Економічні науки/10. Економіка підприємства

Зубкова А.Б.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Україна

Економічне оцінювання культури якості на промисловому підприємстві

Управління якістю на промисловому підприємстві стикається із все більшою кількістю чинників, що сприяють забезпеченню довгострокової конкурентоспроможності підприємства. Серед них ключовим важелем постає формування культури якості. Проте доцільність застосування тих чи інших заходів по забезпеченню конкурентоспроможності промислового підприємства потребує економічного обґрунтування. Культура якості є складовою інтелектуального капіталу або нематеріальних активів підприємства. Отже, визначення економічної оцінки культури якості на промисловому підприємстві набуває дедалі більшого значення з огляду на тенденції формування структури ринкової вартості підприємств у світі.

Дослідження структури ринкової вартості підприємств вказує на зростання долі нематеріальних активів у його загальній вартості. Так, динаміка зростання за останні тридцять років компоненту нематеріальних активів в структурі ринкової вартості п’ятиста американських компаній із найбільшою капіталізацією, що входять до індексу S&P 500 показала: питома вага матеріальних активів значно поступається нематеріальним активам і станом на 2005 рік складає 79,7% у ринковій вартості компаній [1]. При цьому компанії промисловості, що розглядаються при формуванні індексу S&P 500, складають більше 10% або 53 компанії [2]. Отже, розрахунок складових нематеріальних активів постає вагомим елементом управління конкурентоспроможністю промислового підприємства.

Для розгляду економічного оцінювання культури якості необхідним є уточнити, що ж саме розуміється під культурою якості. Культура якості – це система поділяємих цінностей щодо постійного покращення діяльності шляхом розвитку творчого та лідерського потенціалу співробітників підприємства відносно підвищення ступеню задоволення потреб та очікувань всіх зацікавлених сторін [3].

Подальше визначення вартісної оцінки культури якості є неможливим без уточнення понять інтелектуального капіталу та нематеріальних активів підприємства. Визначення «інтелектуального капіталу» носить досить загальний характер та зазвичай припускає суму тих знань всіх працівників компанії, що забезпечує її конкурентоспроможність [4]. Стюарт Т. визначає інтелектуальний капітал як інтелектуальні дані (знання, інформація, інтелектуальна власність, досвід), що можуть бути використані для створення багатства [5].

Згідно Б.Марра та Г.Шіума, інтелектуальний капітал визначається як група активів знань, що відносяться до підприємства та роблять найбільш значимий внесок у покращення конкурентної позиції підприємства при створенні доданої вартості для певних ключових зацікавлених сторін. Серед шістьох категорій інтелектуального капіталу автори окремо виділяють культуру як фундамент результативності та ефективності підприємства починаючи з того, коли вона забезпечує людей поділяємою системою поглядів для тлумачення подій [6].

За визначенням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IAS 38, International Accounting Standards) нематеріальними активами є ідентифікуємі не грошові активи без фізичної сутності, що утримуються для використання у виробництві або постачання товарів або послуг, здачі у найм чи адміністративних потреб [7]. Таким чином, нематеріальні активи є відображенням інтелектуального капіталу підприємства.

Інтелектуальний капітал підприємства становлять людський, структурний та споживчий капітал. Дослідження структури інтелектуального капіталу надало змогу визначити, що існує два основних підходи до визначення структури та складових інтелектуального капіталу:

- поділ інтелектуального капіталу на три складових: людський капітал, організаційний капітал (або структурний капітал) та капітал відносин (або споживчий капітал) [8];

- поділ інтелектуального капіталу на дві складових^,: людський капітал, організаційний капітал (або структурний капітал) [9].

Отже, культура підприємства є частиною його структурного капіталу. В свою чергу культура якості як частина культури підприємства є складовою інтелектуального капіталу підприємства, який поряд із фінансовим капіталом або балансовою вартістю підприємства складає його ринкову вартість.

Згідно з наданим вище визначенням культури якості, її дію можна представити як взаємодію складових інтелектуального капіталу підприємства (рисунок 1).

Рисунок 1 – Механізм формування капіталу культури якості

На рисунку 1 відображено економічну зміст формування капіталу культури якості, що відповідає так званій «платформі вартості» [10], де у зоні перехрещення людського, структурного та споживчого капіталів відображується створення вартості. Тобто лише тоді, коли людський капітал при підприємці структурного створює цінність для споживача та призводить до зростання споживчого капіталу формується капітал культури якості. Саме цей механізм і відображає дію культури якості у створенні доданої вартості для ключових зацікавлених сторін. Тому, згідно рисунку 1, капітал культури якості виступає оцінкою економічної вартості сформованих в середині підприємства знань та цінностей, які впливають на результативність та ефективність праці його співробітників (інноваційні рішення, продукцію тощо) та сприяють зростанню ринкової вартості підприємства.

В ту ж чергу капітал культури якості виступає економічним або вартісним відображенням потенціалу конкурентоспроможності підприємства, тобто потенціалу підприємства деякий час залишатися конкурентоспроможним без додаткових інвестицій у свій розвиток за рахунок існуючої системи цінностей щодо покращення діяльності та задоволення потреб зацікавлених сторін. Ключовим напрямком розвитку підприємства постає розвиток культури якості, а саме: впровадження нових знань та організації підтримуючого середовища для їх втілення у безпосередній діяльності співробітників підприємства. Отже, чим більше питома вага капіталу культури якості в структурі інтелектуального капіталу підприємства, тим вище продуктивність інших складових інтелектуального капіталу в напрямку створення доданої вартості та збільшення майбутніх грошових потоків.

Для оцінювання інтелектуального капіталу існує ряд методів та моделей вимірювання нематеріальних активів підприємства. Свейбі К.-Е. систематизував моделі вимірювання нематеріальних активів у матриці, згідно якої існують чотири параметри класифікації всіх методів оцінювання нематеріальних активів, тобто чотири моделі вимірювання нематеріальних активів: на рівні підприємства з не грошовою оцінкою, на рівні підприємства з грошовою оцінкою, визначення компонентів нематеріальних активів з не грошовою оцінкою, визначення компонентів нематеріальних активів з грошовою оцінкою [11]. Капітал культури якості є компонентом нематеріальних активів, тому до його оцінювання пропонується застосовувати методи грошової оцінки компонентів нематеріальних активів.

Таким чином, культура якості як складова інтелектуального капіталу підлягає оцінюванню за допомогою методів грошової оцінки компонентів нематеріальних активів. Визначення економічної оцінки культури якості на промисловому підприємстві дозволить охарактеризувати його потенціал конкурентоспроможності та, відповідно, напрямки розвитку управління якістю.

Література:

1. Carter A.W. Intellectual Capital Equity: Intellectual Property Risk Management // Ocean Tomo. – 2006; http://www.oceanTomo.com.

2. Index Table S&P 500 / Офіційний сайт Standard & Poor’s станом на 29.06.2007; http://www2.standardandpoors.com.

3. Зубкова А.Б. Формування культури якості при впровадженні систем управління якістю // Культура народів Причорномор’я. – Симферопіль: Таврічний Національний університет ім. В.І. Вернадського. – 2006. – № 80. – С. 48-54.

4. Бендиков М.А., Джамай Е.В. Интеллектуальный капитал развивающейся фирмы: проблемы идентификации и измерения // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – №4. – С. 57-62.

5. Thomas Stewart Intellectual Capital: The New Wealth of Organizations. – New York.: Currency Doubleday. – 1997. – 50 p.

6. Marr B. Measuring and benchmarking intellectual capital // Benchmarking: An International Journal. – 2004. – Vol. 11. – № 6. – P. 559-570.

7. Johanson U., Eklöv G., Holmgren M., Martensson M. Human Resource Costing and Accounting versus the Balanced Scorecard: a Literature Survey of Experience with the Concepts. – School of Business, Stockholm University, OECD. – 1998.

8. Pike S., Rylander A., Roos Intellectual Capital Management and Disclosure // The Strategic Management of Intellectual Capital and Organisational Knowledge: A Selection of Readings. – New York.: Oxford University Press. – 2001.

9. Bontis N. Assessing knowledge assets: A Review of the Models Used to Measure Intellectual Capital // Hamilton, Canada. – 2000.

10. Study on the Measurement of Intangible Assets and Associated Reporting Practices prepared for the Commission of the European Communities Enterprise Directorate General. – 2003. – 287 p.

11. Sveiby K.E. (2002) Methods for Measuring Intangible Assets; http://www.sveiby.com.