Экономические науки/10. Экономика предприятия

Аспірант Чантурія І.В.

Європейський університет, м. Київ

особливості визначення потреб підприємства в оборотному капіталі

Потреба підприємства в оборотному капіталі на практиці реалізується через процес нормування, тобто визначення економічно обґрунтованої величини оборотного капіталу, що необхідна для забезпечення нормального функціонування підприємства протягом певного періоду.

Нормування оборотних активів полягає у розроблені та встановленні норм та нормативів. Норма оборотних активів – це мінімальна величина оборотних активів, що необхідна для розрахунку нормативу. Вона визначається по кожній групі активів в днях запасу. Норматив оборотних активів – це грошовий вираз мінімального розміру власних оборотних активів, що необхідний для нормального, безперебійного функціонування підприємства.

Необхідність нормування оборотних активів зумовлене наступним: нестача виробничих запасів призводить до порушення ритмічності виробничого процесу, зниження продуктивності праці, перевитрат матеріальних ресурсів, підвищення собівартості продукції; нестача збутових запасів зменшує обсяги реалізації продукції, знижує рівень прибутку, веде до втрати потенційних клієнтів; наявність надлишку запасів сповільнює оборотність оборотного капіталу, відволікає з обороту ресурси, знижує темпи відтворення, збільшує витрати матеріальних запасів, тому функціонування підприємства в умовах відносно високого рівня запасів буде неефективним [1].

Практика визначення потреб підприємства в оборотному капіталі визначає ряд принципових моментів їх розрахунку: потреба в оборотному капіталі кожного підприємства є індивідуальною величиною, що визначається галузевою приналежністю суб’єкта господарювання; нормативи оборотного капіталу є елементом фінансового плану; величина нормативу не є постійною і залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту продукції, форм розрахунків; нормативи оборотного капіталу повинні враховувати не лише потреби основного виробництва, але й підсобного, допоміжного, житлово-комунального та інших господарств, що входять до основної діяльності підприємства [4].

Окремі нормативи розраховують для запасів сировини, основних і допоміжних матеріалах, напівфабрикатах, палива і мастил, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношувальних предметів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, запасів готової продукції.

Традиційно виділяють наступні етапи розроблення нормативу: визначення норм запасу за групами у днях; визначення величини одноденного витрачання певного виду активу; визначення окремого нормативу у грошовій формі, шляхом множення одноденних витрат на норму запасу в днях.

Розрахунок потреби в оборотному капіталі може здійснюватись на основі наступних методів: коефіцієнтний метод (дає змогу здійснити розрахунок потреби в оборотному капіталі з врахуванням поточних тенденцій та співвідношень в змінах обсягу виробництва та окремих видів запасів і затрат, що склалися в минулому); метод прямого розрахунку (є найбільш точним, оскільки обрахунок здійснюється за кожним нормативним елементом, з врахуванням організаційно-технологічних, технічних, транспортних та інших характерних особливостей, а також досвіду і стану розрахунків); аналітичний метод (передбачає здійснення розрахунків з врахуванням середніх фактичних залишків та змін обсягів виробництва, що корегуються на величину зайвих і непотрібних пасивів, неліквідів минулих періодів).

У даний час немає єдиного підходу щодо способу визначення норм матеріальних запасів. Однак, найбільш ефективним методом розрахунку потреби в оборотному капіталі, вважається метод прямого розрахунку, який хоча і є найбільш трудомістким, однак враховує усі умови роботи підприємства.

Визначити потребу підприємства в оборотному капіталі можна на основі тривалості операційного циклу. Операційний цикл – період часу, протягом якого оборотний капітал перебуває у запасах і розрахунках з дебіторами. Він складається з виробничого і фінансового циклів. Виробничий цикл – середній період перебування оборотного капіталу у всіх видах запасів. Він починається з моменту надходження сировини та матеріалів на склад підприємства і закінчується в момент відвантаження готової продукції споживачу. Фінансовий цикл визначається як виробничий цикл за мінусом середнього періоду погашення кредиторської заборгованості. Він починається з моменту оплати постачальниками матеріалів і закінчується одержанням грошей від покупців за відвантажену продукцію. Тобто, фінансовий цикл показує час, протягом якого грошові засоби вилучені з обороту [3].

Співвідношення тривалості виробничого і фінансового циклів обумовлюється специфікою роботи підприємства і відображає ефективність управління оборотним капіталом. Фінансовий цикл відображає час знаходження оборотного капіталу у двох стадіях кругообігу – виробничій і товарній. А потреба підприємства в оборотному капіталі протягом фінансового циклу визначається як сума постійної потреби в оборотному капіталі та змінної потреби, що спричинена сезонним характером виробництва [2].

Таким чином, сучасна практика визначення потреб підприємства в оборотному капіталі виділяє велику методик, вибір яких залежить від індивідуальних особливостей основної діяльності підприємства.

Література:

1. Гиря М.Г. Методи нормування оборотних коштів, вкладених у виробничі запаси / М. Г. Гиря, О. О., Бондарева // Держава та регіони. – 2006. - №5. – с. 77-85

2. Душило А.А. Оптимізація структури оборотного капіталу підприємства / А. А. Душило // Держава та регіони. – 2006. – №4. – с. 431-435

3. Душило А.А. Особливості процесу формування й використання оборотних коштів / А. А. Душило // Держава та регіони. – 2006. – №2. – с. 306-311

4. Мартинова І.А. Удосконалення управління обіговими коштами підприємства / І. А. Мартинова // Держава та регіони. – 2006. – №6. – с. 378-381