Секція Психологія і соціологія; підсекція №9 Психологія розвитку

Захарук Т.В.

Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, м. Київ

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ Я-КОНЦЕПЦІЇ

У ДЕВІАНТНИХ ПІДЛІТКІВ

Становлення особистості та її взаємодія з навколишнім світом – одна з надзвичайно актуальних проблем науки, якій присвячено немало філософсько-соціологічних та психолого-педагогічних досліджень. Однак залишається ще багато проблем з людинознавства, які потребують уваги вчених. До таких відноситься проблем Я-концепції особистості, яка досліджується багатьма вітчизняними і зарубіжними психологами: її структура, розвиток, чинники, що впливають на її формування, роль у житті людини тощо розглядають І.С.Кон, В.В.Столін, Д.О.Леонтьєв, Н.Ю.Максимова, Р.В.Моляко, І.С.Булах, У. Джемс, Е. Еріксон, Розенберг, К.Роджерс, Р.Бернс та ін.

Відомо, що Я-концепція впливає на всі життєві прояви людини, відіграючи самостійну роль у її житті, починаючи з дитинства і до глибокої старості. Особистість сприймає навколишній світ, будує свої взаємини через призму власної Я-концепції, яка сприяє формуванню відчуття визначеності, узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань.

Даючи визначення Я-концепції, Р.Бернс зазначає, що вона окреслює не просто те, що собою являє індивід, а й що він про себе думає, як розглядає свої можливості в діяльності й розвитку в майбутньому [ 2, c31].

У психології ще недостатньо досліджень, спрямованих на вивчення умов формування та інтеграції особливостей становлення й характеристик компонентів позитивної Я-концепції. В більшості випадків учені описують окремі критерії Я-концепції взагалі і позитивної зокрема. Недостатньо вивчений розвиток позитивної Я-концепція у дітей і підлітків. Глобалізація досліджень формування позитивної Я-концепції і її особливостей ставить перед дослідниками низку питань, на які необхідно шукати відповіді: в які вікові періоди найактивніше відбувається процес розвитку позитивної Я-концепції; які чинники стають визначальними у формуванні позитивної Я-концепції в різні вікові періоди; роль значущих дорослих і однолітків у становленні позитивної Я-концепції в підлітковому віці; критерії позитивної Я-концепції підлітка; умови формування позитивної Я-концепції в підлітковий період; закономірності розвитку цього складного динамічного особистісного психологічного утворення.

Про формування позитивної Я-концепції можна говорити, коли в особистості (у т.ч. дітей різного віку) проявляється й закріплюється бажання й прагнення до самопізнання та саморегуляції власної поведінки.

Дослідження вимагає ще одна проблема – особливості Я-концепції підлітків з нормативною й девіантною поведінкою: в чому проявляються ці відмінності?; які особистісні характеристики найбільш властиві Я-концепції підлітків з поведінковими девіаціями (у порівнянні з особливостями Я-концепції підлітків з нормативною поведінкою)? тощо.

Для створення моделі розвитку позитивної Я-концепції підлітка ми взяли за основу вивчення її чинників та особливостей компонентів в контексті концепції особистісно орієнтованого виховання (за І.Д.Бехом), що стверджує ідею розвитку високого рівня самосвідомості, який спрямує його на доброчинні дії, ставлення до себе через ставлення до інших, усвідомлення себе як особистості й самоцінності, вибір морального й духовного саморозвитку і самоутвердження в служінні іншим [3].

Позитивну Я-концепцію прирівнюють до позитивного ставлення до себе, прийняття себе, до самоповаги, відчуття власної цінності. Така Я-концепція позначається трьома факторами: міцною впевненістю в імпонуванні іншим людям, упевненістю в наявності здібності до певного виду діяльності і почуттям власної значущості [ 2, с. 37; с. 27]. Критеріями позитивної Я-концепції підростаючої особистості (в т.ч. підлітка) є:

- прагнення до схвалення з боку інших (батьків, учителів і ін.), що формує почуття власної значущості;

- здатність досягти мети в діяльності – розвиває почуття впевненості у своїх силах, у власній компетентності;

- почуття власної значущості – витікає з загальної оцінки самого індивіда на основі оцінювання двох перших моментів, наскільки він імпонує іншим, яка його компетентність.

Батьки, вчителі, однолітки в процесі спілкування і взаємодії можуть і повинні переконати підлітка, особливо невпевненого в собі, в тому, що: він потрібен; що подобається іншим; що може досягати успіху в діяльності, яку він обирає; що він значущий для них. Таке ставлення оточуючих до підлітка - важливий крок до формування його позитивної Я-концепції.

Наявність у індивіда Я-концепції можна констатувати, коли він, профільтрувавши чуттєву інформацію про себе, наповнив її особистісними значеннями щодо себе і навколишнього світу. Існування та спрямованість вказаних значень залежать від того, з яким знаком – “ + ” чи “-” зміст Я-концепції, позитивний чи негативний бік переважає у структурі і змісті її компонентів.

Враховуючи, що Я-концепція особистості визначає особливості її поведінки, перед дослідниками постає ще одна актуальна проблема – формування позитивної Я-концепції у підлітка, яка б спрямовувала його активність на добродійні вчинки, на самопізнання й самоактивність, на бажання й прагнення творити своє життя, творити себе [ 3].

Отож, позитивна Я-концепція не виникає спонтанно під впливом оточуючих (сім’ї, вчителів, добре вихованих друзів). Її розвиток , змістовне наповнення позитивом її компонентів вимагає активності самого підлітка. Згідно концепції особистісно орієнтованого виховання на певному етапі свого розвитку особистість сама формує власне “Я”, проявляючи високу самосвідомість і волю, відповідальність за свою поведінку. Високий рівень самосвідомості спрямовує особистість підлітка не лише на вибір соціально значущої поведінки, а й на самовдосконалення, тобто самокорекцію, подолання негативних якостей у складі свого “Я”. З досвіду виховної роботи вчителів з підлітками як з нормативною, так і з девіантною поведінкою та сімейного виховання відомо, що позбавитись певних недоліків свого характеру чи негативних звичок у поведінці без прояву вольових рис, зусилля самого підлітка неможливо. Необхідна вольова саморегуляція поведінки, окремих дій і вчинків, встановлення перепон прояву негативних звичок, якостей, а також вправляння, тренування прояву позитивних. Для цього підлітку потрібні цілеспрямованість, працелюбність, наполегливість, сила волі, мужність, принциповість та інші вольові якості. Виховання їх у підлітка значущими дорослими необхідно перевести на рівень самовиховання, що розвиває відповідальність за себе, за досягнення поставлених перед собою цілей, закріплює впевненість у свої сили, почуття обов’язку.

При вивченні особливостей Я-концепції підлітків з нормативною поведінкою та девіантів, нами проведена низка досліджень. Так, відповідаючи на питання: “Хто, як правило, впливає на вашу поведінку (на прийняття рішення здійснити той чи інший вчинок)”, майже усі досліджувані дев’ятикласники з обох вказаних груп одностайно зазначили, що це лише їхнє особисте рішення. Однак дві третини підлітків з нормативною поведінкою відмітили, що в тій чи іншій ситуації орієнтуються на те “що про це скаже тато (мама)”, “як я потім подивлюся у вічі” родичам, учителям, знайомим, “я ж не покидьок” тощо. З поміж підліткв-девіантів на подібні орієнтири вказала лише четверта частина опитаних. Це й не дивно. Як виявлено, для 71% опитаних з нормативною поведінкою характерна особистісна значимість моральних властивостей, і лише для 37% девіантів.

Описуючи власне “Я”, підлітки-нормативи вказують також на значення особистісних якостей (46%), вольові характеристики (37 %), інтелектуальні (19 %) та емоцій (14 %) якості. Серед досліджуваних підлітків-девіантів значимість особистісних якостей відмічають лише 23%, а інтелектуальні, вольові й емоційні якості вважають не актуальними для себе (особливо на рівні саморозвитку, самоконтролю), - відповідно вказали на нах 4,6 %, 3% та 3% опитаних.

Проведення формуючого експерименту (тренінг по самопізнанню та самовдосконаленню: формування позитивної Я-концепції підлітків з девіантною поведінкою) виявив позитивну динаміку розумінні власного “Я”, значимості моральності поведінки та соціального її схвалення(58%), розвиток та вправляння вольових якостей особистості (52%), вправляння емоційними станами (тривожність, роздратованість, агресивність ) (40 %), значимість інтелектуальних якостей особистості (28, 5%). Як і до формувального експерименту, для девіантів актуальними залишились зовнішні ознаки власного “Я” (22%), а також збільшилась кількість досліджуваних( з 4,6 % до тренінгу до 16,5 % після тренінгу), які вбачають користь для власного вдосконалення в різних видах захоплень (в основному спортом).

Отже,аналіз наукової літератури та результати емпіричних досліджень дозволяють зробити певні висновки щодо умов розвитку позитивної Я-концепції та її компонентів у підлітків(зокрема девіантів).

Психологи приходять до висновку, що вирішальне значення для формування позитивної Я-концепції в підлітковому віці мають взаємодія і спілкування зі значущими іншими. Особливе місце серед них посідають батьки, оскільки саме вони в дитинстві закладають фундамент Я-концепції. Установки на себе, знання про себе, самооцінка в дитини формуються під їхнім впливом у сімейному “замкнутому” просторі, під дією їх ставлення до дитини, оцінювання її вчинків і поведінки в цілому. Проте спеціально організована профілактико-корекційна робота, спрямована на розвиток самопізнання і самовдосконалення власного “Я” підлітком, активізації його само вправляння можуть забезпечити продуктивне вирішення проблеми становлення особистості девіантного підлітка.

Література:

1. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986.

2. Бех И.Д. Виховання особистосты. У двох книгах. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – К.: Либідь, 2003.

3. Булах І.С. Концептуальна модель становлення моральної самосвідомості особистості у підлітковому віці //Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Вип.. 16, 2002.

4. Булах І.С. Пріоритетні позиції у визначенні провідних компонентів та критеріїв розвитку особистості підлітка // Психологія. Збірник наукових праць: НПУ імені М.П.Драгоманова, Вип.12, 2001.

5. Булах І.С. Психологія особистісного зростання – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2003.

6. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. – М.: Педагогіка, 1991.

7. Волинська Л.В. Самосвідомість та Я-концепція особистості // Загальна психологія / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.,1999

8. Клейнберг Ю.А. Психология девиантного поведения. – М., 2001

9. Кон И.С. Категорія “Я” в психологии // Психологический журнал, 1981. – Т.2. - №3. – С.25 – 38

10. Лебедев С.Г. Психологический тренинг развития самосознания у подростков // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. - №5. – С.61 – 73

11. Мізерна О.О. Корекційна тренінгові програма “Самовдосконалення” для подолання агресивних проявів серед підлітків // Практична психологія та соціальна робота. - №4, 2003. – С. 37 – 43; №5, 2003. – С. 54 – 60.

12. Ніколенко О.С. Профілактика й корекція девіантної поведінки підлітків: Навч.-метод. посібник. – Чернівці: Рута, 2004.

13. Психосоциальная коррекция и реабилитация несовершеннолетних с девиантным поведеним / Под ред. С.А.Беличевой. – М., 1999

14. Самосознание и защитные механизмы личности /Ред.-сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд.дом “БАХРАХ-М”. – М., 2003.

15. Слободянюк И.А. Психологические условия формирования адекватного «Я-образа» в подростковом возрасте: Дисс. к.пс.н. – К., 1989

16. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. – М.: Изд-во Моск. Университета, 1989.

17. Тарновська О.С. Девіантна поведінка особистості – проблема теорії і практики // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, Вип.16, 2002.

18. Тарновська О.С. Девіантна поведінка підлітків і превентивна робота: Навч.-метод. посібник. –У 2-х част. – Чернівці: Рута, 2003.