Авраменко У.О.

Науковий керівник: Терещенко В.С.

 

Донецький Національний університет економіки та торгівлі

ім. М.І. Туган-Барановського

 

Реформування системи бухгалтерського обліку доходів та видатків із методу нарахування

 

Вітчизняна методика бухгалтерського обліку за деякими об’єктами досить суттєво відрізняється від міжнародної, наприклад, комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку дійшов висновку, що доцільно використовувати цілісні та інтегровані системи управління  фінансами, які складаються за методом нарахування. Сьогодні ж у вітчизняній практиці використовується касовий метод обліку доходів та видатків бюджетних установ.

Дослідженню особливостей бухгалтерського обліку в державному секторі присвятили свої праці такі українські вчені як С. Альошин, А. Бєлов, С. Булгакова, Н. Вітвицька, Є. Воронін, А. Грищенко, В. Горєлий, О. Галаган, В. Голощапов,  В. Грас, Л. Гуцай люк, О. Даневич, Е. Дедков, С. Свірко,        І. Чугунов та інші.

Метою статті є обґрунтування необхідності реформування методики бухгалтерського обліку доходів та видатків бюджетних установ із застосуванням методу нарахування.

Перш за все треба відмітити, бухгалтерський облік в бюджетних установах має низку специфічних особливостей, наявність яких зумовлена передусім необхідністю повного та чіткого дотримання вимог чинного законодавства про бюджетний устрій і бюджетний процес України. Можна виділити перелік ключових особливостей,  що відрізняють організацію бухгалтерського обліку в бюджетних установах від обліку на під­приємствах, зокрема: організація обліку здійсню­ється в розрізі статей бюджетної  класифікації; обов'язкова відповідність обліку та звітності вимогам нормативних документів; суворий контроль за виконанням кошторису видатків; окремий облік касових і фактичних видатків; галузева специфіка обліку.

Вітчизняні науковці тлумачать термін «затра­ти» як використані у процесі виробництва різні ре­човини на виготовлення нового продукту праці. Де­що інше тлумачення затрат у діяльності бюджетних організацій - одержувачів бюджетних коштів на ви­конання бюджетних програм. Показники затрат ви­значають структуру ресурсів (матеріальних і люд­ських), необхідних для виконання програми, і за­тверджуються паспортом програми в грошових та натуральних вимірниках [1].

У вітчизняній практиці характерною особливістю обліку видатків є їх поділ на касові та фактичні. Облік фактичних видат­ків дає можливість контролювати хід фактичного виконання кошторису видатків бюджетної установи в цілому та дотримання встановлених норм.

Усі виплати, здійснені з поточних чи реєстра­ційних рахунків як готівкою, так і безготівково, називають касовими видатками. Кінцевими видатками установи є фактичні видатки, що відображу­ють фактичне виконання норм, затверджених кош­торисом. Таке поєднання протилежних методів по­яснюється обмеженням у витрачанні коштів бюд­жетними установами, а отже, суцільним контролем на основі зіставлення касових і фактичних видат­ків.                                                                        

Щодо міжнародних стандартів, то для обліку ви­трат основним є принцип нарахування, який ґрунтується на відображенні їх у міру виникнення, а не в міру фактичного отримання або виплати грошових коштів. Використання цього принципу передбачає:

- відображення операції в звітності того періоду, в якому вона була проведена;

- визнання операції на момент її здійснення;

- формування   інформації   про  зобов'язання   до оплати й зобов'язання до отримання, а не тільки про фактично проведені платежі та отримані доходи [2].

Сформована за принципом нарахування фінансо­ва звітність містить інформацію не тільки про мину­лі операції, а й про ті, що пов'язані з виплатою та отриманням грошових коштів у майбутньому (що, безперечно, сприятиме обґрунтованому прийняттю економічних рішень її користувачами).

Вважаємо, що принцип нарахування необхідно покласти в основу визнання витрат діяльності бюд­жетних установ за результатами реформування бюд­жетного обліку (хоча це радикально змінює вимоги до системи бюджетного фінансування).

Застосування цього принципу дасть змогу відо­бражувати доходи/видатки в міру виникнення/спо­живання економічних вигід. Він дає повну інформа­цію про державні активи і зобов'язання, відкриває можливості складання прогнозу впливу господар­ських операцій на фінансову стійкість. Однак у сис­темі обліку методом нарахування є один принциповий недолік, що стримує його застосування більшістю країн - складність і трудомісткість порівняно з простою реєстрацією касових потоків, коли все це роб­лять на підставі виписок. Тому метод нарахувань, на нашу думку, по­винен бути жорстко регламентованим.

Отже, вважаємо доцільним використання методу нарахувань для всіх державних видатків та доходів, що сприятиме розширенню управлінських можливостей та забезпечуватиме надання більш повної інформації про всі державні активи та зобов’язання.

Література:

1. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції застосування програм­но-цільового методу в бюджетному процесі» від 14.09.2002 р. № 53 8-р.//Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0085-00.

2. Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. № 2542-Ш.//Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=506-2002-%EF.