Экономические науки / 7. Учет и аудит

 

Мельничук М.Г.

 

Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана,

кафедра бухгалтерського обліку, здобувач.

 

Метод АВС – калькуляція як підмножина

функціонально-вартісного аналізу

 

Метод АВС – калькуляція відомий в економічній літературі як метод обліку витрат за видами активностей (діяльностей, процесів, функцій) може розглядатися як підмножина функціонально-вартісного аналізу (ФВА), а не ототожнюватися з ним.

Метод АВС – калькуляція визначає і враховує лише вартість витрат в розрізі процесів (операцій) підприємства: у виробництві, маркетингу, продажі, доставці, технічній підтримці, наданні послуг, обслуговуванні клієнтів, в забезпеченні якості і так далі, використовуючи для цього властиві для цього методу принципи. А саме: ресурси споживаються процесами, а процеси споживаються продуктами, що дозволяє методу більш точно розподіляти спожиті ресурси за обґрунтовано встановленими факторами (чинниками, показника) витрат, що ґрунтуються на причинно-наслідковому зв’язку між їх носіями [1, 432; 2, 164]. Але на цьому схожість методу АВС – калькуляції та методології ФВА закінчується. Так як метод ФВА розглядає продукт, що виготовляється підприємством як сукупність усіх процесів, а тому ураховує вартість кожного процесу та його тривалість, що дозволяє здійснювати постійний моніторинг поліпшення бізнес-процесів [3, 64]. Не дивлячись на спрощену інтерпретацію принципів ФВА, очевидно, що метою застосування методів ФВА не є калькулювання і облік витрат підприємств, на що спрямовані принципи АВС – калькуляції. Крім того якщо підприємство багато номенклатурне, або продукти, що їм виготовляються не однорідні, розглядати вартість цих продуктів як просту сукупність вартості процесів стає не можливим. А  тому доцільним стає принцип розподілу витрат, що використовує метод АВС- калькуляції.

Поєднання двох методів дозволяє застосувати на підприємстві процесно-орієнтований облік і контроль за спожитими ресурсами, з метою отримання альтернативної інформації для прийняття управлінських рішень.

Так застосування технології ФВА при організації обліку і калькуляції витрат за методом АВС – калькуляція дозволяє успішно вирішувати наступний круг завдань:  формалізувати бізнес-процеси і операції, відповідно роботі кожного структурного підрозділу і посадової особи підприємства; оптимально розподілити бізнес-процеси і операції між структурними підрозділами і співробітниками; визначити типи витрат в розрізі бізнес-процесів; встановити фактори (чинники, показники) їх розподілу за прямим причинно-наслідковим зв’язком; здійснювати аналіз витрат в розрізі структурних підрозділів підприємства; проводити вартісний порівняльний аналіз та оцінку ефективності виконання бізнес-процесів (виробничих, забезпечувальних, адміністративно-збутових); знижувати матеріальні витрати на виконання бізнес-процесів; оптимізувати бізнес-процеси за тимчасовими і вартісними показниками, потребою в ресурсах;  організувати формування бюджетів структурних підрозділів підприємства.

Застосування ж принципів АВС – калькуляції при здійснені функціонально-вартісного аналізу (ФВА) щодо задоволення вимог споживача дозволить вирішувати складні питання створення моделей бізнес-процесів і підприємства в цілому у разі багато номенклатурного та не однорідного виробництва продукту. Проведення функціонально-вартісного аналізу (ФВА моделі таких виробництв дозволяє отримати великий обсяг структурованої інформації (вартісних і тимчасових показників, показників трудомісткості і трудовитрат) не лише по всіх видах бізнес-процесів для аналізу і їх оптимізації, а й у розрізі окремих продуктів за їх видами, а також організаційною структурою підприємства, що сприяє ухваленню управлінських рішень щодо підвищення ефективності і конкурентноздатності підприємства.

У найбільш загальному вигляді алгоритм методу АВС – калькуляції включає наступні етапи [4, 93]:

1) визначення основних видів процесів (діяльностей, операцій), що мають місце в компанії – «activities»;

2) виділення для кожного виду процесів центру витрат (операцій) – «activity centers»;

3) визначення чинника витрат для кожного виду процесів – «cost driver»;

4) виявлення групи витрат «сost pool» - сукупності всіх статей витрат, залежних від одного чинника витрат;

5) визначення критерію розподілу витрат по кожному виду процесів на продукт або інший об’єкт витрат (процес чи послугу) «сost object» відповідно до його потреби в ній;

6) визначення вартості витрат за кожним процесом окремо «сost activities», за функціональним центром «сost activity centers»  та за кожним розподіленим процесом і продуктом «сost object».

 

Література:

1.     Управленческий учет. 3-е издание / Пер. с англ. / Энтони А. Аткинсон, Раджив Д. Банкер, Роберт С. Каплан и др. – Санкт-Петербург.: Вильямс, 2004. – 880 с.

2.     Управление затратами: стратегическое руководство / Давид Дойл. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 264 с.

3.     Функционально-стоимостной анализ: Практическое применение / Робин Купер, Роберт С. Каплан. – М.:Вильямс, 2008. – 352 с.

4.     Разумный учет. Как получить истинную картину затрат с помощью системы АВС / Питер Терни. – М..: Секрет фирмы, 2007. – 384с.