Автор: Криворученко Костянтин Олександрович
Науковий керівник: Хмельов Олександр Геннадійович
Управління ризиками в інвестиційній політиці комерційного банку
Багато
комерційних банків в даний час мають чималий об'єм вільних засобів, які можливо
як інвестувати в різні види діяльності, так і направити на придбання коштовних
паперів. При здійсненні інвестування в коштовні папери банк, як і будь-який
інший інвестор, стикається з різними цілями інвестування.
Саме уміле
управління ризиком є тим інструментом, за допомогою якого може бути досягнуте
необхідне співвідношення всіх інвестиційних цілей, яке недосяжне з позиції
окремо взятого коштовного паперу, і можливо лише при їх комбінації.
Для того, щоб не тільки планувати ризики, але й
мінімізувати їх, завдяки правильному відсотковому розподілу цінних паперів в
портфелі, необхідно управляти ризиками. Тобто при розрахунку доходності
портфеля цінних паперів потрібно прогнозувати доходність цінної папери і
розподілити вкладені інвестиції так, щоб ризик був мінімальним.
Тема формування
і оптимізації управління ризиками комерційного банку стала актуальною з появою цінних
паперів, особливо у міру виникнення різних їх форм. Як примирити прагнення
інвестора до здобуття максимального прибутку від коштовних паперів з прагненням
мати найменший ризик здобуття збитку – головне питання даної проблеми. Рішення
цього питання і є рішення задачі оптимізації управління ризиками в комерційному
банку.
Метою
роботи є створення моделі зниження ризику до здобуття максимального прибутку
від коштовних паперів з
прогнозуванням дохідності цінних паперів.
Поставлена мета потребувала
вирішення таких задач:
–
проаналізувати дохідність цінних паперів;
–
розглянути існуючи моделі управління ризиками;
–
розробити модель прогнозування доходності цінних паперів;
–
удосконалити модель Квазі-Шарп;
–
реалізувати моделі.
Об’єкт
дослідження - економіко-математична модель зниження ризику до здобуття максимального
прибутку від коштовних паперів.
Модель Марковіца та
Шарпа були створені та успішно працюють в умовах західних фондових ринків, яким
притаманні стабільність і порівняна прогнозованість. У країнах з перехідною
економікою фондові ринки перебувають на етапі становлення і розвитку.
Відбувається постійна реорганізація. Фондовий ринок України не є винятком. У
таких умовах застосування моделей Марковіца і Шарпа приводить до похибок,
пов'язаних із нестабільністю котирування цінних паперів та фондового ринку в
цілому.
З огляду на це
авторами зроблено спробу розробити нову модель розрахунку характеристик
фондового портфеля, яка може ефективно працювати в умовах сучасного фондового
ринку України. Модель одержала назву Квазі-Шарп, оскільки деякими своїми рисами
подібна до моделі Шарпа.
Модель Квазі-Шарп
ґрунтується на взаємозв'язку доходності кожного цінного папера з деякого набору
N цінних паперів з доходністю одиничного портфеля з цих паперів.
Основні припущення
моделі Квазі-Шарп полягають у наступному:
- за характеристику доходності цінного папера береться математичне очікування
доходності;
- під одиничним портфелем цінних паперів слід розуміти портфель, що
складається з усіх цінних паперів, що розглядаються, взятих у рівній пропорції;
- взаємозв'язок доходності цінного папера і доходності одиничного портфелю
описується лінійною функцією;
- під ризиком цінного папера слід розуміти ступінь залежності змін доходності
цінного папера від змін доходності одиничного портфеля;
- вважається, що дані минулих періодів, використані при розрахунку доходності
та ризику, відображають повною мірою майбутнє значення доходності.
Модель Квазі-Шарп
раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості цінних
паперів, що належать одній або кільком галузям. З допомогою її добре
підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфеля. Основний недолік
моделі – розглядається окремий сегмент фондового ринку, без урахування
глобальних тенденцій.
За моделлю
Квазі-Шарп доходність цінного папера пов'язується з доходністю одиничного
портфеля функцією лінійної регресії вигляду:
де – доходність цінного паперу;
– процентна частка даного паперу в портфелі;
– доходність одиничного портфеля;
– коефіцієнт регресії;
– середня доходність
цінного папера за минулі періоди;
– середня доходність
одиничного портфеля за минулі періоди.
Коефіцієнт характеризує
ступінь залежності доходності цінного папера від доходності одиничного
портфеля. Чим вищий , тим сильніше залежить доходність цінного папера від
коливань доходності одиничного портфеля, тобто від коливань доходності решти
цінних паперів, що входять в одиничний портфель. Коефіцієнт називають -ризиком, але його трактування має відміну від
трактування однойменного показника в моделі Шарпа.
Загальний ризик
вкладень у даний цінний папір складається з -ризику, тобто ризику зниження доходності при падінні
доходності одиничного портфеля, і залишкового ризику , тобто ризику зниження доходності при падінні
доходності одиничного портфеля і залишкового ризику , тобто ризику зниження доходності і невідповідності
лінії регресії.
За моделлю
Квазі-Шарп доходність портфеля цінних паперів – це середньозважена доходностей
цінних паперів, що його складають:
де – очікувана доходність одиничного портфеля.
Ризик портфеля
цінних паперів визначається за формулою:
де – ризикованість одиничного портфеля.
З використанням
моделі Квазі-Шарп для розрахунку характеристик портфеля пряма задача набуває
вигляду:
Відповідно, зворотна
задача має наступне кінцеве зображення:
При практичному застосуванні моделі
Квазі-Шарп для оптимізації фондового портфеля використовуються наступні
формули:
-
за доходність одиничного портфеля у період t береться
середнє значення доходності цінних паперів, що його складають, за цей же
період:
де – доходність
одиничного портфеля в період t;
– доходність i-го цінного папера за період t.
-
середня доходність цінного папера за минулі періоди:
,
де – доходність
цінного папера за період t;
– кількість періодів часу,
що розглядається.
-
середня доходність одиничного портфеля за минулі періоди:
-
коефіцієнт b цінного папера розраховується за формулою:
-
залишковий ризик цінного паперу:
-
ризикованість одиничного портфеля:
Модель Квазі-Шарп
раціонально застосовувати при розгляді порівняно невеликої кількості цінних
паперів, що належать одній або кільком галузям. З допомогою її добре
підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфеля. Основний недолік
моделі – розглядається окремий сегмент фондового ринку, без урахування
глобальних тенденцій.
Власне, основний упор що в моделі
Марковіца, що в моделі Квазі-Шарп робиться на те, що кореляції доходностей
залишаться незмінною в майбутньому. Як ці кореляції розраховуватимуться:
відносно середньої прибутковості, відносно прибутковості, що підкоряється
якій-небудь моделі і тому подібне вже не поважно, важливе те, що
передбачається, що вони на горизонті прогнозування не зміняться. А сенс мати портфель, в якого кращі
показники у минулому?
Ну а якщо поглянути з іншого боку то
виходить, що спостерігаючи за ринком довгі роки, ми вже можемо сказати, що буде
з ним в майбутньому.
Залишається питання з прогнозом доходностей. Можна брати як
Марковіц середнє (правда сумнівно, що історія може повторитися), можна брати
яку-небудь модель прогнозування (відносно якої розраховуються кореляції), а
можна і чисто волюнтаристски задати очікувані прибутковості по інструментах і
під цих очікуваних прибутковості сформувати портфель із заданим ризиком або із
заданою корисністю.
В даний час планується удосконалення
моделі. Якщо застосувати модель прогнозування то ми отримаємо адекватну модель
управління ризиками.
Література
1.
Ван Хорн Дж. К.Основи управління фінансами: Пер. з анг. /
Під ред. І.І. Елесєєвой. – М.: Фінанси і статистика, 1996.
2.
J.P.Morgan / Reuters. RiskMetrics – Technical
Document, http://www.jpmorgan.com/RiskManagement/
RiskMetrics/RiskMetrics.html.
3.
Вентцель Е.С.Теорія вірогідності. М.: Вища школа, 1999. –
С.24.
4.
http://www.cis2000.ru/Budgeting/Dealer.shtml