Секція: Державне управління

Підсекція: Сучасні технології управління

Мамонтова Е. В.

Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

Символічний ресурс як забезпечення ефективності державного управління в умовах соціальних зрушень.

Одним з вирішальних чинників розвитку будь - якої країни виступає організація державного управління. Виходячи з того, що державне управління є феноменом політично організованої цивілізації [1, C. 52], відмітимо його нерозривний зв’язок з еволюцією суспільства в цілому. Через опосередковане формування масової свідомості та структурування поведінкових моделей населення, державне управління здійснює організаційно-регулятивний вплив на соціально-політичні процеси.

З особливою наочністю соціальна обумовленість державного управління спостерігається під час суспільних трансформацій. Так глобальні соціальні зміни останніх десятиріч, що призвели до переходу світового соціального розвитку у постіндустріальну фазу, позначилися на кількісних та якісних змінах у сфері державного управління. На зміну традиційному розумінню державного управління як діяльності по узгодженню та підпорядкуванню приватних часткових інтересів загальному державному інтересу, коли управління спільними справами будується за схемою “панування - підкорення”, в інформаційному відкритому суспільстві формується принципово нове бачення змісту управлінської діяльності, її соціальної зумовленості, масштабності та ефективності.

В умовах ускладнення та інтенсифікації соціально-політичних процесів, зокрема у періоди криз та реформ, відбувається посилення ролі державного управління. Вдосконалення механізмів державного управління тісно пов’язане з проблемою його ефективності. Критерієм ефективності державного управління виступає здатність органів державної влади в умовах жорстко лімітованих ресурсів забезпечити задовільненя потреб суспільства в цілому та окремих громадян зокрема.

Підвищення ефективності системи державного управління відбувається у якісному та кількісному вимірах. Саме якість управлінських послуг та здатність вирішувати проблеми, що висуває соціальна модернізація, коло яких постійно поширюється, визначають дієвість органів державного управління.

Запорукою успішності діяльності по управлінню суспільними справами виступають інституційний, економічний та людський чинники. Тільки за умов вдосконалення структурної організації влади, мінімалізацію витрат при врахуванні об’єктивних потреб розвитку та підвищення якісних характеристик кадрового складу державних органів відбудуться якісні зміни у сфері державного управління.

Серед реальних та потенційних можливостей, засобів та резервів, якими розпоряджується суспільство та які можуть бути використаними органами державного управління для забезпечення різноманітних сфер соціального життя, окреме місце посідає символічний ресурс.

Поняття символічного ресурсу тісно пов’язане з процесом конструювання соціальної ієрархічної системи. Механізм формування символічного порядку у суспільстві має подвійну природу. З одного боку, у процесі напрацювання об’єктивної класифікації та ієрархії цінностей, володарі потужного символічного капіталу, ті, хто відомий та визнаний, здатні нав’язувати свою шкалу цін, найбільш сприятливу для їх власної продукції. Це відбувається тому, що в суспільстві саме вони реально володіють квазімонополією на інституції, що офіційно встановлюють та забезпечують певні ранги (система освіти, армія тощо ).

Однак символічний капітал може бути офіційно санкціонований, гарантований та юридично встановлений тільки в результаті офіційної номінації. А офіційна номінація, як акт, який присуджує певне право або звання як соціальне визнання кваліфікації, і є одним з найтиповіших проявів монополії легітимного символічного насильства, яка належить державі та її офіційним представникам – структурам державного управління.

Найбільш типовий результат діяльності держави у даному полі – ефект кодифікації, який виникає при виданні різноманітних посвідчень, дипломі, довідок, які надають певний ранг та певні права володарю документа. Держава як би виконує роль монопольного банку на рику посвідчень та рангів.

Виходячи з теорії “соціального обміну”, згідно якої в основі влади в цілому та державного управління зокрема, покладено нерівномірний розподіл дефіцитних ресурсів, спроможність надання доступу до ресурсів стає фундаментальним джерелом влади. Так кадрові ресурси забезпечують отримання керівних посад та владних позицій у державному апараті. Розпорядження утилітарними ресурсами передбачає роздачу державних ліцензій на економічну діяльність, встановлення пільг та привілеїв у сфері матеріального виробництва та соціальної політики. Вони характеризуються здатністю підвищувати або знижувати соціальний статус людини, змінювати її місце у соціальній стратифікації. Нормативні ресурси через конструювання системи ціннісних орієнтацій та норм дозволяють впливати на масову поведінку без застосування засобів фізичного або економічного примусу. Як бачимо, символічне виробництво

Таким чином держава, виробляючи офіційну класифікацію є головним регулятором на ринку символічного капіталу. Легалізація символічного капіталу, яку здійснюють відповідні органи державного управління, надає перспективі соціального простору абсолютну та універсальну цінність.

Література:

1. Природа и сущность государственного управления // Государственное управление: основы теории и организации / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: «Статут» , 2000. – 912 с.;

Відомості про автора:

Мамонтова Елла Вікторівна

Кандидат політичних наук, доцент

Докторант Одеського регіонального інституту державного управління Академії державного управління при Президентові України

Телефон: 8-048-2-723-50-69;

8-050- 336- 25-24;

Адреса для листування:

Мамонтова Е.В.,

вул. Сегедська, 1 / 2, кв. 105,

м. Одеса,

65063.