Мотиваційні тенденції професійного вибору та професійного становлення майбутніх лікарів.

Захарук Н.Ю. викладач Буковинського Державного медичного університету, м. Чернівці.

Проблема мотивації вибору майбутньої професії та професійної діяльності надзвичайно важлива. Як відомо, на продуктивність будь-якої діяльності значною мірою впливає характер мотивації. Внутрішня позитивна мотивація підвищує продуктивність діяльності, сприяє отриманню людиною задоволення, а негативна й зовнішня – знижують, і тоді діяльність сприймається як примус. Причому внутрішню позитивну мотивацію до навчання, самовдосконалення та професійного зростання саму по собі можна розглядати як професійно значущу якість, особливо у тих випадках, коли йдеться про творчі професії, до яких належить і професія лікаря.

Метою даної тези є теоретичне обґрунтування мотивації вибору професії майбутніх лікарів.

На вибір професії впливає безліч факторів, а саме соціоекономічний статус, інтелект, спеціальні здібності, стать, а також професія батьків. На думку Холланд (Holland,1973) більшість соціальних та психологічних впливів, які спрямовують на цей вибір, здійснюються в дитинстві. Розглянемо вплив конкретних факторів на вибір професії:

Теорія Я-концепції. Сутність теорії полягає в тому, що людина прагне обрати професію, яка відповідає уявленням про себе (Super,1963). Стверджуючись у професії, яка відповідає Я-концепції, людина досягає самоактуалізації.

Теорія особистісних рис. Основна ідея теорії полягає в тому, що існує співпадання між родом занять, які обирають люди, з їхніми рисами особистості. Відмінність від попередньої теорії в тому, що теорія рис має діло з фактичними, вимірюваними особливостями, а не з тим, як людина сприймає саму себе. Холланд (Holland,1973) розробив систему підбору професії на основі ступеню виразності у індивіду 6 рис особистості: 1) реалістичність, 2) допитливість, 3) товариськість,

4) жорстке слідування нормам та правилам, 5) ініціативність, 6) артистичність. Наприклад людина, якій притаманні риси (2) і (5), могла би стати науковцем, а риси (3) і (4) – скажімо медичною сестрою.

Батьківські установки. Роу (Roy,1957) вважає, що стосунки між батьками та дітьми призводять до формування у дітей установок, потреб та інтересів, одним із проявів яких у дорослому житті стає вибір професії.

Практичні міркування. В періоди економічного спаду та масового безробіття у людей може не бути вибору, та їм, можливо, потрібно буде обрати таку професію, яка дозволить знайти роботу та забезпечить засобами до існування. Трапляються випадки, коли наприклад, мріючи бути музикантом, людина замість цього стає державним службовцем або медичним працівником.

Орієнтація на певний вид діяльності та вибір професії набуває широкого значення, виступає в якості одної із сторін орієнтації соціальної – спрямованості індивіда на входження у певний соціальний клас, прошарок, соціальну групу суспільства.

Взагалі, над проблемою професійного вибору та мотивації працювали такі вчені як: Є.П. Ільїн ., Г. Крайг, І. С. Кон, Ф.У Тейлор, Е. Мейо, Ф. Ротлісбергер, Д Макгрегор, У. Уайт, Ф. Герцберг, К Муздибаєв, Л.А. Головей.

В фундаментальних працях Л.І. Божович, В.С. Мерліна, К.К. Платонова професійна мотивація є характеристикою такого системоутворюючого фактору особистості як професійна спрямованість, що характеризує ступінь прояву прагнення до оволодіння професією та бажанням працювати за нею.

Під мотивацією ми розуміємо чинники, що викликають активність і визначають її спрямованість. Мотивація обумовлює поведінку та діяльність, і здійснює вплив на професійне самовизначення, на задоволеність людиною своєю працею. Професійна мотивація – це дія конкретних чинників, які обумовлюють вибір професії і тривале виконання обов’язків, що пов’язані із даною професією.

Л.А. Стахнєва зазначає, що в розвитку особистості студентів, що навчаються у закладах професійної освіти важливим є:

1. сприйняття обраної професії і розкриття особистісного змісту професійної діяльності;

2. позитивна мотивація, що забезпечує досягнення професійного успіху.

Взагалі, над проблемою професійного вибору та мотивації працювали такі вчені як: Є.П. Ільїн, Г. Крайг, І.С. Кон, Ф.У Тейлор, Е. Мейо, Ф. Ротлісбергер, Д. Макгрегор, У. Уайт, Ф. Герцберг, К Муздибаєв, Л.А. Головей, С.В. Бобровицький, В.Е. Мільман, А.І. Гебон, А.П. Василькова.

А. П. Василькова виділяє наступні мотиви вибору професії лікаря: бажання лікувати людей, бажання полегшити страждання важкохворих людей, можливість піклуватись про здоров’я своїх близьких, можливість впливати на інших людей, матеріальна зацікавленість, доступність медикаментів.

Дані дослідження проведеного Зінзюк Л.А. (кафедра психології та соціології медичного університету м. Чернівці) отримані за допомогою психодіагностичних методик свідчать, що більшість з опитаних студентів відзначаються високим рівнем професійної спрямованості. Для даної категорії студентів провідними мотивами професійної діяльності є мотиви соціальної значущості праці, а для студентів із середнім рівнем професійної спрямованості – мотиви самоствердження у праці. У даному випадку ми спостерігаємо більшу кількість студентів в яких провідною є суспільно-гуманістична мотивація (допомагати іншим), і порівняно меншу кількість студентів із провідною егоцентричною мотивацією (піклування про себе) стосовно майбутньої професійної діяльності.

Домінування групи мотивів самоствердження у праці, що визначає орієнтацію на досягнення успіху в професійній діяльності, кар’єру, високі матеріальні блага свідчить про деяку егоцентричну спрямованість студентів щодо майбутньої професії, і не достатній рівень усвідомлення соціальної значущості праці.

Сприятливим є той факт, що студентів із низьким рівнем професійної спрямованості у вибірці дослідження не має, а отже, студенти достатньою мірою усвідомлюють значення обраної професії, прагнуть до оволодіння нею, що в подальшому сприятиме найбільш оптимальному становленню особисті фахівця.

Підсумовуючи вищесказане, ми можемо зробити висновок, що мотивація до професійної діяльності лікаря структурується складним динамічним співвідношенням спонукань різноманітних рівнів, при цьому в свідомості індивіда формується такий «образ суб’єкта» діяльності, який бажаний, але якого ще нема в наявності. Прагнення максимально ідентифікуватись з цим образом, при умові удосконалення власної індивідуальності та мотивацією максимального професіоналізму лікаря, є запорукою успіху майбутнього лікаря.