Право / 4. Трудове право і право соціального забезпечення

Лапкін А.В.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Критерії розмежування цивільно-правової і матеріальної відповідальності

Критерії розмежування матеріальної відповідальності у трудовому праві і майнової у цивільному праві можна умовно поділити на дві великі групи. Перша і основна стосується підстав і умов настання матеріальної та цивільно-правової відповідальності, і виявляється при аналізі складів передбачених відповідними галузями права правопорушень.

1. Об¢єктом трудового правопорушення є трудові правовідносини, що включають обов¢язки зі збереження майна і відшкодування шкоди. Об¢єктом цивільного правопорушення є цивільні правовідносини: майнові та особисті немайнові.

2. Протиправність. Для трудового правопорушення вона полягає у порушенні норм трудового права, які покладають на працівників обов¢язки зі збереження майна, а на роботодавця – створення необхідних для цього умов. Протиправність як умова цивільно-правової відповідальності відрізняється не лише належністю норм, що порушуються, до цивільного права, а й більш широким за обсягом колом прав і обов¢язків, що охороняються цивільно-правовою відповідальністю порівняно з матеріальною.

3. Шкода. Вона є досить чітким критерієм розмежування і включає два аспекти:

а) у цивільному праві шкода трактується ширше, ніж у трудовому, і, крім реальних збитків, включає упущену вигоду (відповідальність за яку, відповідно до трудового законодавства, не може бути покладена на працівника);

б) у трудовому праві значно вужча, ніж у цивільному, сфера притягнення до відповідальності за завдану моральну шкоду. Право на її відшкодування має лише працівник.

4. Причинний зв¢язок між протиправним діянням і заподіянням шкоди. На відміну від трудового права, де встановлення необхідного причинного зв¢язку є обов¢язковою умовою притягнення до відповідальності, у цивільному праві в окремих випадках встановлення причинного зв¢язку не вимагається (неустойка).

5. Факультативні елементи об¢єктивної сторони правопорушення (час, місце, спосіб його вчинення). В трудовому праві їм приділяється більше уваги, вони впливають на обсяг відшкодування шкоди, тоді як у цивільному праві вони зазвичай не враховуються.

6. Вина. Вона є обов¢язковою умовою кожного з цих видів відповідальності. Однак у цивільному праві у випадках, прямо встановлених у договорі чи законі, можлива відповідальність без вини (напр., ч.2 ст.612, ч.2 ст.950 ЦК України).

7. Суб¢єктний склад. Суб’єкти матеріальної відповідальності чітко визначені (працівник і роботодавець), а цивільно-правової – не завжди. Сторони матеріальної відповідальності завжди пов¢язані трудовими правовідносинами і не є рівноправними, тоді як при цивільно-правовій відповідальності вони завжди рівноправні, але не завжди перебувають у правовідносинах одне з одним.

Наступна група відмінностей і відповідних їм критеріїв розмежування стосується характеру, порядку, особливостей застосування цивільно-правової і матеріальної відповідальності.

1. Індивідуальний характер матеріальної відповідальності. Працівник завжди відшкодовує шкоду особисто, це стосується і неповнолітніх працівників. Натомість у цивільному праві існує субсидіарна відповідальність, коли шкоду відшкодовують не ті особи, які її заподіяли.

2. Солідарна відповідальність. При матеріальній відповідальності солідарне відшкодування застосовується лише якщо шкода заподіяна спільними умисними діями працівників або працівника і інших осіб. Натомість в цивільному праві солідарна відповідальність застосовується як загальне правило.

3. Обов¢язок доказування умов, необхідних для притягнення винної особи до відповідальності. При матеріальній відповідальності працівника тягар доведення цих умов покладається на роботодавця. Натомість в цивільному праві потерпілим доводиться шкода і причинний зв¢язок, а правопорушником – відсутність протиправності діяння і вини.

4. Обсяг відповідальності. В цивільному праві відповідальність є повною за загальним правилом, а матеріальна відповідальність працівника, як правило, обмежена.

5. Обставини, які впливають на розмір відповідальності. В трудовому праві в основу зменшення розміру відшкодування шкоди покладено об¢єктивний критерій («відсутність умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей»), а в цивільному - суб¢єктивний (ступінь вини потерпілого – ч.2 ст.1193 ЦК).

6. Порядок стягнення шкоди. При матеріальній відповідальності він є більш диференційованим, ніж при цивільно-правовій, значні повноваження має потерпіла сторона (роботодавець).

7. Строки притягнення до відповідальності. Вони є різними для матеріальної і цивільно-правової відповідальності, в трудовому праві існує їх більша диференціація.

8. Санкції. В трудовому праві умови і порядок їх застосування мають специфіку і варіативність, порівняно з цивільним правом, натомість цивільно-правова відповідальність передбачає специфічні види санкцій, яких немає в трудовому праві.

9. Підстави звільнення від відповідальності. Обставини, що є підставами звільнення від матеріальної відповідальності (наприклад, крайня необхідність) не вважаються такими при цивільно-правовій відповідальності.

Таким чином, існує достатньо критеріїв, які дають змогу стверджувати, що матеріальна і цивільно-правова відповідальність є різними і самостійними видами юридичної відповідальності.