Фізична культура і спорт, 1

Добровольська Н.О., Паламарчук М.А., Хафізов Р.О., Каліновська Т.М., Хамітов Р.Т., Калмикова В.І.

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького

Кафедра фізичного виховання та здров’я.

Визначення структури фізичного стану студентів та подальших його змін під впливом занять фізичною культурою в різних ергофізіологічних режимах.

Соматичний та фізичний стан людини у різні періоди життя має кількісні та якісні відмінності, які пов’язані між собою. Відомо, що за певних рівних умов, соматичний стан краще у тих людей, які мають більш високий рівень фізичного стану, тобто мають більші функціональні резерви організму. Найчастіше лікарі та педагоги ототожнюють фізичний стан людини з поняттям «фізичний розвиток», при цьому збільшення морфологічних параметрів людини трактується як позитивне та біологічно доцільне і тому висновок, щодо змін функціональних резервів організму, здійснюється на підставі урахування ступеню відхилень антропометричних показників від середньостатистичних. Зараз велика кількість дослідників розглядає фізичний стан як сукупність взаємопов’язаних показників (факторів), таких як вік, стать, антропометричний статус, функціональний стан різних систем організму, фізична працездатність, розвиток психомоторних якостей, рівень рухової підготовки, тощо.

Наше дослідження було спрямоване на визначення структури фізичного стану студентів на час вступу до Донецького державного медичного університету і подальших його змін під впливом занять фізичною культурою в різних ергофізіологічних режимах. До дослідження було залучено 285 студентів та 415 студенток у віці 20,3 ± 0,5 і 18,0 ± 0,3 років відповідно. При дослідженні використовували спортивно-педагогічні, фізіологічні й математичні методи, які характеризують антропометричний статус, різні рухові якості, стан кардіореспіраторної системи, фізичну працездатність та її фізіологічну вартість, показники енергетичного потенціалу, витривалість до гіпоксії.

Протягом навчального року тричі реєструвалися антропометричні показники (маса тіла та зріст, обхват і екскурсія грудної клітини); показники абсолютної статичної сили і витривалості до граничного та половинного зусилля (максимальна сила м’язів спини і кисті та час утримання максимального і половинного зусилля); силова динамічна витривалість (кількість підтягувань, розгинання рук в упорі, присідань на одній нозі, тощо); швидкість (час бігу на дистанцію 30 м з ходу; 60 і 100 м із старту); динамічна сила ніг (результат стрибка у довжину з місця і час бігу на 30 м із старту); координаційна підготовленість (час бігу на дистанцію 30 м „змійкою” між шістьома перешкодами); аеробно-анаеробна продуктивність (час „човникового” бігу на дистанції 120; бігу на 500м, 1000м і 2000м або 3000 м); стан кардіогемодинаміки (пульс, кров’яний тиск за Коротковим) і респіраторної системи (ЖЄЛ, МВЛ, швидкість вдиху та видиху); витривалість до гіпоксії (проби Штанге і Генчі). Крім того, за деякими переліченими показниками обчислювали: індекси Кетлє і Ерісмана, життєвий показник, співвідношення сили кисті і спини до маси тіла, різницю між часом бігу на дистанцію 30 м зі старту „змійкою”, співвідношення результату у стрибках в довжину з місця до довжини тіла, коефіцієнт ефективності кровообігу та ін. Фізіологічна вартість тестів різної потужності і тривалості оцінювалися за приростом і абсолютними значеннями пульсу. Загалом, під час дослідження було визначено 15 746 прямих та непрямих показників. Для встановлення значення окремих показників у загальній структурі фізичного стану використовували факторний аналіз, за допомогою якого встановлено по чотири прямих та узагальнюючих фактори, які описують від 70,9 до 73,2 % загальної дисперсії вибірки, частка дисперсії, що не пояснюється, складала від 25,8% до 29,1 %.

На підставі одержаних результатів факторного аналізу було встановлено, що у структурі фізичного стану юнаків-першокурсників провідним є антропометричний статус – 26,1% (довжина та вага тіла, індекси Кетлє і Ерісмана, обхват грудної клітки, показники статичної сили). Другий фактор– (25%) представлено показниками швидкісно-силової підготовки ( стрибок у довжину з місця і біг на 30 м з ходу; часом подолання 30 м з ходу, 60 і 100 м зі старту. Третім фактором був енергетичний потенціал – 15,2% (ІГСТ, швидкість бігу на 1000 та 3000 м). Четвертий фактор визначався витривалістю до гіпоксії (затримка дихання після видиху) і складав у студентів 6,9%. У дівчат-першокурсниць у структурі фізичного стану на першому місці також опинився антропометричний статус (41,4%); на другому місці - показник енергетичного потенціалу (21,9%); на третьому – витривалість до гіпоксії –

( 5,5%), на четвертому – фактор швидкісно-силової витривалості (2,2%).

Оптимізація фізичного стану студентів відбувалася з урахуванням співвідношення вихідних і нормативних показників фізичного стану. За допомогою відповідного математичного апарату обчислення було встановлено найбільш інформативні і стабільні показники. Вони включалися у агрегірований індекс фізичного стану (ІФС), який визначається рівнянням множинної регресії. В подальшому ІФС використовували для кількісної оцінки змін фізичного стану студентів у процесі занять фізичною культурою. Крім того, для оцінки окремих показників рухової підготовки було розроблено порівняльні норми у вигляді шкал або таблиць стандартів, усі варіанти яких перебували у межах значень Х ± 3G.

Навчально - тренувальні заняття проводилися з використанням збалансованого поєднання різних ергофізіологічних режимів , реалізованих у вигляді двох програм, спрямованих на поліпшення тих або інших фізичних якостей. Поточний контроль за ефективністю впливу цих програм здійснювався як за окремими компонентами фізичного стану, так і комплексно. Заняття проводилися за методом кругового тренування, який передбачав використання різних за біомеханічною структурою фізичних вправ, спрямованих на розвиток конкретних рухових якостей під час одного уроку. Дослідження, що виконувалися протягом двох років, довели, що тренувальні програми, які нами використовувалися не призвели до суттєвих змін морфометричних показників організму студентів та студенток. Натомість значно покращилися показники швидкісно - силової підготовки, збільшився енергопотенціал та витривалість до гіпоксії та ін., тобто ті фактори, що характеризують функціональні резерви організму та його фізичний стан. (табл.1.)

Таблиця 1

Структура фізичного стану студентів

№ п/п	ФАКТОРИ	Вклад факторів у загальну дисперсію вибірки
		Чоловіки		Жінки
		Вихідна струк тура (%)	Зміни структури під впливом тренувальних програм, %	Вихідна струк тура (%)	Зміни структури під впливом тренувальних програм, %
1.	Антропометричний статус	26,1	28,7	41,4	28,8
2.	Швидкісно – силова підготовленість	25,0	33,5	2,1	14,6
3.	Енергетичний потенціал	15,2	17,4	21,9	26,5
4.	Витривалість до гіпоксії.	6,9	8,4	5,5	7,5
*Д – загальна дисперсія вибірки		73,2	88,0	70,9	77,4

Зміни рухових якостей та фізичного стану в цілому досягнуті, з одного боку, за рахунок адекватної перебудови нервово–м’язового апарату та підвищення енергопотенціалу,а з іншого - за рахунок удосконалення міжсистемної регуляції організму як студентів, так і студенток.

Таким чином, оптимізація фізичного стану спортсменів з використанням розроблених програм досягається за рахунок збільшення питомої ваги фактора рухової підготовки рівня цієї підготовки.

Питома вага антропометричного статусу в загальній структурі фізичного стану у юнацькому віці і далі суттєво знижується.

Таким чином, фізичний статус студентів молодших курсів, які займаються фізичною культурою у відповідному ергофізіологічному режимі, змінюється переважно за рахунок покращення швидкісно – силової підготовки, витривалості та показників енергозабезпечення, а роль антропометричного статусу значно зменшується.