Секція Економічні науки

Підсекція 10.Економіка підприємства

Петросянц К.В.

Харківський національний економічний університет

ВИБІР ДОЦІЛЬНОЇ СТАВКИ ЄДИНОГО ПОДАТКУ

Для суб‘єктів малого підприємництва – юридичних осіб встановлено ставки єдиного податку у відсотках до об‘єкту оподаткування, яким згідно зі ст. 1 Указу [1] є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до ст. 3 Указу [1] суб‘єкт малого підприємництва – юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності самостійно обирає одну зі ставок єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації продукції у разі сплати ПДВ згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97‑ВР [2]; 10% суми виручки від реалізації продукції у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Наявність двох ставок єдиного податку обумовлює актуальність визначення умов за яких перехід на десятивідсотковий єдиний податок призведе до зниження податкових платежів порівняно із єдиним податком 6%.

При цьому, як слушно зауважує Ю Б. Іванов [3, с.76], доцільність вибору суб‘єктами малого підприємництва – юридичними особами ставки єдиного податку значною мірою визначається тим режимом ПДВ, який існує для кожного конкретного платника.

Вибір єдиного податку за ставкою 6% передбачає сплату ПДВ, а відтак і всі права та обов’язки платників зазначеного податку, які регламентуються Законом [2]. У разі вибору єдиного податку за ставкою 10%, ПДВ включається до складу єдиного податку. Між тим, слід зазначити, що відповідно до пп. 7.2.4 Закону [2] суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені Законом [2], втрачають право на нарахування податку, податковий кредит, отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід, а також на складання податкової накладної, що призводить до неможливості віднесення їх партнерами до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого при придбанні товарів (робіт, послуг). Таким чином, наявність двох ставок єдиного податку для суб‘єктів малого підприємництва – юридичних осіб, різниця між якими полягає у статусі платника єдиного податку щодо ПДВ обумовлює необхідність прийняття рішення щодо питання доцільності застосування кожної зі ставок єдиного податку.

За результатами аналізу методик вибору оптимальної ставки єдиного податку в межах спрощеної системи оподаткування виявлено, що найбільш прийнятною є методика, запропонована Ю. Б. Івановим [3, с.312–314], яка дозволяє визначити прямий та додатковий ефект від застосування ставок єдиного податку.

Однак, слід зазначити, що припущення Ю.Б. Іванова [3], що сума виручки від реалізації однакова при ставках 6% та 10% єдиного податку виявляється не дуже коректним, оскільки розмір виручки за 6% та 10% єдиного податку буде відрізнятися на суму ПДВ. При застосуванні єдиного податку 6% виручка додатково збільшується на суму ПДВ, а у разі вибору десятивідсоткового єдиного податку – ні. Таким чином, рівновигідність обрання зазначених ставок єдиного податку з урахуванням фактора уточнення суми виручки від реалізації на складову ПДВ прийме вигляд:

, (1)

де 6%, 10% - відповідно ставки єдиного податку;

Р — обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з ПДВ, грн.;

ПЗ — податкові зобов’язання з ПДВ, грн.;

ПК — податковий кредит з ПДВ, грн.;

Р_БПДВ - виручка від реалізації без ПДВ, грн.;

Е_д — додатковий ефект (або додаткові втрати, які враховуються зі знаком "–") при переході з 6‑відсоткової на 10‑відсоткову ставку єдиного податку, грн.

Оскільки виручка від реалізації з урахуванням ПДВ дорівнює:

, (2)

Виходячи з цього, формула (1) модифікується таким чином:

(3)

При цьому, як слушно зауважує Ю.Б. Іванов, „ціна збільшення ставки єдиного податку відповідає у загальному випадку сумі ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету”.

Таким чином, якщо дотримується нерівність:

, (4)

то зміна ставки єдиного податку з 6% на 10% виявляється економічно не доцільною, оскільки збільшення ставки єдиного податку не буде компенсуватися зниженням платежів з ПДВ до державного бюджету [3, с. 314].

З наведених розрахунків можна зробити висновок, що у разі, коли сума сплаченого ПДВ перевищує 2,33% виручки від реалізації продукції, доцільним є перехід на єдиний податок за ставкою 10%.

В процесі дослідження для оцінки податкових наслідків зміни ставки єдиного податку було проаналізовано вплив наступних показників підприємства на прийняття рішення про вибір ставки єдиного податку: виручки від реалізації; податкових зобов‘язань з єдиного податку та ПДВ; додаткового ефекту від зміни ставки єдиного податку. З метою визначення умов доцільності ставки єдиного податку за показниками діяльності малих підприємств було змодельовано шість ситуацій з різним співвідношенням цих показників. Результати розрахунків наведено у табл. 1.

Наприклад, розрахунки показують, що відносно Підприємства № 1 загальні податкові зобов‘язання за 6% єдиним податком дорівнюють 41 тис. грн., додатковий ефект від зміни ставки єдиного податку - (-24) тис. грн., таким чином, відповідно до формули (4) загальний ефект від зміни ставки єдиного податку перевищує податкові зобов‘язання за єдиним податком 6% і призводить до додаткових втрат. Таким чином у даній ситуації зміна ставки єдиного податку не виявляється доцільною. Проте у разі переходу на 10% єдиний податок Підприємство № 3 отримає додаткову вигоду від зміни ставки єдиного податку у розмірі 25 тис. грн.

Таблиця 1

Перевірка адекватності запропонованого методу визначення доцільної ставки єдиного податку

Підприємство	Виручка від реалізації (з ПДВ), тис.грн.^*	ПДВ, тис.грн.^*			Єдиний податок, тис.грн.*		Додатковий ефект від зміни ставки єдиного податку, тис. грн.^*	Загальний ефект від зміни ставки єдиного податку, тис. грн.^*
		Податкові зобов'язання (2)/(6)	Податковий кредит	Підлягає сплаті в бюджет (3-4)	6% (2)*0,06	10% ((2)/1,2*0,1)
								визначений прямим методом (5+6)-(7+8)	визначений непрямим методом (за допомогою формули(4))
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Підприємство № 1	260	43	18	25	16	22	-24	43	43
Підприємство № 2	320	53	30	23	19	27	-10	26	26
Підприємство № 3	480	80	86	-6	29	40	8	-25	-25
Підприємство № 4	690	115	68	47	41	58	28	3	3
Підприємство № 5	770	128	100	28	46	64	12	-2	-2
Підприємство № 6	820	137	90	47	49	68	20	8	8

* Примітка: дані наведені за рік

Таким чином, результати апробації методики підтверджують, що показники, обчислені на основі цієї методики дозволяють окрім прямого ефекту визначити додатковий ефект від застосування ставок єдиного податку, що дає змогу отримати більш достовірні результати та визначити доцільну ставку єдиного податку.

Література:

1. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" від 28.06.99 р. № 746 / 99 // Урядовий кур‘єр від 13.07. 1999р. № 26. – С. 27.

2. Закон України "Про податок на додану вартість" (зі змінами і доповненнями) від 3 квітня 1997 р. № 168/97‑ВР // zakon.rada.gov.ua.

3. Іванов Ю.Б. Альтернативні системи оподаткування. Монографія. - Харків: ХДЕУ - Торнадо, 2003. - 517 с.