К.е.н. Аветісян К.П., Кочергіна В.І.
Одеська
національна академія зв’язку ім. О.С. Попова
об’єктивні
умови створення операторів віртуальних мереж рухомого зв’язку в україні
Рис.
1. - Динаміка доходів від надання послуг
мобільного зв’язку
Незважаючи
на те, що доходи операторів стільникового зв’язку зростають, обсяг послуг на
одного абонента (ARPU)
знижується, що пов’язано з перевищенням темпів росту абонентської бази над
темпами збільшення доходів операторів та гнучкою тарифною політикою операторів,
яка спрямована на зменшення тарифів на послуги зв’язку в межах власної мережі
та збільшення тарифів на такі послуги поза межі своєї мережі.
Величина
обсягу послуг на одного абонента стаціонарного зв’язку зростає з 2003 по 2005
рік, і тільки у 2006 році спостерігається незначне зниження рівня цього
показника, що пов’язано з поступовою відмовою абонентів від частини послуг
стаціонарного зв’язку на користь послуг стільникового зв’язку. Така ж тенденція
зберігається і до сьогодні. В Україні на прикладі компанії «Київстар»
визначено, що ARPU складає 8,2
долари США на місяць на 1 абонента. За середньої заробітної плати в Україні
1700 грн., вартість послуг зв'язку - 40 грн. – цілком адекватна ціна. І це за
загального росту інфляції (близько 20%) і цін. Але за світовими нормами, якщо
показник ARPU становить менш 10$, то оператор працює зі збитками.
Ринок
стільникового зв’язку України вже перенаситився. Рівень проникнення
стільникового зв'язку на Україні станом на кінець січня 2009 р. досяг 120,9% [2].
Добре відомо,
що на тлі поступового зниження доходів від голосових послуг на
інфокомунікаціоному ринку відбувається посилення конкурентної боротьби. Причому
конкуренція характерна для мереж зв'язку всіх видів. Цілком природно, що
оператори, прагнучи зберегти конкурентну перевагу, розробляють все нові і нові
додаткові сервіси. З іншого боку, спільні зусилля операторів-конкурентів
направлені на збільшення розмірів ринку. При цьому зі збільшенням обсягу ринку
збільшується і частка кожного з учасників.
Відповідно до
визначення OFTEL [3], оператор типу MVNO - це організація, яка пропонує
підписку на послуги мобільного зв'язку і самі послуги, але при цьому не володіє
необхідним для цього радіочастотним ресурсом.
Первинний
оператор мережі мобільного зв'язку, укладаючи угоду з MVNO, отримає від цього
наступні вигоди:
Інвестиції
в ліцензії на надання 3G-послуг і в розгортання відповідної мережевої
інфраструктури окупляться швидше за рахунок використання вільної ємності;
Можливість
будівництва віртуальної мережі за межами регіонів, на які поширюється ліцензія
оператора мережі мобільного зв'язку, що розширює зону надання послуг;
Додаткові
можливості просування торгової марки;
Можливість
встановлення партнерства з операторами MVNO, які володіють
великим творчим потенціалом і знаходяться ближче до абонентської базі, ніж
оператор мережі мобільного зв'язку.
Існують різні
точки зору з питання MNVO на українському ринку. Одні експерти вважають, що
саме по собі існування віртуального оператора неможливо, бо первинний оператор
зв’язку завжди буде прагнути тримати послуги у «своїй кишені» і не пускати
будь-кого в свій сегмент. Інші експерти вважають впровадження
даної бізнес-моделі необхідно і для появи на ринку нових додаткових послуг. Ринок
3G в Україні тільки починає формуватися і саме в цих умовах бізнес-модель
оператора MVNO має найбільший потенціал, використання якого дозволить
прискорити впровадження мереж 3G і розширити спектр послуг, що надаються.
Література
1. http://www.mintrans.gov.ua// - офіційний
сайт Міністерства
транспорту та зв'язку України
2. http://www.acm-consulting.com/
- офіційний сайт компанії Advanced Communications & Media
(AC&M).