Антонюк Т.В., студентка ІМВ НАУ

Економічне стимулювання операцій міжнародного лізингу – запорука підвищення конкурентоспроможності економіки України

Анотація. У статті розглядається проблема розвитку українського ринку міжнародних лізингових послуг, які є важливим фінансовим інструментом залучення іноземних інвестицій в економіку держави. Проводиться моніторинг діючої системи оподаткування, як основної складової економічного стимулювання операцій міжнародного лізингу.

Ключові слова. Міжнародний лізинг; економічні методи регулювання; податкове навантаження; лізингодавець; лізингоодержувач; лізинговий платіж; податковий кредит, або зарахування; податкове вирахування; податкове звільнення; прискорена податкова амортизація.

I. Вступ. В умовах глобалізації світової економіки сфера послуг набуває най динамічнішого розвитку та стає одним із впливових чинників, від яких залежить зростання економіки, підвищення конкурентоспроможності країни на світових ринках, покращення добробуту населення. Особливу роль в цьому процесі відіграють окремі види послуг, зокрема послуга міжнародного лізингу. Традиційні форми інвестування, зокрема залучення власних коштів і банківських кредитів, вже не здатні задовольнити потреби в інвестиціях і стримують НТП [4]. Доказом цього є постійне зростання частки лізингу в загальних інвестиціях розвинених країн, так, за даними Світового банку, через лізинг тут здійснюється в середньому 15-30% інвестицій в основні фонди . (лідерами за питомою вагою лізингу в загальнонаціональних інвестиціях по праву слід вважати Ірландію (46%) і Англію (35,8%)) [6].

Попри усю перспективність використання даного фінансового інструменту, лізинговий ринок в Україні перебуває на сьогодні лише в зародковому стані , хоч і показує досить високі темпи розвитку – в 2006 році зростання лізингового ринку становило 80% і на кінець року обсяги ринку становили вже 650 млн.дол.США (в 2005 – 353 млн.дол.США) [5]. Досить велику частку усіх лізингових угод становлять угоди міжнародного лізингу. За даними Державного комітету статистики України, загальний обсяг експорту – імпорту лізингових операцій у 2006 році становить близько $166,3 млн. У 1996 р. цей показник становив лише $1,5 млн., отже за останні 10 років цей показник виріс більш як в 110 разів.

Потенційний попит на лізингові послуги в Україні оцінюється фахівцями Світового банку від 12 до 50 млрд. доларів США. Ці розрахункові цифри враховують теперішній знос основних засобів (що становить на сьогодні 48%) і потребу їх заміни в різних галузях економіки [1]. Щоб відновити існуючі ОФ, за оцінками Міжнародної фінансової корпорації, потрібно $106 млрд. доларів США, що в півтора рази перевищує нинішній річний ВВП України [5]. Враховуючи, що країні потрібні не тільки відремонтовані, але й нові основні засоби, які дозволять забезпечити користувачів новою технікою та технологіями, поповнять парк машин, обладнання та транспортних засобів сучасними високопродуктивними зразками, зазначена сума інвестицій має бути збільшена у декілька разів. Таким чином, проблема підвищення конкурентоспроможності економіки України переходить в площину пошуку шляхів стимулювання розвитку міжнародного лізингу, як ефективного інвестиційного інструменту.

Серед вітчизняних дослідників проблем міжнародного лізингу слід назвати Н. Бойцун, Н.Внукову, А.Загороднього, О.Луб’яницького, Л.Мельника, В.Міщенка, А.Мокія, В.Пинзеника, Н.Слав’янську, Ю.Сосюрка, Н. Стукало, В.Трача, Т.Унковську, А.Фукса, Г.Холодного, Г.Черевка, Н.Шульгу та інших. У дослідження лізингового механізму інвестування вагомий внесок зробили такі автори, як П.Андерсон, П.Біагі, Р.Вансіл, Н.Васільєв, В.Газман, Дж.Галлардо, Г.Галпер, Г.Гендерсон, І.Герчикова, М.Гордон, В.Горємикін, Е.Кабатова, Д.Лоуренс, Д.Майєс, Дж.Мартін, Р.Олсен, А.Офер, Л.Прилуцький, Е.Тодер, А.Форд, Л.Шал та інші.

II. Постановка задачі. Метою дослідження запропонованих в статті проблем є:

- визначення регуляторного механізму лізингової діяльності як основного чинника розвитку лізингового ринку в країні;

- аналіз проблем діючого податкового законодавства України, що перешкоджають втіленню стратегії підвищення конкурентоспроможності економіки України на засадах міжнародного лізингу.

ІІІ. Результати. Втілення стратегії економічного зростання нашої держави та розвитку її окремих пріоритетних галузей на засадах міжнародного лізингу можливо лише за умови створення функціонального регуляторного механізму, що включає в себе методи цивільно-правового регулювання, методи економічного регулювання, а також адміністративні методи регулювання лізингової діяльності [2]. Саме система регулювання визначає динаміку, тенденції та напрямки розвитку міжнародного лізингового ринку. Особливе значення мають економічні методи регулювання лізингу, серед яких слід виділити систему оподаткування, яка безпосередньо впливає на економічну доцільність та ефективність використання даного фінансового інструменту.

Вигідність застосування операцій міжнародного лізингу – полягає насамперед у можливості використання сприятливого податкового режиму, встановленого у тій чи іншій країні. Це можна уявити як експорт податкових пільг з країни лізингодавця у країну лізингоодержувача. В Україні на сьогодні практично відсутні будь-які податкові пільги, які б стимулювали розвиток міжнародного лізингу, а діюча система оподаткування унеможливлює також імпорт таких пільг з-за кордону. Більше того, можна навіть говорити про надмірне оподаткування операцій імпорту послуг міжнародного лізингу в нашій державі [3]. Зокрема, існує проблема потрійного податкового навантаження ПДВ операцій імпорту іноземних товарів на умовах лізингу: перший ПДВ (ПДВ іноземної країни) закладено у ціну товару, другий ПДВ (20% від митної вартості лізингового об’єкту) сплачується лізингоотримувачем при перетині лізинговим об’єктом митного кордону України), третій ПДВ (20% від залишкової вартості лізингового об’єкта) лізингоотримувач повинен сплатити під час викупу об’єкта. Законодавчо обумовлюється, що ПДВ на залишкову вартість не сплачується лише у випадку наявності угоди про уникнення подвійного оподаткування між країнами лізингодавця і лізингоотримувача.

З огляду на вищезазначену проблему, пропонуємо розглянути можливість звільнення лізингоодержувачів від сплати ПДВ при оформленні митної декларації, оскільки лізингоодержувач ввозить не свою власність. Предмет міжнародного лізингу може стати власністю лізингоодержувача-резидента лише за умов виконання договору лізингу. У випадку, якщо договір лізингу розривається, предмет лізингу повинен бути повернений лізингодавцю. Так, даний ПДВ доцільніше сплачувати в момент переходу права власності на майно лізингоодержувачу і виходячи із залишкової його вартості на момент переходу.

Іншою важливою проблемою діючого податкового законодавства про оподаткування міжнародного лізингу є надмірне оподаткування лізингоотримувача податком на репатріацію (податком на прибуток підприємств-нерезидентів). Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» (ст. 13.1) визначає, що податком на репатріацію оподатковується “лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами чи постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця)”. Дану норму можна трактувати таким чином, що весь лізинговий платіж є об’єктом оподаткування податком на репатріацію. Але основну суму лізингового платежу складає погашення основної вартості майна, що не є прибутком нерезидента. В даному випадку оподатковуваним доходом підприємства-лізингодавця слід вважати лише ту частину лізингової плати, що дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта лізингу. Отже, доцільною є заміна визначення в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» оподатковуваних доходів лізингодавців-нерезидентів, а саме визначення їх як «сума процентів або комісій, нарахованих на вартість об’єкта міжнародного лізингу»

Крім того, існує ще й проблема подвійного податкового навантаження податком на прибуток підприємств іноземного лізингодавця, бо, крім, сплати податків на прибуток у своїй країні, з нього згідно з українським законодавством утримують ще й вже згадуваний податок на прибуток нерезидентів ставка якого, згідно діючого законодавства, 15 %. Проблема подвійного оподаткування податком на прибуток стосується і вітчизняних компаній-лізингодавців, що надають послуги міжнародного лізингу, адже окрім сплати податку на прибуток підприємств в Україні (25%), вони мають ще й сплатити податок на репатріацію в іноземній країні, який є досить поширеним у сучасних податкових системах різних країн.

Для вирішення проблеми подвійного оподаткування пропонуємо розгляд таких методів:

- податковий кредит, або зарахування (зменшення суми належних до сплати в бюджет податків на суму, сплачену закордоном. Однак таке зменшення, повинно здійснюватися не на всю суму сплаченого закордоном податку, а тільки на ту його частину, яка не перевищує максимально можливу суму податку з такої ж суми прибутку в країні резидентства);

- податкове вирахування (зменшення суми сукупного оподатковуваного прибутку в державі, в якій компанія є податковим резидентом, на суми податків, сплачених в інших країнах);

- податкове звільнення (угоди про уникнення подвійного оподаткування – держава, де зареєстрована організація, оподатковує певні види прибутку, в тому числі і закордонного, при цьому доходи, отримані в іноземних державах, не будуть підлягати оподаткуванню в цих державах).

З метою створення додаткових економічних стимулів здійснення міжнародних лізингових операцій необхідним є також введення механізму прискореної податкової амортизації. Зокрема вона може застосовуватись, наприклад тільки на певну групу товарів, лізинг якого має пріоритетне значення для розвитку економіки, а також шляхом введення прискореної податкової амортизації в перші роки використання високотехнологічного обладнання.

IV. Висновки. 1. Розвиток лізингу стримують в основному не структурні проблеми в економіці, а специфічні проблеми регуляторного середовища, зокрема відсутність системи економічного стимулювання розвитку міжнародного лізингу в Україні.

2. Важливою складовою економічного стимулювання розвитку міжнародного лізингу є пільгова система оподаткування. Податкове законодавство України не передбачає будь-яких піль при здійсненні операцій міжнародного лізингу і містить положення, які роблять застосування даного фінансового інструменту економічно не вигідним.

3. Введення пільгової системи оподаткування операцій міжнародного лізингу здатне значно прискорити розвиток ринку даного виду послуг, зробити його ефективним інвестиційним механізмом національного розвитку, посилення інтеграційних зв’язків, зростання економічного потенціалу.

Література

1. Внукова Н.М., Бадзим О.С., Череватенко В.А. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні// Актуальні проблеми економіки. – 2005. - №9. – С.49-58.

2. Іонова М.М. Сучасні тенденції організаційно-правового забезпечення міжнародного лізингу // Стратегія розвитку України – Київ, 2005. - №1. - С.118-123.

3. Мороз В. Особливості оподаткування міжнародних лізингових операцій в Україні // Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення. — Ірпінь, 2001. — Ч.2. — С.306–308.

4. Рязанова Н. Інвестиційний механізм лізингу: зарубіжна практика та реалії України // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2005. - №9. – С.55-63.

5. www.leasing.org.ua

6. www.leaseurope.org