Бондарчук А.В.

Луганський національний аграрний університет, к.е.н.

Вплив енергоємності виробництва на формування цін на сільськогосподарську продукцію

Диспаритет цін, залежність України від імпортних енергоресурсів, низька платоспроможність сільськогосподарських підприємств – основні причини неспівпадання структури собівартості та енергоємності виробництва продукції сільського господарства. Вплив елементів енергетичних і грошових витрат на зміну обсягу сільськогосподарського виробництва не однаковий. Тому велика увага під час пошуку резервів скорочення собівартості сільськогосподарської продукції слід приділяти аналізу її енергоємності.

Деякі економісти [2,5] використовують для оцінки енергетичної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції показник енергетичної рентабельності та умовного енергетичного прибутку. Але, показник “прибуток” є грошовим чинником, який недоречно використовувати для характеристики енергетичної ефективності. Ми пропонуємо замість нього вживати слово “чистий приріст енергії”, що характеризує додатково отриману енергії ресурсів.

Енергетична рентабельність – показник, що характеризую енергетичну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок приросту енергії ресурсів повністю відшкодовує витрати енергії ресурсів на виробництво сільськогосподарської продукції. Цей показник характеризує скільки додаткової енергії приносить кожна одиниця енергії використаного ресурсу.

Визначення резервів покращення використання енергоресурсів у сільськогосподарських підприємствах можливе за умов визначення показників забезпеченості: енергооснащеність, енергонасиченість та енергозабезпеченість [3,5].

Необхідність вивчення економічних явищ за допомогою енергетичних показників у сучасних умовах обумовлена відсутністю еквівалентного обміну між промисловою та сільськогосподарською продукцією, мета якого полягає в підтримці обмінного балансу між сферами АПК для забезпечення їм нормального відтвірного процесу [8].

Починаючи з 1990 р., в Україні спостерігається стійка тенденція зміни співвідношення індексів цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, яка споживається в сільському господарстві. За десятиріччя ціни на енергоносії росли більш швидкими темпами, ніж на сільськогосподарську техніку. Це обумовлено безперечним і відносно великим їх дефіцитом порівняно з технічними засобами [1, с. 395].

В 1990 р. для придбання 1 т дизельного палива було необхідно або 0,5 т зерна, або 0,3 т соняшнику, або 1,5 т цукрового буряка, або 0,4 т молока, а в 2001 р. 3,6; 3,1; 13,3 і 3,0 т відповідно.

Необхідно додати, що виробництво засобів виробництва для сільського господарства теж залежить від вартості енергоносіїв. За наявності еквівалентного обміну вартість засобів виробництва повинна збільшуватися пропорційно зміні вартості енергоносіїв, а сільськогосподарська продукція – пропорційно вартості і засобів виробництва, і енергоносіїв. Але цього в економіці не відбувається більше десяти років, що ускладнює ситуацію в сільському господарстві.

Викривлення механізму ціноутворення призвело до значних структурних змін витрат при виробництві сільськогосподарської продукції [6].

Визначення реальної, справедливої енергетичної вартості має важливе значення для визначення внутрішніх резервів скорочення собівартості, паритетного ціноутворення. Можна припустити, що об'єктивне визначення енергоємності виробництва має вплив на собівартість сільськогосподарської продукції, а через ціну – на прибутковість.

Причинами випереджаючого зростання цін на засоби виробництва для сільського господарства, в порівнянні із цінами на сільськогосподарську продукцію, є:

- різке падіння доходів основної маси населення;

-«здавленість сільського господарства» між двома високомонополізованими секторами промисловості (виробництвом засобів виробництва і переробною промисловістю);

- наростаюча експансія слабо контрольованого державою імпорту продовольства [6,7].

Необхідно відзначити, що енергоємність деяких видів продовольства перевищує такий самий показник по продукції промисловості. Так, виробництво 1 т хліба і хлібобулочних виробів вимагає 5,5 ГДж енергії; тваринного масла – 15,1 ГДж. Для переробки 1 т цукрового буряка необхідні 1,32 ГДж енергії, для виробництва 1 тис. умовних банок м'ясних консервів – 2,35 ГДж. В той же час, при видобутку 1 т вугілля споживається 0,65 ГДж енергії, при виробництві 1 т сталевих труб – 8,7 ГДж, а переробка 1 т нафти вимагає 2,9 ГДж [4].

Отже, базою при формуванні цін на товари повинна бути енергоємність виробництва продукції, а використання енергетичних показників дозволить усунути викривлення механізму ціноутворення та забезпечити справедливу норму прибутку на авансований капітал усім учасникам ринку.

Список літератури

1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку: Інформаційно-аналітичнийзбірник (випуск 5) / За ред. П.Т. Саблука та ін. – К.: ІАЕ УААН, 2002. – 647 с.

2. Германенко А.Н. Экономическое обоснование типа кормления и структуры площадей в хозяйствах по производству говядины степной зоны (на примере Донецкой области): Дис…канд.экон.наук: 08.07.02. - Харьков, 1997. – 157 с.

3. Гришко В.В., Перебийніс В.І., Рабштина В.М. Енергозбереження сільського господарства. – Полтава, 1996. – 280 с.

4. Наумов Ю.Ф., Усенко А.В. Некоторые аспекты энергопотребления в современных условиях // Збірник наукових праць Луганського державного аграрного університету. – Луганськ: Видавництво ЛДАУ, „Элтон-2”. – 2001. - № 9. – С. 34-37.

5. Перебийніс В.І. Економічні аспекти використання енергоресурсів в сільськогосподарському виробництві: Автореф.дис...доктора екон.наук: 08.07.02 / ІАЕ. - К., 1996. – 32 с.

6. Ткаченко В.Г., Наумов Ю.Ф. Модель трансформации экономики в сельском хозяйстве Луганской области // Економіка АПК. – 1999. - № 11. – С. 40-43.