Черненко М.І.

Дніпропетровський національний університет

КЛІНІКА ТА ДІАГНОСТИКА АТЕРОСКЛЕРОТИЧНОЇ ДИЗЦИРКУЛЯТОРНОЇ ЕНЦЕФАЛОПАТІЇ

Дизциркуляторна енцефалопатія є прогресуючим порушенням мозкового кровообігу, яке проявляється неврологічними і психічними розладами. Дизциркуляторна енцефалопатія найбільш часто буває атеросклеротична, гіпертонічна, змішана, венозна та ін. (при хворобах крові, ревматизмі та ін. захворюваннях). Клінічні прояви дизциркуляторної енцефалопатії виникають внаслідок недостатності мозкового кровообігу у відносно стабільній її формі та в повторних епізодах дизциркуляції (гострих порушеннях мозкового кровообігу). При дизциркуляторній енцефалопатії виникає порушення автономної регуляції мозкового кровообігу, а також порушення мозкового кровообігу внаслідок нестабільності системної гемодинаміки. Останнє зв’язано з процесами старіння нервової, дихальної, кардіоваскулярної систем, які приводять до розвитку та підсиленню гіпоксії мозку. Встановлено, що при дизциркуляторній енцефалопатії мають місце зміни магістральних та внутрішньочерепних артерій. Клінічна картина дизциркулятроної енцефалопатії багато в чому залежить від стану цих судин. Проте чіткої кореляції між клінічними проявами енцефалопатії та ступенем виразності змін магістральних та внутрішньочерепних судин не виявлено. Велике значення в розвитку та перебігу дизциркуляторної енцефалопатії мають реологічні і біохімічні зміни крові. Порушується мікроциркуляція тканин мозку, що зв’язано з підвищенням функціональної активності тромбоцитів, змінами в’язкості крові та ін. Морфологічні зміни судин мозку та зміни крові приводять до дифузних і осередкових уражень тканин мозку. Виникають ішемічні ушкодження нейронів з формуванням на їх місцях гліальних рубців, пошкодження мієліну і аксонів волокон білої речовини мозку. При більш вираженій ішемії можуть бути інфаркти мозку. При цьому для дизциркуляторної енцефалопатії характерними є лакунарні інфаркти переважно в глибинних структурах мозку.

На сьогоднішній день виділяють три стадії дизциркуляторної енцефалопатії.

Хворі з 1 стадією дизциркуляторної енцефалопатії пред’являють скарги такі ж як і хворі з невротичними розладами: головний біль, відчуття важкості в голові, загальну слабкість, підвищену втомлюваність, поганий настрій, емоційну лабільність, зниження пам’яті та уваги, розлади сну (переважно раннє пробудження), нестійку ходу. При неврологічному огляді відмічаються мікросимптоми ураження нервової системи: нерівномірність рефлексів, легкі координаторні розлади, рефлекси орального автоматизму. Усі хворі відмічають зниження пам’яті та зниження працездатності. При 1 стадії дизциркуляторної енцефалопатії ще не має чітких неврологічних синдромів. Проте можна відмітити у них з певною мірою умовності наступні синдроми: астенічний, цефалгічний, мнестичний та кохлео-вестибулярний.

Скарги хворих із П стадією дизциркуляторної енцефалопатії майже такі як у хворих із 1 стадією. Але ці хворі відмічають суттєве зниження пам’яті і працездатності, більш частими та виразними стають запаморочення, нестійкість і похитування під час ходьби, характерна денна сонливість і поганий сон вночі та ін.

У хворих із П стадією дизциркуляторної енцефалопатії відмічаються зміни особистості: звужується круг інтересів, відмічається в’язкість думок, нерідко має місце апатія і депресивний фон настрою, схильність до багатослів’я, дратівливість, неуживчивість, зниження критики до свого стану і поведінки, відмічається зниження інтелектуально-мнестичних функцій та емоційних порушень (слабодухість). Більш чітко виражені органічні симптоми ураження нервової системи: виявляються симптоми ураження черепних нервів (7, 8, 9, 10, 12 та ін.), дизартрія, вестибулярні розлади, пірамідна недостатність, аміостатичний синдром, симптоми орального автоматизму та ін. При П стадії дизциркуляторної енцефалопатії можуть бути минаючі порушення мозкового кровообігу (переважно транзиторна ішемічна атака) та лакунарні інфаркти мозку. При цій стадії у хворих можуть чітко виділятися наступні неврологічні синдроми: вестибулярно-атактичний, пірамідний, аміостатичний, бульбарний та псевдобульбарний синдроми, судорожний, амнестичний і інтелектуальних розладів.

При Ш стадії дизциркуляторної енцефалопатії кількість скарг зменшується, але майже всі хворі скаржаться на зниження пам’яті, уваги, похитування при ходьбі, шум та важкість в голові, порушення сну і ін. При неврологічному огляді більш грубими стають аміостатичний, пірамідний, псевдобульбарний, вестибулярно-атактичний синдроми, інтелектуально- мнестичні розлади, які проявляються психоорганічним синдромом, а потім – деменцією. Дуже часто у хворих з цією стадією дизциркуляторної енцефалопатії спостерігаються запаморочення і судорожні приступи. Слід відзначити, що при Ш стадії нерідко відмічаються інсульти, які приводять до наростання неврологічної симптоматики , та появи нових синдромів захворювання, у тому числі до появи розладів вищих психічних функцій (агнозії, апраксії, мовних порушень).

Додаткові методи обстеження сприяють діагностиці стадій дизциркуляторної енцефалопатії. Так, при огляді окуліста при 1 стадії може біти виявлено легке звуження судин сітківки, при П – більш виражене звуження артеріальних судин та схильність до розширення венозних судин, при Ш –явища ангіосклероза сітківки. Отоларинголог виявляє зниження слуху і прояви вестибулопатії, які збільшуються при наростанні важкості дизциркуляторної енцефалопатії. Велике значення для діагностики стадій має психологічне обстеження. На елекроенцефалограмах по мірі прогресування хвороби зменшується кількість альфа-хвиль, та збільшується кількість дельта- та тетахвиль, зменшується величина реакції ЕЕГ на подразники. Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія при 1 стадії не виявляє змін, або виявляє мінімальну атрофію мозку, при П стадії – більш виражену атрофію мозку та невеликі осередкові зміни речовини мозку і при Ш стадії – грубу коркову атрофію і гідроцефалію та велику кількість осередкових змін в півкулях мозку.