі норми і стандарти, перш за все впроваджують належну охорону праці, підвищують рівень заробітної плати, виконують також таку соціальну вимогу, як охорону навколишнього середовища. Крім того, деякі підприємці за власною ініціативою витрачають власні кошти на різні благодійні акції, на поповнення різних фондів тощо. Сучасні підприємці поряд із виробничою сферою у процесі диверсифікації економіки розвивають сферу соціальних послуг, наприклад, сферу житлового будівництва, приєднуються до сфери готельного, ігрового, туристичного бізнесу та інших видів діяльності, що задовольняють соціальні потреби.

В явищі соціалізації економіки можна виділити ще один шлях її здійснення – інтелектуально-гуманістичний. Так, у сфері освіти виділяється група підприємців-інтелектуалів, що створили і забезпечують функціонування приватних виховних і навчальних закладів – від дитячих садків, ліцеїв до вузів і громадських академій наук. Поряд з цією гуманітарною галуззю економіки розвивається галузь комп’ютерного програмного забезпечення виробничої сфери, виникають ф'ючерсні підприємства тощо. Все це знаменує собою процес соціалізації економіки.

Наступним означеним нами шляхом соціалізації економіки є шлях впровадження міжнародно-визнаних норм і стандартів соціально-економічного життя. Поки що це шлях характерний для країн Європи, прийнятий європейським співтовариством, і його можна назвати шляхом європейської соціально-економічної стандартизації. Явище європейської соціально-економічної стандартизації має на меті сприяння недостатньо розвиненим країнам у впровадженні європейської якості життя: високих заробітків, високого рівня зайнятості, справедливого розподілу соціальних благ, рівня задоволення матеріально-духовних потреб тощо, тобто втілення основних принципів соціалізації суспільства, яка перш за все торкається економічної сфери.

Нарешті можна назвати останній, на нашу думку, шлях соціалізації економіки, а саме шлях її демократизації, перш за все капіталу. Суть цього напряму полягає у самозалучені широких верств населення в економіку, переважно людей середнього класу. Людина схильна економити і заощаджувати кошти, проте у капіталістичному суспільстві тримає такі заощадження не у домашній схованці, а кладе на депозитні рахунки в банк, дехто стає учасником інвестиційних фондів, маючи з цього прибуток, розвиває при основній зайнятості індивідуальну трудову діяльність, вкладає кошти у мале надійне підприємство як співвласник виробничих фондів, частина населення підключається до торгового бізнесу, приміром, орендує торгівельний лоток і наймає продавця та експедитора, таким чином, має прибуток від різниці між роздрібними та гуртовими цінами. Подібне явище часто набуває масового характеру, оскільки люди завжди прагнуть поліпшити своє матеріальне становище.

В ряді капіталістичних країн наймані робітники за угодою з власниками-роботодавцями підприємств купують акції даного підприємства, стаючи колективним власником, на долю якого, окрім заробітної плати та деяких пільг, припадає відповідна частка прибутку підприємства. Такі підприємства, де задовольняються вимоги працівників, працюють найбільш ефективно і стабільно.