УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

К.е.н. доцент кафедри «Фінанси і банківська справа»

Андросова Олена Федорівна

Магістрант ЗНТУ

Нестеренко Мирослава Вікторівна

Питання кредитної банківської діяльності в сучасних умовах відносяться до найбільш актуальних як у науковому, так і організаційно-методичному та практичному аспектах [2].

Кредити одного банку розглядаються в сукупності з їх взаємозалежністю і впливом. Кредитний портфель - це сукупність всіх позик виданих банком, з метою отримання прибутку. Розмір кредитного портфеля оцінюється за балансовою вартістю всіх кредитів банку, зокрема прострочених, пролонгованих, сумнівних. В структурі балансу кредитний портфель розглядається як єдине ціле і складова частина активів, яка має свій рівень прибутковості і ризику. Якість і склад кредитного портфелю залежить від організації кредитної роботи банку [5].

Кредитний портфель комерційного банку слід розглядати у двох значеннях – широкому та вузькому. В широкому – як комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку; у вузькому – як набір кредитних інструментів для досягнення основних цілей. Так, основними цілями формування кредитного портфеля є: високий рівень доходу в поточному періоді; високий темп очікуваного доходу в майбутній довгостроковій перспективі; мінімізація рівня ризиків кредитного портфеля; дотримання необхідної ліквідності кредитного портфеля; забезпечення максимального ефекту податкових пільг. Ефективне управління активами власного кредитного портфеля за допомогою використання теорій комерційного кредиту, перетворення (переміщення) активів, очікуваного доходу дозволяє комерційним банкам отримати ліквідний кредитний портфель. Ліквідний кредитний портфель для вітчизняних банків в умовах сьогодення при значному його зростанні є життєво необхідним [3].

Управління кредитним портфелем необхідно розглядати як процес, що складається із п’яти послідовних етапів: першого – вибору кредитної політики; другого – аналізу ринку кредитів; третього – формування кредитного портфеля; четвертого – перегляду кредитного портфеля; п’ятого – оцінки ефективності кредитного портфеля. Лише послідовне і ретельне дотримання вимог кожного з наведених етапів (без ігнорування будь-якого) дозволить банкам поліпшити управління кредитним портфелем та уникнути непередбачуваних збитків [1].

Методи управління кредитним портфелем, які застосовуються на етапі його формування, доцільно досліджувати на трьох ієрархічних рівнях, починаючи з найнижчого – рівня окремої позички через рівень кредитного портфеля і закінчуючи рівнем банку. При цьому пропонуємо використовувати на рівні окремої позички такі методи, як аналіз кредитоспроможності позичальника, аналіз та оцінку кредиту; на рівні кредитного портфеля – диверсифікацію, лімітування, створення резервів, страхування, продаж кредитів, сек’юритизацію; на рівні банку – економічні показники, авторизацію [4].

Контроль та оцінку кредитного портфеля слід проводити від загального до конкретного, на всіх рівнях у такій послідовності: кредитний моніторинг, оцінка і контроль якості кредитного портфеля, управління проблемними кредитами.

Управління кредитним портфелем банку запропоновано розглядати за допомогою двох підходів – традиційного та нетрадиційного. Такий поділ випливає із протилежних способів та методів, які існують в прийнятті рішень щодо управління кредитним портфелем. Традиційній портфельній теорії притаманна інтуїція та суб’єктивізм. Нетрадиційна (сучасна) портфельна теорія базується на економіко-математичних методах та моделях, активно застосовує комп’ютерну техніку [1].

Проблеми управління кредитними портфелями вітчизняних комерційних банків доцільно розділити на зовнішні та внутрішні. На зовнішні фактори комерційні банки безпосереднього впливу не мають, в основному вони можуть тільки їм підпорядковуватись і до них адаптуватись. Опосередкований вплив банків на зовнішні проблемні фактори може проявлятись через лобіювання банківськими групами своїх інтересів на законодавчому та політичному рівнях при наявності і “силі” таких груп. Так, до основних зовнішніх проблемних факторів, що негативно впливають на кредитні портфелі банків України, слід віднести нормативно-правові та загальноекономічні [6].

Література

1. Внукова Н.М., Куликов П.М., Череватенко В.А. Ощадна справа: Навч.посібник. – Х.:ТОВ «Компанія СМІТ», 2005, - 480 с.

2. Костюченко О.А. Банківське право: Навчальний посібник / МАУП. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: МАУП, 2000. - 233 с.

3. Мусієць Т.В. Розвиток національної банківської системи як шлях інтеграції України до ЄС // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 6. -C. 27-34.

4. Орлюк О.П. Правові аспекти функціонування системи страхування вкладів // Право України. - 2004. - № 11. - С.29-32.

5. Павлюк С.М. Кредитний ризик та управління ним // Фінанси України. - 2003. - №11. - с. 105 - 111.

6. Череп А.В., Андросова О.Ф., Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – С.33 – 39.