Невінчана Т.С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі Михайла Туган-Барановського

ФІНАНСОВЕ СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Важливою складовою трансформаційних процесів, які відбуваються у нашій країні, є розвиток малого бізнесу. Як свідчить досвід країн з розвинутою ринковою економікою, а також деяких європейських країн з перехідною економікою, розвиток малого підприємництва сприяє вирішенню ряду важливих завдань щодо поступального соціально-економічного розвитку країн та її регіонів.

Малий бізнес як різновид підприємництва демонструє досить високу ефективність. Для малих підприємств характерна значно нижча частка матеріальних затрат у собівартості продукції при вищій частці витрат на оплату праці та досить стабільна прибутковість у порівнянні підприємствами суспільного сектору.

Складні, нестабільні умови функціонування малих підприємств, різноманіття непримиренних поглядів на те, якою має бути політика держави щодо розвитку малого бізнесу, прояв на макроекономічних показниках суб’єктів малого підприємництва затяжної економічної кризи призводить до негативної динаміки їх чисельності та «тінізації» цього сектора економіки.

Виключно важливі функції належать малому бізнесу в удосконаленні галузевої і територіальної структури продуктивних сил регіону.

З метою забезпечення більшої дієвості програмних завдань розвитку малого бізнесу, доцільно реалізувати на регіональному рівні такий алгоритм стимулювання підприємництва:

1) визначення обґрунтованих приорітетів розвитку малого бізнесу;

2) самоорганізація підприємств у підприємницькі об’єднання;

3) формування сприятливої громадської думки за допомогою засобів масової інформації та сучасних РК-технологій;

4) ініціювання створення механізмів взаємодії підприємницьких структур з органами влади не шляхом лобіювання, а шляхом налагодження партнерської взаємовигідної співпраці;

5) удосконалення територіальної структури бізнес-середовища в регіоні;

6) пошук механізмів ресурсної підтримки малого підприємництва [Л.Масловська, Г. Юр'єва].

Значна увага приділяється розвитку і територіальній децентралізації інфраструктури малого підприємництва: інформаційних та консультативно-методичних центрів, бухгалтерських і аудиторських послуг, фінансово-майнового забезпечення.

Неабияке значення має формування сприятливого соціально-психологічного середовища для розвитку малого бізнесу шляхом пропаганди ідей підприємництва і суспільних об’єднань малого бізнесу, їх ділової активності та ініціативи, формування ефективних передумов ринкової самоорганізації та податкової культури суб’єктів малого бізнесу [1, ст. 33].

Найважливішим засобом інфраструктурної підтримки малого бізнесу є державне фінансово-кредитне регулювання як особливий режим фінансової підтримки цього економічного сектору з боку банківської системи та розгалуженої мережі небанківських фінансових установ, а також застосування конструктивних і гнучких методів фінансового патронату – лізингу, венчурного фінансування.

Власне кажучи, держава має методично делегувати оперативні функції з фінансової підтримки малого бізнесу банківським установам та небанківським фінансовим інститутам, розбудовуючи відносини з ними на засадах ділового партнерства. Однак, як відомо, вітчизняна банківська система перебуває у процесі розвитку. Для неї характерні недостатній рівень капіталізації, механізмів та інструментів управління ризиками, планування та стратегії розвитку, а також високі рівні собівартості банківських операцій та необґрунтованих витрат. Успішність банківського бізнесу, як і будь-якого іншого, залежить від якості та ціни виробничих ресурсів та продуктів, які повинні бути якомога якіснішими і дешевшими.

Малі підприємства України працюють в умовах підвищеного ризику і невизначеності через нестачу кадрів, які б професійно займались бізнес-плануванням, прогнозуванням та управлінням фінансовими ресурсами. Задовольнити їхні потреби можуть фахівці банківської установи, здатні дати об’єктивну фінансово-економічну оцінку перспектив розвитку конкретного бізнес-проекту, взяти на себе вищі ризики кредитування і запропонувати такий комплекс послуг, якого потребує сектор малого бізнесу.

Як свідчить світовий досвід, комерційні банки не зацікавлені у кредитуванні малого бізнесу власними коштами через високий ризик операцій. Навіть у таких економічно потужних країнах, як, наприклад, Німеччина, фінансова підтримка малого бізнесу здійснюється за рахунок державних коштів, управління якими доручено банкам сприяння розвитку економіки.

Реформування банківського кредитування – це лише один із важливих напрямів розвитку системи державної фінансової підтримки малого бізнесу, яка включає у себе ще й такі рівні:

- концентрація і збільшення обсягів бюджетної та не бюджетної фінансової підтримки малого бізнесу;

- створення гнучкої системи гарантій, що дасть змогу активніше залучати до кредитування комерційні банки;

- збільшення обсягів мікро фінансування і мікрокредитування, що уможливить фінансову підтримку тих суб’єктів підприємницької діяльності, які лише розпочинають свій бізнес;

- використання можливостей фінансового лізингу і франчайзингу як гнучких фінансових технологій та конструктивних способів ведення підприємницької діяльності, що поєднують інтереси великого і малого бізнесу;

- розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва – бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, наукових та інноваційних парків, консалтингових установ тощо [2, ст. 13].

З метою методологічного сприяння досягненню зазначених цілей за ініціативи НБУ розроблені заходи з удосконалення державної фінансової підтримки малого бізнесу, об’єднані в одну програму дій. Це програмний документу якому запропоновано близько 80 різноманітних заходів. Він налічує сім розділів: «Загальнодержавні питання», «Інформаційне забезпечення малого бізнесу та підвищення рівня освіти підприємців», «Відносини «банк-клієнт», «Небанківські фінансові установи», «Законодавче забезпечення», «Підзаконні акти та нормативні документи», «Аналітичні дослідження».

По-перше, окремий напрям у програмі заходів з удосконалення державної фінансової підтримки малого бізнесу становить комплекс загальнодержавних питань, які передбачають інформаційне та фінансове забезпечення суб’єктів кредитування, підвищення ефективності використання державних коштів та створення постійного джерела фінансування бюджетних програм.

По-друге, необхідно реформувати саму структуру банківського сектору. Світовий досвід свідчить, що банківський сектор, який складається з двох ланок – центрального банку і комерційних банків, не в змозі забезпечити середньострокове і довгострокове кредитування малих клієнтів. Для цього необхідно побудувати такий буфер – банк другого рівня, спеціальну кредитну установу, яка за рахунок державних коштів здійснюватиме кредитування з метою сприяння розвитку, а не отримання комерційного прибутку. А робитиме вона через рефінансування комерційних банків, не створюючи їм конкуренції, а навпаки, підтримуючи їх фінансову базу [4].

По-третє, необхідно підвищити правову захищеність кредиторів та створити інституційну мотивацію залучення комерційних банків до кредитування малого бізнесу.

Українські банки не відважуються будувати кредитні відносини з малим бізнесом на сам перед через недостатню захищеність своїх прав, високий ступінь ризиків та значну вартість фінансових ресурсів при кредитуванні малого бізнесу, які є дорожчими ніж у кредитуванні великого бізнесу. Основним доходом комерційних банків у ринкових країнах є доходи та заощадження населення. Що багатше суспільство – то могутніша банківська система. Українським комерційним банкам доводиться постійно балансувати в умовах обмеженості фінансових ресурсів.

По-четверте, передбачено систему заходів з удосконалення відносин «банк-клієнт». З метою зменшення адміністративних та оперативних витрат комерційних банків необхідно запровадити режим пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, що кредитують малий бізнес, а також вирішувати питання щодо зниження для них нормативів обов’язкового резервування.

По-п’яте, програмою заходів з удосконалення державної фінансової підтримки малого бізнесу передбачено внести цілий комплекс змін у законодавчі та нормативні документи, адже кожна проблема, кожен негативний фактор розвиваються на основі нормативного підґрунтя.

Використана література

1. Економіка, фінанси, право. №1

2. Вісник НБУ, вересень 2004р., №9

3. Завгородняя М. Тенденции развития банковской деятельности // Мировая экономика и международные отношения – 2003. - №10.

4. Матеріали круглого столу «Досвід державної підтримки приватного підприємництва в країнах з перехідною та розвиненою економікою». Листопад 2003 р.