Кравченко О.

ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г.Сковороди"

педагогічно-індустріальний факультет

група Т – 6

секція: педагогіка,

підсекція: сучасні методи викладання

Психолого-педагогічні засади самостійної роботи з креслення.

Прагнення учнів до ілюстрування, моделювання і т. д. треба повністю використовувати в сучасній школі. Здавалося б, що в рідній школі нема часу на такі заняття, все ж таки не можна нам з ними нехтувати, бо саме ці ручні заняття допомагають учневі зрозуміти й запам'ятати навчальний матеріал, дозволяють йому, зіткнутися з смислами предмету, переживати разом з усім колективом.

Вчитель рідної школи не може вдоволитися тим, що його учні мають достатньо ручних занять у державній школі, бо тоді він позбавляв би рідну школу того живого чару, який принаджує дітей до школи, до праці, до тієї чи іншої частин науки. Сьогоднішня школа - це школа життя, а життя вимагає завжди самостійної праці, самостійного підходу, самооцінки й віри у власні сили.

Учитель перевіряє, схвалює або корегує та оцінює результати самостійної праці учня. Серед групи школярів з'являється тоді певного роду суперництво, що підбадьорює їх до пильнішої та основної, важливої праці. Учень не повинен бути ні однієї хвилини пасивним. Виклад учителя зводиться до мінімуму, і заміняється самостійною працею учня на основі підручника, лектури, ілюстрацій, а опісля на основі самостійно здобутих учнями результатів, учитель будує лекцію, яка вже для учнів буде найлегше засвоюватись.

Школа буває ще й сьогодні чомусь дуже далека від життя, і тому для дітей стає тягарем. Кожну вільну хвилину від шкільних занять діти вітають як щось неймовірне, радісне. А пора подбати, щоб школа не була тягарем, а, навпаки, щоб вона стала принадною і необхідною для дитини.

Сучасна школа неодмінно має бути такою, бо вона "мусить прямувати до активізації учнів, мусить дати звички їм самостійно працювати над собою, бо від цього залежатиме, чи молодь після закінчення навчання в Рідній Школі буде далі працювати над здобуттям ширшого й основнішого знання про Україну та українські справи, чи потрапить в поворотну неписьменність!

З-поміж головних принципів, якими мають користуватися в своїй праці вчителі усіх класів рідної школи, канадські педагоги виділяють самостійність ("Все, що дитина здобуває, має здобути своїми зусиллями, має сама переборювати всякі труднощі, що насуваються на неї під час навчання в школі"); наступність ("...виходити від речей, що відомі дитині, до щораз трудніших. ...ступенювання має бути дуже повільне і майже незначне"); зацікавлення ("...вчити так, щоб, наука була для дитини цікавою, спиралась на дитячих природних зацікавленнях. Коли дитину щось цікавить, то тоді вона буде самостійно шукати засвоєння цієї цікавості"); наочність ("...дозволити дитині безпосередньо оглядати та дотикатися до речі, яку їй демонструємо. ...Учень в навчанні не знає й зовсім не розуміє абстракцій"!); послідовність (подавати дітям новий матеріал в порядку щоб усе мало логічний зв'язок); концентрація ("...цілого навчання не розбивати на різні предмети й справи, а навпаки, створювати між ними взаємні зв’язки, групувати біля чогось одного, найважливішого.

Рівень сформованості учбової діяльності не повинен ототожнюватися з рівнем уміння самостійно виконувати конкретні завдання. Самостійне виконання, наприклад, домашніх завдань, контрольних робіт не є показником сформованості учбової діяльності і може відбуватися за типом самостійного розв'язання практичної задачі.

Вживаючи термін «учбова діяльність», часто розуміють його як діяльність учня в класі, здійснювана під керівництвом вчителя. Коди ж зв'язати термін з поняттям самостійності (самостійна учбова діяльність), тоді виникають асоціації з самостійним виконанням учнем вдома або в позаурочний час окремих завдань. Таке пояснення не відповідає змісту поняття «самостійна учбова діяльність». І.А. Зимня розуміє самостійну роботу школяра, як більш широке поняття, ніж домашня робота. Самостійна робота може включати позаурочну роботу. Самостійна робота є похідною від правильно організованої учбової діяльності учня на уроці. Це специфічний вид навчальної діяльності школяра. Це вища форма учбової діяльності учня, форма самоосвіти, що зв'язана з його роботою в класі. Це форма роботи за індивідуальними планами, що доповнюють, а тому розширюють та поглиблюють, знання, отримані школярем у класі. Автор пише, що в діяльнісному визначенні самостійна робота — це організована самим школярем під впливом його пізнавальних мотивів в раціональний час, в умовах самоконтролю опосередкованого впливу та роботи вчителя на уроці.

У загальній формі розумову самостійність визначає як важливу якість особистості, що лежить в основі творчої спрямованості людини, продуктивності її діяльності. Розумова самостійність, на його думку, виявляється в здатності учня ставити перед собою цілі діяльності, визначати для себе її задачі, відбирати засоби та способи їх розв'язання. Самостійність виявляється також і в здатності людини планувати, організовувати, регулювати свою діяльність та в добре розвинутих діях самоконтролю і самооцінки. Автор, узагальнюючи свої міркування, пише, що розумова самостійність — це здатність особистості здійснювати самоуправління своєю діяльністю.

Відзначимо ще раз, що в цілому самостійна робота учня ґрунтується на правильній з погляду учбової діяльності організації його класної учбової діяльності. Зокрема, це відноситься до зв'язку і переходу від зовнішнього контролю вчителя до самоконтролю, учня і від зовнішньої оцінки до формування його самооцінки, що в свою чергу припускає вдосконалення контролю і оцінювання самим вчителем. Відповідно позитивна відповідь на питання про те; чи може у учня формуватися здатність справжньої самостійності роботи, залежить від сумісних дій вчителів і учнів, усвідомлення їм особливостей цієї роботи як специфічної форми діяльності, що пред’являє до її суб'єкта особливі вимоги і що доставляє йому інтелектуальне задоволення.