Фізична культура і спорт, 1

Добровольська Н.О., Середенко Л.П., Гуржеєва Н.І.,

Калиновська Т.М., Кобзар А.М.

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького

Кафедра фізичного виховання та здоров’я.

Розвиток загальної фізичної витривалості як основи фізичного виховання студентів спеціальної медичної групи

Фізичний стан студентів, віднесених за станом здоров’я до спеціальної медичної групи, значно поліпшується під впливом занять, спрямованих на розвиток загальної витривалості. Дозовані за обсягом та інтенсивністю циклічні вправи, що застосовуються в аеробному режимі, сприяють підвищенню фізичної працездатності, поступовому розвитку загальної витривалості.

Сучасні умови вищої школи висувають підвищені вимоги до фізичної підготовленості і стану здоров'я студентів. Навчальний процес по фізичному вихованню у вузі спрямовано на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних якостей і на підвищення рівня фізичної працездатності студентів. Основний зміст занять по фізичній культурі зі студентами спеціальної медичної групи спрямовано на забезпечення загальної фізичної підготовки, усунення функціональних відхилень і недоліків у фізичному розвитку, на ліквідацію відставання у розвитку рухової функції і виховання фізичних якостей, а також на формування професійно-прикладних навичок і умінь, необхідних для майбутньої професійної діяльності. У зв'язку з цим цілеспрямований розвиток фізичних якостей, у тому числі і загальної витривалості, у студентів спеціальної медичної групи є однією з головних задач фізичного виховання у вузі.

Педагогічні спостереження, що проводилися у вузах Донецька, показали, що в процесі навчальних занять фізичною культурою, викладачі приділяють недостатню увагу розвиткові загальної витривалості у студентів спеціальної медичної групи, значно обмежуючи вправи, що вимагають її прояв. У результаті студенти спеціального навчального відділення пізно прилучаються до фізичних навантажень на витривалість. Це призводить до того, що вони не одержують тривалої і систематичної підготовки до бігу на довгі дистанції і не можуть виконувати залікові нормативи з бігу на 2000 і 3000 м.

Ціль дослідження - експериментально перевірити можливість виховання загальної витривалості у студентів спеціальної медичної групи з застосуванням дозованих циклічних вправ аеробної продуктивності і розробити методику її розвитку.

Для досягнення зазначеної мети застосовувалися наступні методи дослідження: педагогічні спостереження, контрольні іспити, степ-тест РWС170, функціональна проба (20 присідань за 30 с), пульсометрія, спірометрія, спірографія, пневмотахометрія, велоергометрія, судинна реакція на охолодження (холодова проба М.Є.Маршака), кистьова і станова динамометрія, педагогічний експеримент, математична статистика.

Дослідження проводилися в 2002-2006 р. на базі кафедри фізичного виховання Донецького медичного університету. Під спостереженням знаходилося 250 студентів першого курсу, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи. Більше 45% з них страждали захворюваннями серцево-судинної системи й органів дихання, 20% - розладами шлунково-кишкового тракту, 25% - міопією, 10% - порушеннями опорно-рухового апарату та іншими захворюваннями . На початку дослідження студенти експериментальних та контрольних груп за фізичною підготовленістю та функціональними показниками не мали істотних розходжень.

З метою виховання загальної витривалості і поступового розвитку фізичної працездатності в процесі навчальних занять зі студентами експериментальних груп переважна увага (більше 35-40% часу) приділялася циклічним вправам аеробної продуктивності. Для розвитку загальної витривалості використовували біг у повільному темпі на 500-2000 м, дозована ходьба в чергуванні з бігом помірної інтенсивності і змішане пересування (біг-ходьба) на 500-3000 м, їзда-педалювання на велотренажері тривалістю 3-10 хв з інтенсивністю 55-60% від максимальної, крос по пересіченій місцевості на дистанцію 500-1500 м зі швидкістю 1,5-2 м/с. У процесі занять використовувалися також рухливі ігри з елементами бігу, ходьби, стрибків і спортивні ігри (волейбол, баскетбол, футбол) за спрощеними правилами тривалістю 10-20 хв.

: Обсяг бігових навантажень поступово, від заняття до заняття, підвищувався з урахуванням фізичної підготовленості і функціональних можливостей студентів спеціальної медичної групи. У перший та другий тижні дистанція бігу в повільному темпі в чергуванні з ходьбою складала 25-30% від максимальної відстані. За даними наших спостережень, максимальна відстань склала 1400-1600 м - для чоловіків, 1000-1200 м - для жінок. Обсяг бігового навантаження на кожному занятті у перші два тижні складав - 400-450 м, час пробігання - 135-140 с, швидкість бігу - 2,5-3 м/с. Довжину дистанції дозували за наступною схемою: 100 м бігу + 50 м ходьби + 30 с бігу + 20 с ходьби - два рази з інтервалом відпочинку не менш 5 хв після кожного повторення; 100 м бігу + 100 м ходьби + 150 м бігу + 70 м ходьби - два рази з інтервалом відпочинку 5-6 хв; 25 с бігу + 25 с ходьби + 30 с бігу + 30 с ходьби - два рази з інтервалом відпочинку 5-6 хв; 150 м бігу + 150 м ходьби + 100 м бігу + 50 м ходьби - два рази з виконанням дихальних вправ з інтервалом відпочинку не менш 5 хв після кожного повторення.

У наступні два тижні довжина дистанції, що долали студенти, складала 550-600 м. Через кожні шість занять обсяг бігового навантаження збільшувався на 5-10% від первісного. Коли довжина дистанції досягала 950-1000 м, збільшення бігового навантаження здійснювалося за рахунок поступового підвищення швидкості бігу. На перших шести заняттях швидкість бігу не перевищувала 30-35% від максимальної, а в наступних заняттях – 40 - 45%. Максимальна швидкість визначалася часом пробігання середнього 10-метрового відрізку бігу на 30 м з низького старту. Зазначені бігові навантаження найбільш раціональні для розвитку загальної витривалості і підвищення фізичної працездатності у студентів спеціального навчального відділення. Перевищення зазначених обсягів бігових навантажень небажано для студентів, що мають відхилення в стані здоров'я, оскільки воно може привести до значного стомлення.

У залежності від самопочуття студентів і реакції серцево-судинної системи на виконання бігових навантажень, тривалість повільного бігу в чергуванні з ходьбою помірної інтенсивності до кінця навчального року доводилася до 3-12 хв, я обсяг бігових навантажень - до 500-2000 м.

У процесі занять фізичне навантаження контролювали за частотою серцевих скорочень та зовнішніми ознаками стомлення. Не допускалося частішання пульсу більш 155-160 уд/хв та ознак перевтомлення (різке почервоніння, сильна задишка, порушення координації). Оптимальною частотою пульсу при виконанні вправ на витривалість вважалося 150-155уд/хв, відбудовний період тривав не більш 3 хвилин.

За період дослідження студентів, що складали експериментальну группу, було проведено 140 занять (з них 100 - на відкритому повітрі).

Заняття фізичними вправами, що проводили в експериментальних групах по розробленій нами методиці, сприяли інтенсивному розвиткові загальної витривалості, поліпшенню фізичної підготовленості, підвищенню фізичної працездатності у студентів спеціальної медичної групи. По всіх досліджуваних показниках наприкінці спостерігалися більш виражені, статистично вірогідні зрушення з високим рівнем значущості.

У студентів експериментальних груп значно поліпшилися показники силових, швидкісно-силових якостей і витривалості, функціональний стан серцево-судинної і дихальної систем. Фізична працездатність у чоловіків підвищилася на 60,5 кгм/хв, у жінок - на 52,5 кгм/хв, ЖЄЛ підвищилася у перших на 570 мл, а у других - на 450 мл, МВЛ відповідно на 25,1 і 24,3 л. Реакція серцево-судинної системи на стандартне фізичне навантаження наприкінці дослідження характеризувалося зменшенням частоти пульсу, збільшенням пульсового тиску та скороченням відбудовного періоду Нормотонічна реакція спостерігалася у 75% студентів експериментальних груп і у 40% студентів контрольних груп. Істотно поліпшилася судинна реакція на охолодження. Час відновлення температури охолодженої ділянки шкіри після холодової .проби Маршака у експериментальних групах зменшився на І хв 10 с, у контрольних - на 0,14 с, що свідчить про підвищення опірності організму студентів експериментальних груп на вплив занять фізичною культурою на відкритому повітрі з застосуванням циклічних вправ. Крім того зазначено, що протягом навчального року в експериментальних групах спостерігалося 69 випадків захворювань грипом, 65 - ангіною, 70 - гострими респіраторними захворюваннями; у контрольних групах - 139 випадків ангіни, 144 - грипу, 145 - гострих респіраторних захворюваннь. Число випадків і частота захворювань у експериментальних групах було в 2 рази менше, ніж у студентів контрольних груп.

Таким чином, проведені дослідження виявили можливість і доцільність виховання загальної витривалості та розвитку фізичної працездатності у студентів спеціального навчального відділення з застосуванням циклічних вправ в аеробному режимі в процесі навчальних занять по фізичному вихованню. Дозовані по обсягу та інтенсивності циклічні вправи, застосовувані в аеробному режимі по розробленій нами методиці, значно поліпшують роботу органів кровообігу і подиху, підвищують фізичну працездатність, сприяють поступовому розвиткові загальної витривалості, а також дають можливість ліквідувати відставання студентів спеціальної медичної групи у розвитку рухової функції і дозволяють підготувати їх до здачі контрольних нормативів у бігу на 2000 та 3000 м.