Пустоварова
О.О.
Сєвєродонецький технологічний
інститут
Східноукраїнського національного
університету імені В. Даля
ПРОБЛЕМИ СУРЖИКА В
УСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МОВЛЕННІ
„Державною мовою в Україні є українська мова. Держава
забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах
суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний
розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в
Україні гарантується Конституцією України та визначається законом „(Конституція
України. Стаття 10.).
Мова, як відомо, є не лише засобом спілкування. Це
також спосіб сприймання світу, відтворення його в свідомості людини. Кожен народ сприймає
світ не зовсім так, як інші народи, тому в усіх мовах є щось неповторне,
оригінальне.
Тепер у незалежній Україні українська мова в усій її чистоті і красі має посісти належне їй місце. Звичайно, усі відразу не можуть
заговорити добірною літературною мовою.
Носіями зразкової української мови повинні стати державні діячі, урядовці всіх
рангів, диктори радіо і телебачення, актори, вчителі, вихователі, бо їхнє слово
повинне бути взірцем для решти громадян України. Мовне питання в нашій країні
охоплює комплекс соціальних, політичних, соціопсихологічних проблем. Його не
можна розглядати ізольовано від усієї політичної, соціально – економічної та
культурної ситуації. Це пояснюється особливостями історичного розвитку держави.
Нинішнє становище української мови й культури зумовлене тяжкою історичною
спадщиною. Протягом тривалого часу штучно звужувалася сфера застосування
української мови, що призвело до зменшення кількості тих, хто вважав українську
мову рідною. Проблема тут не лише в тому, скільки носіїв тієї чи іншої мови є в
країні і на планеті, а й у тім, скільки кожної мови і мови в цілому є у людини,
у групи осіб, у народу.
Можна ще довго і пристрасно говорити про мовний
занепад у зв’язку з історичними подіями та небажанням офіційних осіб стати на
захист мови, але загальному занепадові української культури та української
мови, який спостерігається останніми роками на кожному кроці сприяє наше
загальне небажання порозумітися.
Життя на дуже пестило нашу мову на шляху до
утвердження її в різних сферах спілкування: то не було умов для розвитку
наукового стилю, то до краю звужувано рамки офіційного використання, то
ретельно винищувано її
творців та плекальників. Але, незважаючи на це, українська мова ввійшла в коло
найрозвиненіших мов світу, має викристалізувані норми на всіх рівнях. Ці норми
треба засвоїти й дотримуватись їх, а не творити нові там, де немає жодної
потреби на це.
Якою мовою говорить сьогодні Україна? Однією з
характерних рис мовної ситуації в Україні є так званий „суржик”. Ця мовна
хвороба, суміш із двох мов, на жаль, охопила сьогодні переважну більшість
населення України. Причому чимдалі це явище поширюється, незважаючи на те , що
мовним питанням стурбовані всі. Тільки, на мій погляд, турбота і піклування у
кожного свої. Останнім часом здається, що питання професійної чесності,
моральності, порядності, патріотизму стосується тільки освітян. За висловом
В.Сухомлинського „ У школі повинна бути передусім висока мовна культура,
повинна панувати атмосфера великої чутливості до слова: сказане чи написане
неправильно має звучати не тільки для вчителя, але й для школяра таким же дисонансом,
як фальшива нота для людини, яка володіє високим музичним слухом...”. Дитину
віддають до дитсадка чи до школи, в яких її повинні навчити рідної української
мови, пошані до неї, пошані до традицій українського народу. Ввечері і вранці
дитина вмикає домашнього „вихователя”, по якому чує у кращому випадку в 1 – 2
телепередачах для дітей мову, якої її намагаються навчити. За межами родини
вона потрапляє в іномовне оточення і змушена переходити на іншу мову
спілкування, намагаючись пристосуватися до нього. Особливо це стосується
мешканців східноукраїнського міста, що розмовляє в родині своєю мовою. Ніхто не
сперечатиметься із тим, що саме в родині дитина повинна виховуватись в пошані
до мови, а не долати перешкоди. Мовну особистість формує мовне середовище. Брак
такого середовища не дає змоги особистості практично випробувати володіння
мовою. Адже не секрет, що відшліфована літературна мова існує в Україні тільки
в писемній формі, але якій? Чи завжди наші діти розуміють і цікавляться
підручником, якщо він не адаптований до дитячого сприйняття дійсності? Як
показало опитування, таких цікавих, адаптованих підручників обмаль.
Сьогодні чи не найбільше розхитують і знецінюють
українську мову засоби масової інформації, тобто ті чинники, які повинні плекати
літературну норму. Деморалізуючий суржик і мовне безкультур’я свідомо і
послідовно насаджуються засобами масової інформації. Годі й говорити про
пересічного громадянина, бо телевізійні ведучі часом видають такі перли, неначе
замість рідної мови вивчали мову далеких островів . Політики ...- їм сьогодні,
здається, зовсім не до того, якою мовою ми говоримо. Але не слід нам забувати,
що шлях до порозуміння - це розмова, наскільки грамотною, зрозумілою вона буде
співрозмовникам, настільки настане взаєморозуміння між людьми.
Література:
1. Антисуржик. Вчимося ввічливо
поводитись і правильно говорити / За загальною редакцією Олександри Сербенської:
Посібник.- Львів: Світ, 1994.-152с.
2. Кочан І.М., Токарська А.С.
Культура рідної мови. - Л.: Світ, 1996.-232с.
Відомості про автора:
Пустоварова Олена Олександрівна – викладач української мови
кафедри Гуманітарних наук та української мови Сєвєродонецького технологічного
інституту Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля.
Домашня адреса