Історія 2. Загальна історія.

Костянтин В. А.– кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Кременчуцького інституту Дніпропетровського університету економіки та права (м. Кременчук)

питання застосування перших англійських танків у період світової війни 1914-1918 р.р.

Вже на кінець 1914 р. на Західному фронті Першої світової війни встановилася патова ситуація так званої «окопної», або позиційної боротьби. Смуги оборони як німців, так і військ Антанти охопили дротові загорожі, мінні поля, рови. Зазвичай, бій розпочинався з артилерійних дуелей: на кожен метр фронту поринала злива снарядів! Але, як тільки ланцюги піхоти піднімалися у атаку, ворожі солдати вибиралися з бліндажів запасних позицій та зайнявши стрілецькі окопи, попили наступ противника у крові вогнем гвинтівок та кулеметів.

Але 15 вересня 1916 року, вранці кайзерівські гренадери та фузелери, які окопалися біля села Флер-Курслет на березі Сомми, побачили: з британських позицій до них повільно просувалися сталеві машини, що витримували кульові влучення. Німців охопила паніка, якою миттєво скористалася англійська інфантерія, що йшла слідом за першими у історії війн танками. Бойові гусеничні машини впевнено долали скопи та дротові загорожі, знищували ворожі вогневі пункти. З позиційною війною було покінчено!

Вище означена проблематика є актуальною з точки зору теоретико-сцентифічного підходу через недостатню дослідженість її у вітчизняній історіографії. Вона виступає актуальною і з позицій практичного використання отриманих знань сучасними реформами українських збройних сил. Завданням статті є з’ясування передумов та наслідків впровадження нового різновиду зброї до інфраструктури армії на прикладі впровадження до лав збройних сил танкових з’єднань. Метою роботи стає розкриття теми «Питання застосування перших англійських танків у період світової війни 1914-1918 р.р.».

Ще у жовтні 1914 р. англійський полковник Е.О. Суінтон звернувся до військового міністерства з проектом бойової машини [2, 107]. Після довгих затримок його пропозицію задовольнили. А ц вересні 1915 р. була випробувана перша англійська бойова машина «Маленький Віллі», названа на честь конструктора інженера Вільсона [3, 24]. По суті, це був броньований трактор. Другий варіант – «Великий Віллі», випробували 28 вересня [3, 27]. Це – прототип першого англійського танку. Апробацію машина пройшла 30 січня 1916 року [1, Ф.4, Оп. 3, Д. 8]. Під маркою Мк. І танк прийняли на озброєння королівської армії.

За часів Першої світової війни британці будували здебільш важкі бойові гусеничні машини (вагою більше 20 т) ромбовидної форми. Ці танки повинні були долати рови, окопи, воронки, вертикальні перешкоди. Тому гусениці танки мали дуже велику опорну поверхню та доволі значну висоту защепу. Тому у англійських траки охоплювали корпус. За подібною компоновкою корпуса озброєння розташовувалося лише у бортах поміж верхньою та нижньою гілками гусениць. Задля того, щоб гармати та кулемети були взмозі вести вогонь уперед чи назад, інженери відвели їм місце у бойових рубках (спонсонах). Танк Марка І (Мк. І) був малорухливим. До його корпусу позаду кріпився агрегат-двоколісний візок (хвостикові колеса). При натяжінні тросів із машини вона оберталася та змушувала обертатися танк.

Наступні модифікації – Мк. ІІ та Мк. ІІІ – вже не мали хвостикових коліс, але їх володіння залишалося дуже складним. Танки обслуговували, окрім чотирьох стрільців, ще чотири чоловіки-водії, командир, що керував гальмами гусениць, та дів трансмісійника (обслуговували бортові коробки передач). Температура у середині машини досягла 50 градусів, через що на полу відсіку металева діжка з водою, де під час бою танкісти по черзі охолоджувалися.

З квітня 1917 р. на озброєння почали потраплятися машини Мк. ІV, які мали більш товсту броню [2, 186]. Справа у тому, що німці почали застосовувати бронебійні кулі.

Після битви на річці Сомма англійці де декілька разів використовували танки, але у малих кількостях, до того ж на місцевості, де планувалися танкові атаки, не досить для цього підходила. На нашу думку, саме тому нові машини не були взмозі продемонструвати усіх своїх якостей. Не випадково танки отримали чимало противників, які вимагали припинити коштові експерименти. Під питанням опинилося існування танкових військ як таких. Це розумів британський бригадир (специфічне англійське офіцерське звання поміж чином полковника та генерал-майора – АК) Елліс, який на світанку 20 листопада 1917 року особисто повів своїх танкістів у атаку [3, 192].

Операція розгорталася біля Камбре – міста на півночі Франції. Тут задля прориву німецької «смуги Гинденбурга» були таємно зосереджені шість піхотних дивізій та три танкові бригади (378 машин) [1, Ф. 4, Оп. 3, Д. 8]. Вперше для машин обрали зручну (танкоможливу) місцевість, вперше вони застосовувалися масово. Атака розпочалася раптово. Швидко було прорвано фронт німців на 16 км [3, 198]. За декілька годин англійці та французи просунулися у глибину на 9 км [2, 111]. Це був значний успіх. Так танки завоювали визначність, допомогли військам «Антанти» вийти з «позиційного тупіку». До кінця війни британці встигли випустити машини Мк. V. На них встановлювалися 4-швидкісна планетарна коробка зміни передач (КЗП) системи Вільсона та спеціальний танковий мотор Рікардо. Відтепер танком керувала одна людина – відпала необхідність у бортових КЗП.

Німці почали будувати широкі (близько 4 м) протитанкові рови. У відповідь на це англійці збільшили довжину машин.

Вінцем вантажних танків Першої світової війни виявився Марк VІІІ «Інтернешенл». Цей англо-американський танк мав велику довжину корпусу. Але до кінця війни побудували лише сім машин [1, Ф. 4, Оп. 3, Д. 8]. До бою Мк. VІІІ так і не пішли.

Танки Мк. VІІІ та Мк. V – основні англійські гусеничні машини Першої світової війни. Машини Мк. V «Рікардо» у складі військ білогвардійців та інтервентів воювали під час громадянської війни у колишній Російській Імперії. Декілька з них захопили бійці Червоної Армії, де вони знаходилися на озброєнні під назвою «танки Рікардо» до 1930 року [2, 202].

Роблячи висновок, слід вказати, що англійські танки зробили справжню революцію у процесі ведення бойових дій та внесли зміни до розуміння тактики та стратегії.

Додатки

1. Российский Государственный военный архив (РФ, г. Москва). Ф.4, Оп. 3, Д. 8.

2. Шмелев И.П. История танка 1916-1996. М., 1996.

3. Fletcher D. The tank. London, 1977.