Покиньчереда В.В., Козоріз Ю.С.

Науковий керівник: асист. Даценко Г.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Проблеми та перспективи розвитку аудиту в Україні

Формування ринкових відносин в Україні призвело до радикальних змін в плануванні та контролі виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, способи їх досягнення, економічна основа суспільства.

Методи економічного контролю, які використовувались в період адміністративно-командної системи управління нашим суспільством, не можуть вже давати добрих результатів. Відтепер першочергово враховуються інтереси власників комерційних організацій, їх акціонерів, пайовиків, трудового колективу.

Практика підтверджує, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності комерційної організації є впровадження системи аудиту та використання послуг аудиторських фірм. На шляху розвитку аудиторської діяльності в Україні постійно виникають проблеми, всі вони взаємопов’язані і потребують нагального вирішення.

Теоретичним, методологічним й методичним проблемам розвитку фінансово-господарського контролю та аудиту присвячені праці вітчизняних вчених - М.Т. Білухи, О.Д. Василика, В.П. Вишневського, В.М.Геєця, В.І. Кравченка, В.М. Опаріна, Н.І. Рубана, М.В. Федосова та інших.

Розвиток аудиту в Україні розпочався після прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р. Однак, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів [14 c.218].

Ситуація, що склалася в Україні, потребує вирішення проблем, які мають місце у професійній діяльності аудиторів, аудиторських фірм і роблять неможливим успішний розвиток аудиту. До основних проблем розвитку аудиту, слід віднести: недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю; брак достатнього досвіду аудиторської діяльності; недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси - і неосвоєний ринок аудиторських послуг; відсутність типових форм документів з аудиту; відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

Тому, для того, щоб аудит зайняв належне місце в системі фінансового контролю в Україні, сприяв би підвищенню якості управління, необхідно вирішити існуючі проблеми аудиту та дотримуватись принципових умов його подальшого розвитку.

Передусім потрібно створити адекватну нормативну та методологічну основу для проведення аудиту, зокрема розробити й затвердити єдину концепцію розвитку фінансового контролю в Україні. Слід також внести зміни і доповнення в чинне законодавство. Крім того, необхідно розробити з урахуванням найкращої міжнародної практики загальні стандарти професійної етики аудиторів і контролерів.

З метою вдосконалення інформаційної бази, яка є обов'язковою для проведення аудиту, потрібно завершити впровадження механізмів програмно-цільового методу, забезпечивши не тільки формування, а й застосування повної та достовірної звітності про результативні показники діяльності підприємств.

Важливу роль у вдосконаленні методології й практики державного фінансового контролю та запровадженні механізмів аудиту відіграє створення умов для підготовки і атестації аудиторів, що працюють у секторі управління. Необхідно напрацювати комплексний підхід до підбору відповідних фахівців, їх подальшої теоретичної й практичної професійної підготовки. У цьому контексті мають бути розроблені відповідні програми навчання, а також порядок атестації фахівців з контролю й аудиту [2; c.61].

Подальше вдосконалення національної системи аудиту значною мірою пов'язується з передбачуваними змінами чинної Конституції України. Реформування суспільно-політичної сфери сприятиме зміцненню статусу та зростанню значущості аудиту. Насамперед підвищуватиметься роль аудиту в забезпеченні самоконтрольованості, а відповідно й самокерованості громадянського суспільства та сектора економіки, який є його основою. Водночас аудит покликаний стати засобом незалежного контролю та неупередженої оцінки тих аспектів функціонування державної влади, місцевого самоврядування та їх економічної бази, які є визначальними із загальносуспільних позицій.

Сьогодні, особливо у найближчій перспективі, зафіксована у преамбулі Закону України «Про аудиторську діяльність» мета аудиту переміщується у площину загальнонаціональної безпеки. Таке зростання значущості аудиту зумовлено сучасними особливостями приватизації, об'єктами якої є вже не окремі промислові, сільськогосподарські, транспортні, торговельні та інші підприємства, а й стратегічно визначальні блага, сектори та галузі економіки України.

Існуючі в Україні форми державного фінансового контролю, найпоширенішими з яких донедавна були ревізії та перевірки, виявились неадекватними сучасним потребам управління фінансами держави та економікою країни загалом.

Цим вимогам найбільшою мірою відповідає така новітня форма контролю, як державний фінансовий аудит. Його становленню в нашій країні сприяло ухвалення у 2001 р. Бюджетного кодексу України, положеннями якого передбачено здійснення аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ [3; c. 7].

Великого поширення в Україні набуває аудит ефективності виконання бюджетних програм. Його становлення відбувається на основі вивчення та використання зарубіжного досвіду, створення системного (нормативного-правового, інформаційного, методичного, кадрового тощо) забезпечення та побудови організаційної вертикалі виконавців.

У найближчій перспективі набудуть розвитку інші форми контролю. Відповідно це змінить існуючу парадигму чинної в Україні системи державного фінансового контролю. Провідною його формою ставатиме державний фінансовий аудит, здійснюваний за всім спектром названих різновидів.

Постає невідкладна проблема вбудовування незалежного та державного фінансового аудиту в інфраструктуру контролю, здійснюваного у загальнодержавних масштабах. Розбудова цієї інфраструктури, з одного боку, має спиратися на досвід становлення аудиту, а з іншого - сприяти його подальшому розвиткові.

Отже, аудит в Україні являє собою цілісну, ефективно діючу систему з сучасним кадровим, нормативно-правовим, інформаційно-методичним та програмно-технологічний потенціалом, який динамічно оновлюється. Її подальший розвиток потребує підвищення професійної компетентності фахівців з аудиту відповідно до сучасних вимог.

Список використаної літератури

1. Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні // Регіональна економіка. – 2007. – №4. – С.217-222.

2. Чумакова І. Аудит ефективності: зарубіжний досвід та українські реалії // Бухгалтерський облік та аудит. – 2009. – №1. – С. 55-62.

3. Пилипенко І., Шевчук В. Національна система аудиту: проблеми становлення і розвитку // Бухгалтерський облік та аудит. – 2007. – №3. – С. 5-12.