Экономические науки/7. Учёт и аудит

Нестеренко О. Б., Головченко Н. В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Облік амортизації та ремонту основних засобів

Одним із важливих резервів підвищення ефективності виробництва є поліпшення використання основних засобів. З метою одержання прибутку підприємство повинно здійснювати більш раціональне використання своїх основних засобів. Підприємства самостійно планують витрати на всі види ремонтів, виходячи з технічного стану об'єктів основних засобів та забезпеченості матеріальними і фінансовими ресурсами.

Найбільшої уваги заслуговують роботи М. Чумаченка та В. Кириченко, у яких висвітлюються особливості обліку ремонтних робіт, віднесення амортизації до джерела ремонтних робіт з поліпшення основних засобів, а також розглядаються проблеми усунення подвійного включення у витрати виробництва витрат на ремонт.

Разом з тим розгляд амортизації як джерела капітальних інвестицій, на жаль, має більш теоретичний характер, ніж проблема фактичного стану відбиття господарських операцій при обліку амортизації, побудованого відповідно до національного П(С)БО. Від своєчасності та якості проведення ремонтніх робіт залежить ритмічність виробництва, її собівартість, якість, ефективність використання основних засобів, тому це питання є актуальним питанням сьогодення.

Метою статті є дослідження джерел проведення ремонтних робіт на підприємстві для підтримки основних засобів у робочому стані, особливості відображення зазначених витрат у бухгалтерському обліку, а також дослідження проблеми усунення подвійного включення у витрати виробництва витрат на ремонт для забеспечення їх ефективного використання.

Для підтримки основних засобів у робочому стані підприємства змушені щорічно витрачати на їх ремонт значні кошти. Якщо взяти до уваги, що середньорічні витрати на ремонт основних засобів становлять 15-18 % від їхньої первинної вартості, а сума нарахованої амортизації значно нижча зазначеної величини, можна зробити висновок, що через старіння основних фондів витрати, як правило, із часом істотно зростають. Тобто чим старіші основні фонди, тим частішими й більш тривалими є ремонти. Отже, забезпечити повну амортизацію витрат під час експлуатації об’єктів неможливо. Практика використання основних засобів підприємствами показує, що спочатку, протягом усього амортизаційного періоду, має місце поступове збільшення балансової вартості (недоамортизованих сум). Потім, досягши максимуму амортизації, що дорівнює величині первинної або амортизованої вартості, після закінчення терміну граничної експлуатації згадана сума, у найкращому разі, залишається стабільною, скільки б об’єкт не експлуатувався надалі. Слід зазначити, що експлуатація основних фондів після закінчення амортизаційного періоду викликає значне зростання прямих витрат на ремонти, а це неминуче викликає ріст балансової вартості основних засобів і її недоамортизованої частини.

У результаті виникає неприродна ситуація - чим старіший об’єкт, тим більша його вартість.

Відбиття витрат на ремонт у бухгалтерському обліку визначається впливом на майбутні економічні вигоди, які очікуються від використання об’єкта. Згідно з П(С)БО № 7 "Основні засоби" і П(С)БО № 16 "Витрати" витрати на ремонти й інше поліпшення основних засобів, які призводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від використання даних об’єктів, включаються в первинну вартість основних засобів. Отже, залишкова вартість зростає, але розмір раніше нарахованої амортизації при цьому залишається на попередньому рівні.

Витрати, які здійснюються на відновлення або підтримку основних засобів у робочому стані, списуються на витрати того звітного періоду, у якому вони здійснені. Крім того, в обліку списання витрат відбивається також за місцями експлуатації основних засобів. Питання вторинного включення в собівартість витрат, пов’язаних з експлуатацією основних фондів у частині проведених ремонтів, потребують подальшого теоретичного та практичного розвитку, оскільки при нарахуванні амортизації основних засобів відбувається формування собівартості та включення її у витрати періоду. При списанні витрат на ремонт, що не поліпшує технічні характеристики основних фондів підприємства, виходячи зі стандартів обліку, зазначені витрати включають до складу витрат звітного періоду. Витрати на такий ремонт не відбиваються в бухгалтерській інформації, що характеризує фактичний моральний і фізичний стан об’єкта, не змінюють розмір первинної вартості й суму амортизації.

Витрати на ремонт основних засобів відбиваються в бухгалтерському обліку таким чином:

1) на суму здійснених витрат збільшується балансова вартість, що згодом призводить до зростання амортизаційних відрахувань й, отже, до збільшення витрат підприємства за елементом собівартості "амортизація". Однак встановлене джерело (амортизація) по виконаних роботах при цьому не змінює своєї величини, тому що відбувається збільшення первинної вартості основних засобів;

2) витрати на зазначені ремонтні роботи відразу потрапляють у витрати поточного періоду, не змінюючи ані первісну вартість, ані розмір амортизаційних відрахувань.

Однак необхідно відзначити, що зазначені витрати збільшують термін корисного використання основних засобів, їх надійність, стан техніки безпеки й інші характеристики, тому ми вважаємо, що показники фізичного й морального зношування мають бути зменшені.

З метою усунення подвійного збільшення собівартості на думку Кириченка В. В., будь-які витрати по ремонту основних засобів потрібно акумулювати на рахунку №15 "Капітальні інвестиції" і відбивати в обліку записом відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків.

Надалі рахунок 15 "Капітальні інвестиції" закривати рахунком 10 "Основні засоби" щодо витрат, що змінюють майбутні економічні вигоди від використання основних засобів, а витрати на ремонт, що не змінюють майбутніх економічних вигод, списувати на зменшення зносу.

У результаті в будь-якому разі зміниться залишкова вартість відремонтованого об’єкта основних засобів. Єдиним обмежуючим фактором при цьому має служити розмір нарахованої амортизації (зносу). При такому вирішенні даного питання амортизація стане реальним джерелом проведення ремонтних робіт з підтримки в робочому стані основних засобів, що також виключить подвійне включення в собівартість витрат по нарахуванню амортизації й списанню витрат на ремонт.

Таким чином, удосконалення обліку витрат на ремонт й інші поліпшення основних засобів дозволить виключити подвійне включення витрат по ремонту у витрати виробництва. Це відбувається тому, що в цей час на будь-який вид ремонту використовуються оборотні кошти підприємства, а віднесення витрат відбувається або через наступне нарахування амортизації в майбутніх періодах, або через віднесення витрат по ремонту на поточні витрати, що неминуче призводить до подвійного обліку витрат.

Література:

1. Кириченко, В.В. Економічна сутність ремонтів / В.В. Кириченко // Збірник наукових праць черкаського державного технологічного університету. – Черкаси: ЧДТУ, 2003. Вип. 8. - с. 83-85. – (Серия «Экономические науки»);

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби": наказ МФУ від 27.04.2000 р. № 92/2000 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 18 червня. – с. 14-66;

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Расходы": наказ МФУ від 27.04.2000 р. № 92/2000 // Урядовий кур’єр. – 2008. – 18 червня. – с. 14-66;

5. Чумаченко, Н.В. Амортизационные отчисления – существенный источник финансирования инвестиций предприятия / Н.В. Чумаченко // Бухгалтерский учет и аудит. – 2004. - №8. - с. 6-8;