Самігулліна Ю. Р.

Вінницький національний технічний університет

Аналіз прямого іноземного інвестування в Україні

Провідні економісти пов’язують майбутнє України із залученням в українську економіку іноземних інвестицій. Іноземний капітал сприятиме впровадженню досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду управління, а залучення іноземного капіталу в матеріальне виробництво набагато вигідніше за отримання кредитів для закупок необхідних товарів, які лише помножують загальний державний борг.[5]

Одним із різновидів інвестицій є прямі інвестиції, при яких інвестор бере безпосередню участь у виборі об’єктів інвестування, не звертаючись до послуг посередника. Як правило, при цьому інвестор намагається заволодіти контрольним пакетом акцій підприємства, а вже після цього активно вкладати кошти в його подальший розвиток.[6]

Слід відмітити, що останніми роками спостерігається збільшення загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України (рис.1.)

Рис1. Прямі іноземні інвестиції в Україну (на початок року) [3].

На 01.01.2009 р. обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну складає 35723,4 млн. дол., що на 20,9% більше ніж на 01.01.2008 р. А обсяг прямих іноземних інвестицій на 01.01.2008 р. на 36,7% більший ніж на 01.01.2007 р.

Отже, бачимо, що незважаючи на збільшення загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Україну, у 2008 р. в порівнянні з 2007р. темп приросту їх зменшився.

Галузева структура прямих іноземних інвестицій в Україну за 2008 рік свідчить, що 22,6% ПІІ спрямовано у промисловість, зокрема 19,4% – у переробну промисловість, 20,0% – у фінансову діяльність, 10,4% – у торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, 10,0% – у операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Отже, видно, що іноземні інвестори схильні вкладати гроші у галузі з порівняно високою рентабельністю та швидким обігом капіталу. На сьогодні іноземний капітал особливо необхідний у тих сферах економіки України, які визначають її технологічний розвиток та забезпечують виробництво важливих інвестиційних та споживчих товарів (машинобудування, приладобудування, легка промисловість тощо)[4]. Однак, як показують статистичні дані, на ці галузі припадає дуже мало прямих іноземних інвестицій.

За 2008 р. інвестиції в Україну надійшли зі 124 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр – 7682,9 млн.дол., Німеччина – 6393,8 млн.дол., Нідерланди – 3180,8 млн.дол., Австрія – 2445,6 млн.дол., Сполучене Королівство – 2273,5 млн.дол., Російська Федерація – 1851,6 млн.дол., Сполучені Штати Америки – 1471,5 млн.дол., Віргінські Острови, Британські – 1316,1 млн.дол., Швеція – 1263,0 млн.дол. та Франція – 1226,1 млн.дол[3].

Незважаючи на позитивні наслідки залучення прямих іноземних інвестицій, слід розглянути можливі загрози для національної економіки. Насамперед ПІІ можуть вести до посилення залежності економіки країни від іноземного капіталу, передусім це стосується інвестицій у підприємства, які здійснюють переважно експортне виробництво в рамках схем виробничої кооперації ТНК, адже погіршення світової економічної кон’юктури вестиме до згортання цих виробництв незалежно від економічного становища всередині країни.[1] Наслідком того, що ТНК цілком байдужі до економічного комплексу країни в цілому і орієнтуються на включення в систему міжнародного поділу праці лише високоприбуткових сегментів економіки, є занепад менш дохідних галузей економіки, що посилює структурні диспропорції та конфлікт інтересів у національній економіці між рівнями підприємства, регіону та національної економіки.[1]

Основними чинниками, які негативно впливають на ПП, зумовлюючи високий ризик інвестування в Україну, є правова, економічна й політична нестабільність, недосконала фінансово-кредитна та податкова системи, низький рівень розвитку ринкової інфраструктури, високий рівень тінізації економіки, відсутність ринку землі.[2] Але слід зауважити, що водночас в Україні існують чинники, які приваблюють іноземних інвесторів: великий внутрішній ринок, науковий потенціал, вигідне географічне положення, розвинена транспортна інфраструктура, трудові ресурси тощо.

Література

1. Балануца О. О. Роль іноземного інвестування в економіці України // Формування ринкових відносин.— 2008.— №10(89).— с.73-76

2. Ванькович Д.В., Демчишак Н.Б. Аналіз фінансових джерел формування інвестиційних ресурсів в Україні // Фінанси України.— 2007.— №7.— с.72-84

3. Державний комітет статистики—www.ukrstatgov.ua

4. Жигінас В. В. Джерела інвестиційних ресурсів структурної перебудови // Формування ринкових відносин.— 2008.— №1(80).— с.60-67

5. Іваноньків О. О. Політика держави щодо інвестиційної діяльності в Україні та перспективи прямого іноземного інвестування // Актуальні проблеми економіки.— 2007.— №11(77).— с.12-17

6. Коваленко Л. О., Ремньова Л. М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб.—К.: Знання, 2005.— 485 с.